yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->5.4 Відпрацювання конструкції виробу на технологічність

Технологія машинобудування

5.4 Відпрацювання конструкції виробу на технологічність

 

Під технологічністю конструкції виробу (ГОСТ 14.205-83. Технологичность конструкций изделий) розуміють сукупність властивостей конструкції виробу, що дають можливості оптимізації витрат праці, засобів, матеріалів та часу при технічній підготовці виробництва, виготовленні, експлуатації та ремонті у порівнянні з відповідними показниками аналогічних конструкцій виробів того ж призначення при збереженні встановлених показників якості і визначених умов виготовлення, експлуатації та ремонті.

До умов виготовлення або ремонту відносять тип виробництва, його спеціалізацію та організацію, річний обсяг та повторюваність випуску, а також технологічні процеси, що використовують.

Досягнення такої мети здійснюють у процесі відпрацювання конструкції виробу на технологічність, який починається на самих ранніх етапах конструкторської підготовки виробництва.

Ця робота продовжується у технологічній підготовці виробництва за участю технолога, який при погодженні з конструктивними рішеннями ставить свій підпис у рядку «Т. контроль» основного напису конструкторського креслення, і триває весь час випуску виробу у вигляді коригування конструкції, схем визначення розмірів тощо.

У загальному випадку всі показники технологічності можна поділити на три основні групи (дивись рисунок 5.2).

Рисунок 5.2 – Групи показників технологічності конструкції

 

У проектуванні технологічність конструкції може бути оцінена кількістю уніфікованих вузлів, уніфікацією поверхонь деталей (наприклад, різі, канавок для виходу інструмента тощо), уніфікацією застосовуваних матеріалів.

У виробництві технологічність оцінюється простотою застосовуваних методів обробки, уніфікацією технологічних рішень, можливістю застосування високопродуктивного обладнання.

В експлуатації – зручністю ремонту й обслуговування машини.

Оцінювання технологічності конструкції виробу здійснюють за допомогою якісних та кількісних показників.

Якісні показники (краще, гірше тощо) використовують, як правило, на перших етапах проектування виробу (ескізний проект). Кількісні показники дозволяють оцінити конструкцію виробу більш об’єктивно.

Використання кількісних показників передбачає наявність значення показника певного параметра РБ для базового виробу та значення цього ж показника, досягнуте при розробленні нового виробу Рд.

За показники базового виробу беруть показники найбільш досконалого у світі виробу аналогічного призначення.

На підставі значень РБ  та Рд визначають рівень технологічності Ут нової конструкції як відношення досягнутих значень показників до базових:

                                  .                                                   (5.4)

ГОСТ 14.202 -83 (Правила выбора показателей технологичности конструкции изделий) виділяє основні і додаткові показники технологічності.

До основних показників відносять:

- трудомісткість виготовлення виробу (сумарні витрати праці на здійснення технологічних процесів виготовлення виробу);

- технологічну собівартість виробу (частина собівартості виробу, яка визначається сумою витрат на здійснення технологічних процесів виготовлення виробу).

Додаткові показники технологічності поділяють на такі:

- техніко-економічні - (відносна трудомісткість видів робіт (заготівельних, механічних, складання тощо);

- технічні, що оцінюють конструкцію як виробу в цілому, наприклад:

- коефіцієнт уніфікації вузлів ,

де Nун.в-кількість уніфікованих вузлів у конструкції виробу;

- Nз.в – загальна кількість вузлів у конструкції виробу.

- коефіцієнт уніфікації деталей ;

- коефіцієнт стандартизації деталей ;

так і технологічність конструкції окремих деталей, наприклад:

- коефіцієнт уніфікації поверхонь деталі

                                              ;

- коефіцієнт точності поверхонь ,

      де Асер  - середній квалітет точності поверхонь деталі;

 

де   Аi –квалітет точності обробки i-ї поверхні;

       ni – кількість поверхонь відповідного i- го квалітету точності;

- коефіцієнт шорсткості:

,

      де Бсер - середня шорсткість поверхонь деталі:

,

де Бi – числове значення параметра шорсткості i-ї поверхні (Ra або Rz).

Технологічність конструкції, з точки зору виготовлення виробу, можна оцінити, наприклад, коефіцієнтом використання уніфікованих (типових, групових) технологічних процесів:

- коефіцієнт застосування типових ТП  .

Технологічність конструкції може бути оцінена і на підставі рекомендацій щодо конструкції заготовок (товщина стінки для виливків, перепад діаметрів при куванні тощо).

Для спрощення обробки заготовок доцільно запобігати розміщенню отворів на поверхні, що не перпендикулярна до осі отвору, виконувати більш точним отвір меншого діаметра у ступінчастих отворах, отворів із пазами на прохід, передбачати запас глибини отвору для різі тощо (дивись рисунок 5.3) [1,21].

Рисунок 5.3 – Приклади покращання технологічності конструкції

  

       Технологічність складальних одиниць має свої специфічні вимоги:

- конструкція машини повинна дозволяти незалежне, паралельне складання вузлів 1-го, 2-го та інших порядків, що скорочує цикл загального складання;

- конструкція машини повинна дозволяти складання без необхідності повного або часткового демонтажу вже встановлених елементів;

- за необхідності забезпечення однозначності розміщення елементів, що складають, треба використовувати контрольні штифти, несиметричне розміщеня болтів тощо;

- в умовах автоматизованого складання конструкція деталі повинна забезпечувати просте орієнтування у просторі та можливість використання механізованих інструментів (викруток тощо);

. – при автоматизованому складанні конструкція виробу повинна дозволяти складання за допомогою нескладних прямолінійних рухів без додаткових обертальних рухів.

При цьому доцільно нероз’ємні з’єднання виконувати методами клепання, розвальцювання, склеювання тощо.

 

42