yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->4.5 Визначення сумарної похибки обробки

Технологія машинобудування

Загрузка...

4.5 Визначення сумарної похибки обробки

 

Сумарна похибка обробки Σ, як було розглянуто раніше, є наслідком дії декількох первинних похибок (дивись розділ 3.5):

 

    ∆Σ = f (εу, ∆в, ∆н, ∆t, ∆зн, ∆пд) .                                  (4.8)

 

Її визначають для певних розмірів (як правило, найбільш точних), які треба отримати на певній операції, з метою правильності призначення технологічних допусків (допуски обробки на окремих технологічних переходах) або перевірки можливості забезпечення точності розмірів, заданих кресленням для фінішних операцій виготовлення деталі, як правило, в умовах великосерійного і масового типів виробництв.

При визначенні ∆Σ похибки, що пов’язані з геометричними похибками верстата ∆в , а також деформація заготовки під впливом сил затиску та нерівномірність пружного відтискання заготовки під дією сил різання об’єднують в одну – сумарну похибку форми åΔф [1].

Таким чином, при визначенні ∆Σ враховують такі її складові:

           

Σ = f (εу, ∆н, ∆t, ∆зн, ∆пд, åΔф).                           (4.9)

 

Перед початком розрахунку ∆Σ треба визначити, які первинні похибки мають місце при виконанні розміру у конкретній операції.

Наприклад, при обробці у центрах для діаметральних розмірів із складу ∆Σ можна виключити похибку установки εу тощо.

При визначенні ∆Σ використовують два основних методи:

- метод максимуму-мінімуму;

- імовірнісний метод.

Сутність першого методу полягає у тому, що розраховані аналітично або отримані із довідників значення первинних похибок підлягають алгебраїчному підсумовуванню.

У загальному випадку ∆Σ визначають:

- при обробці площин:

     

Δå = εy + Δз + Δн + Δt + Δпр + åΔв,                                (4.10)

     

(розшифрування позначень складових дивись у розділі 3.5).

- для поверхонь обертання:

 

      Δå = 2(εy + Δз + Δн + Δt + Δпр) + åΔв.                                        (4.11)

 

При використанні методу максимуму-мінімуму вважають, що кожна з первинних похибок має своє максимальне значення, що в реальних виробничих умовах трапляється досить рідко.

Крім цього, це, у свою чергу, призводить до збільшення технологічних допусків, матеріаломісткості та трудомісткості виготовлення продукції, зростання собівартості механічної обробки.

Тому в умовах великосерійного і масового виробництв цей метод має обмежене застосування.

Імовірнісний метод враховує класифікацію первинних похибок з точки зору математичної статистики (дивись розділ 4.1), а також математичні закони, яким підпорядковується розподіл їх значень.

При використанні ймовірнісного методу величини первинних похибок підсумовують з урахуванням закону їх розподілу і припустимого відсотка ризику виникнення браку.

У загальному випадку формула для визначення сумарної похибки обробки ймовірнісним методом має вигляд

 

Δå = t +åΔв,                 (4.12)

 

де t - коефіцієнт ризику виникнення відсотка браку (дивись таблицю 4.1).

 

Таблиця 4.1 – Коефіцієнт ризику і можливий відсоток браку

t

1

2

3

Відсоток можливого браку

32%

4,5%

0,27%

 

l - коефіцієнт, що враховує закон розподілу первинної похибки:

l = 1/9 – нормальний закон розподілу (Гаусса);

l = 1/3 – закон рівної імовірності або коли закон не досліджений;

l = 1/6 – закон Сімпсона (трикутника).

Із урахуванням класифікації первинних похибок (дивись розділ 4.1) та якщо взяти t = 3 формула 4.12 має такий вигляд:

Δå= 3 +åΔф.    (4.13)

 

Після виконання математичних перетворень формула для визначення Δå при обробці площин має вигляд

 

Δå = +åΔф ,                                 (4.14)

 

а для поверхонь обертання

 

Δå = 2()+åΔф .                             (4.15)

 

Питання для самоперевірки

 

1 Класифікація первинних похибок механічної обробки з точки зору математичної статистики (до якої групи належить похибка установки, налагодження верстата тощо).

2 Вкажіть графік, що відповідає певному закону розподілу випадкової величини (Гаусса, Сімпсона тощо) та межі їх використання.

3 Правила визначення кількості інтервалів (діапазонів) для розміщення дійсних значень параметра при статистичному аналізі точності.

4 Частота та частість дійсних значень параметра при статистичному аналізі точності.

5 Визначення параметрів кривої закону нормального розподілу Хсер, σ, УХсер, У±σ  тощо.

6 Визначення на підставі емпіричної кривої Гаусса достатності точності способу обробки.

7 Визначення на підставі емпіричної кривої Гаусса величини похибки налагодження Δн.

8 Визначення на підставі емпіричної кривої Гаусса відсотка браку.

9 Точкові та точнісні діаграми. Види та принципи реалізації.

10 Визначення сумарної похибки обробки методами мах-міn та ймовірнісним.
 

 

37

yandex rtb 4