yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->3.5.1.5 Похибка закріплення

Технологія машинобудування

3.5.1.5 Похибка закріплення

 

Фіксація положення заготовки перед обробкою називається закріпленням. Ця дія практично завжди змінює положення поверхонь заготовки, що було досягнуте при базуванні. При цьому найбільш негативно впливає на точність обробки зміщення вимірювальної бази в напрямку вимірюваного розміру.

Похибка закріплення – це різниця граничних значень зміщення вимірюваної бази в напрямку вимірюваного розміру під дією сил закріплення. Ця похибка виникає як наслідок пружних деформацій у системі силового замикання пристрою:

·         затискний елемент;

·         заготовка;

·         встановлюваний елемент;

·         корпус пристрою.

На рисунку 3.34 а наведена принципова схема виникнення похибки закріплення.

                                  а)                          б)

Рисунок 3.34 - Схема виникнення похибки закріплення

 

Виходячи з визначення поняття похибки закріплення, її значення можна записати у вигляді (дивись формулу 3.15).

.                                      (3.15)

Як і похибка базування похибка закріплення завжди визначається для конкретного параметра обробки (розмір, точність взаємного розміщення поверхонь тощо).

Чисельне значення похибки закріплення можна визначити за формулою 3.16 [1,13 та ін]:

,                                  (3.16)

де С – коефіцієнт, що визначає вид контакту, матеріалу заготовки та стан її  поверхневого шару;

       Р – сила закріплення на опорі;

       п – показник степеня п<1;

       - кут між напрямком дії сили і напрямком вимірюваного розміру.

Тому для розміру А (дивись рисунок 3.34 б) похибка закріплення має максимальне значення (cos 00=1), а для розміру В - εзв=0 (cos 900=0).

У зв’язку з тим, що елементи силового замикання не є абсолютно жорсткими, залежність зміщення вимірюваної бази від величини сили затиску має такий вигляд (дивись рисунок 3.35).

Рисунок 3.35 – Залежність сила (Р)-переміщення (У)

 

Чим більша різниця сил затиску при обробці заготовок партії, тим більшого значення має похибка закріплення:

.

У той же час, знаючи значення похибки закріплення, визначене або розрахунковим методом (формула 3.16) або дослідним шляхом, її можна враховувати при налагодженні верстата.

Для зменшення впливу похибки закріплення на точність треба щоб різниця сил закріплення була мінімальною:

(Pmax – Pmin) → min.

Для цього потрібно стабілізувати силу затиску, що можна зробити використавши механізований привід затиску (пнемо; гідро та ін.). Тому при обробці точних розмірів рекомендується застосовувати механізовані пристрої навіть за умови незначних обсягів випуску.

Результати впливу похибки затиску на точність обробленої поверхні значною мірою залежать від форми поверхні затискного елемента пристрою. На рисунку 3.36 наведена схема встановлення у трикулачковому патроні тонкостінної втулки.

При її закріпленні під дією сил затиску, що прикладені у точках А, виникають пружні деформації, які змінюють форму зовнішньої поверхні втулки (рисунок 3.36 а).

Оброблений отвір має циліндричну форму (рисунок 3.36 б).

Після розкріплення пружні деформації зникають, і зовнішня поверхня знову набирає циліндричної форми, а оброблений отвір зазнає похибки - відхилення від круглості (рисунок 3.36 в).

Рисунок 3.36 – Схема виникнення похибки форми отвору при обробці тонкостінної втулки у трикулачковому патроні

     

Для зменшення впливу сил затиску на деформацію заготовок треба намагатися збільшувати кількість затискних елементів, наближати їх форму до форми технологічної бази заготовки тощо.

      На рисунку 3.37 а наведений варіант збільшення площі контакту за рахунок використання широких, попередньо розточених до розміру технологічної бази кулачків [13], а на рисунку 3.37б встановлення заготовки 1 за допомогою простого пристрою - розрізаної втулки 2.

                        

               а)                                                           б)

Рисунок 3.37 – Варіанти зменшення впливу сил затиску

 

25