ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->5.5 Аналіз базового технологічного процесу

Технологія машинобудування

5.5 Аналіз базового технологічного процесу

 

Цей аналіз виконують при проектуванні технологічного процесу на новий виріб або за необхідності вдосконалення існуючого технологічного процесу виготовлення виробу у зв’язку із зміною умов виробництва (деякі зміни конструкції виробу, зміна обсягу випуску, поява нових способів обробки, обладнання тощо).

Як базововий, для аналізу технологічного процесу, можна використовувати як заводський, існуючий у виробництві технологічний процес виготовлення цього ж або аналогічного виробу, так і уніфікований (типовий або груповий) технологічний процес виготовлення виробу даного класу.

Метою аналізу є вивчення методів вирішення технологічних завдань, що забезпечують досягнення точності виробу, необхідної для виконання його службового призначення, а також виявлення недоліків існуючих технологічних рішень.

Виконуючи аналіз, необхідно звернути увагу на такі основні

технологічні рішення:

- відповідність форми організації виробництва його типу;

- раціональність способу виготовлення вихідної заготовки;

- правильність призначення чорнових та чистових баз. Виконання принципів суміщення та постійності баз;

- наявність операцій для виконання специфічних вимог щодо забезпечення якості виробу, наприклад, виготовлення та випробування зразків для поковок IV або V групи згідно з ГОСТ 8479-70, наявність операцій старіння (за необхідності) тощо;

- відповідність обладнання і технологічного оснащення типу виробництва та сучасним досягненням науки і техніки;

- відповідність сучасному стану науки і техніки режимів обробки, технічного нормування, використаних у технологічному процесі індивідуальних засобів захисту робітників та навколишнього середовища від негативних факторів, що супроводжують технологічний процес;

- рівень автоматизації та механізації при виконанні технологічних операцій та міжопераційному русі заготовки тощо.

На підставі проведеного аналізу формулюють перелік завдань, які підлягають вирішенню при проектуванні нового технологічного процесу, наприклад, зміна способу виготовлення вихідної заготовки, заміна моделей верстатів на більш сучасні тощо.

Для формалізації деяких аналітичних рішень можуть бути використані елементи методу системно-структурного аналізу технологічних процесів [22].

Згідно з цим методом аналізу підлягають такі найбільш значні елементи Т-системи, як верстат, інструмент і пристрій.

Кожна з цих складових частин є підмножиною великої множини знарядь праці свого типу: конкретний верстат є елементом множини верстатів подібного типу, різальний інструмент є елементом множини  номенклатури інструментів, пристрої теж підлягають такої ж класифікації.

У свою чергу, кожний із елементів Т-системи відповідних множин може бути характеризованим за певними кількісними та якісними ознаками.

Теоретико-множинний підхід дозволяє здійснити структурно-класифікаційний аналіз верстатів, інструментів і пристроїв, що складають певну Т-систему, яка виконує певну технологічну операцію.

Для реалізації цього підходу при аналізі технологічного процесу використовують такі визначення:

- множину верстатів позначаються літерою С;

- множину інструментів - І;

- множину пристроїв - П.

Для кількісної оцінки кожного з елементів Т-системи застосовують коефіцієнти множинності - h, п, т. При цьому символічні позначення відповідно записують так: C h ,  І п , П т .

Кожний із коефіцієнтів множинності може мати три якісно різноманітних стани:

а)   дорівнювати нулю - h=0, п=О, т=0, що означає відсутність елемента відповідної множини у Т-системі;

б)   дорівнювати одиниці - h=1, п=1, т=1 - випадок використання кожного зі знарядь праці у Т-системі в одиничній кількості;

в)   бути більше одиниці - h>l, п>1, т>1, тобто у Т-системі наявні декілька елементів певної множини.

При цьому h, n, m   мають лише цілочислові значення.

Наприклад, С1 І1, І2 П1 визначає, що у Т-системі наявний один верстат, два різальні інструменти та один пристрій.

Застосування коефіцієнтів множинності дозволяє давати точне кількісне оцінювання будь-яким скінченним множинам.

При виконанні аналізу стану Т-системи її відсутній елемент (коефіцієнт має значення «0»), як правило, не зазначають.

Крім кількісного оцінювання, кожний елемент Т-системи може бути оцінений також і показниками якісного стану.

З цією метою кожному елементу Т-системи присвоюють індекс його відповідності сучасному стану науки та техніки з урахуванням типу виробництва тощо.

Будь-яке знаряддя праці (у тому числі верстат, пристрій, інструмент) у своєму розвитку проходять три стадії:

а)   коли знаряддя праці є носієм вищої продуктивності, кращої якості обробки, найменшої собівартості (так звана "нова техніка". Для її оцінювання використовують показник "н");

б)   згодом воно набуваєє широкого застосування у виробництві та стає загальнопоширеним (показник - "о");

в)   останній етап існування знаряддя праці - коли з'являється новий кращий зразок (етап морального або технічного старіння (показник "у").

Тоді формальний вигляд опису певної Т-системи може мати вигляд:

 

                                        .

 

Це означає наявність у Т-системі одного верстата загальнопоширеної конструкції, двох інструментів застарілого і нового типу та одного пристрою застарілої конструкції.

Належність кожного елемента до того чи іншого класу виконують з використанням літературних та рекламних даних, матеріалів виставок нової техніки тощо.

Наведена класифікація має важливе значення для виявлення внутрішніх резервів і можливих удосконалень технологічних процесів. Аналіз класифікаційних видів елементів Т-системи дозволяє також визначити момент виведення застарілої техніки з виробництва і заміни її новою технікою.

Проведення такого формального опису всіх технологічних операцій технологічного процесу, що підлягає аналізу, дозволяє об’єктивно визначити шляхи його вдосконалення, а після розроблення нового технологічного процесу та його формалізації за наведеною вище методикою провести їх якісне порівняння.

 

43