ГоловнаЗворотній зв'язок

Технологія машинобудування

Період

Характеристика періоду

1

2

3

 

I

 

Етап накопичення інформації, виробничого досвіду

1

до 18-го сторіччя

Накопичення навичок обробки різних матеріалів. Створення найпростіших верстатів

2

 

 18-19-те сторіччя

Створення устаткування та верстатів для різних галузей. Поява перших наукових праць з ТМБ

3

 

до 1930 р.

Публікації вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо виготовлення різних деталей. Поява перших технологічних нормативів

 

II

 

Етап узагальнення, вивчення, систематизації та побудови наукових основ

1

 

до 1950 р.

Початок розроблення наукових принципів побудови технологічних процесів

2

 

до 1970 р.

Інтенсивний розвиток ТМБ як науки. Впровадження способів ЕФО та ЕХО, нових методів побудови операцій, розрахунку припусків та точності операцій. Поява перших САПР ТП та ін.

3

 

до цього часу

Широке використання досягнень фундаментальних наук. Впровадження ЕОМ для проектування і керування технологічними процесами, поява верстатів з ЧПК, роботів, ГВС та ін.

Взагалі історія виникнення металообробки на стародавній Русі мало досліджена. Але відомо, що вже в Х сторіччі майстри мали високу техніку виготовлення зброї і предметів домашнього побуту. У ХІІ сторіччі зброярі застосовували свердлильні і токарні пристрої з ручним приводом обертання заготовки чи інструмента. У XIV-XVI сторіччях знаходить використання привід від водяного млина.

Суттєвого прискорення металообробка зазнала при Петрі I. Ремісничі майстерні перетворювалися у фабрики і заводи, обладнані машинами. З'являються нові верстати створені механіками-самоучками, серед яких: А. К. Нартов (1693-1756), який розробив і виготовив механічний супорт для токарного верстата, ряд верстатів оригінальної конструкції - гвинторізний, зуборізальний, пилконасічний та інші. Видатними механіками були І. Сидоров,

Я. Батищев, А. Сурнін, Я. Леонтьєв, Л. Собакін, П. Захава. Останній у 1810 р. створив перші автомати для нарізки різі.

Геніальний М.В. Ломоносов (1711-1765) побудував лоботокарний, сферотокарний та шліфувальний верстати.

Видатні механіки І.П. Кулібін (1735-1818) та І. І. Ползунов (1728-1766) створили спеціальні верстати для виготовлення зубчастих коліс годинникових механізмів, верстати для розточування циліндрів і перший автоматичний пристрій із поплавцем.

У 1761 році на Тульському збройовому заводі впроваджується принцип взаємозамінності (лекала для незалежної обробки деталей, що з’єднуються  при складанні), граничні калібри.

Наприкінці XIX сторіччя на кресленнях з'являються допуски на розміри.

Практичні результати розвитку металообробки покладені в основу перших наукових праць:

- у 1804 р. акад. В.М. Северін сформулював перші положення про технологію як «... науки о ремеслах и заводах»;

- у 1817 р. професор І.В. Двигубський видає книгу «Начальное основание технологии как краткое описание работ на заводах и фабриках производимых»;

- у 1885 р. з'являється перша фундаментальна 3-томна праця професора І.А. Тіме «Основы машиностроения. Организация машиностроительних фабрик в техническом и экономическом отношениях и производство на них работ»;

- праця професора А.П. Гавриленка «Технология металлов» (кінець 19-го ст.) була основним навчальним посібником з металообробки не для одного покоління інженерів.

Наступний 3-й період I етапу розвитку ТМБ до кінця 30-х років ХХ сторіччя характеризується створенням ряду проектних і навчальних інститутів (зокрема, Мосстанкін у 1930 р.), на які покладаються функції узагальнення досвіду обробки різних матеріалів і деталей, а також підготовка інженерних кадрів. Друкуються перші керівні матеріали і нормативи.

Перший період IІ етапу (до 194I р.) характеризується узагальненням наявного досвіду і початком розроблення загальних наукових принципів побудови технологічних процесів. У цей період стають до ладу Московський верстатобудівний завод «Червоний пролетарій», що випустив перший радянський токарний верстат, Московський верстатобудівний завод ім. С. Орджонікідзе, Харківський верстатобудівний завод, Київський завод верстатів-автоматів та інші.

У 1933 році почав роботу експериментальний науково-дослідний інститут металорізальних верстатів (ЕНДІМВ), у якому було створено багато принципово нових конструкцій верстатів та технологічних процесів.

У цей час починається формування ТМБ як сучасної науки. Виходять у світ нові наукові праці. Проф. А.П. Соколовський пропонує принцип типізації технологічних процесів, розробляються наукові принципи базування заготовок (проф. Б.С. Балакшин, проф. А.І. Каширін, проф. В.М. Кован, проф.А.Б. Яхін та ін.), вивчається жорсткість технологічних систем, досліджуються методи розрахунку оптимальних припусків на обробку (проф. В.М. Кован, проф.

А.П. Соколовський та ін.), методи визначення первинних похибок і дослідження точності обробки. Проф. Б. С. Балакшин розробляє теорію розмірних ланцюгів, тобто йде бурхливий розвиток технологічної науки і практики.

Другий період ІІ етапу (194I - I970 рр.), відзначається винятково інтенсивним розвитком технології. З'являються нові методи обробки (у тому числі ЕХО та ЕФО, обробка лазером тощо).

Запропоновані українським академіком Патоном Є.О. (1870-1953) нові методи зварювання металів дозволили значно підвищити не тількі якість зварювання спеціальних сталей, наприклад, броні, а і забезпечити високу продуктивність цього процесу.

Прикладом реалізації цих досягнень може бути повністю зварений міст через Дніпро у місті Києві.

У цей період з’являються нові інструментальні матеріали (металокераміка, надтверді сплави), спеціальне оснащення –універсально-складальні пристрої (УСП), розробляються принципи концентрації і диференціації побудови операцій.

Проф. Мирофанов С.П. (1915-2003) запропоновує наукові основи групового методу обробки.

Все ширше впроваджується обладнання з ЧПК, ЕОМ для проектування технології, методи математичної статистики для аналізу точності і дослідження первинних похибок.

У I960 році під керівництвом акад. Верещагіна Л. Ф. вперше у світі були синтезовані штучні алмази. У Києві відкривається науково-дослідний інститут надтвердих матеріалів ІНМ ім. В.М. Бакуля, який був засновником цього закладу та організатором промислового виробництва штучних алмазів.

Під керівництвом акад. Дикушина В.І. розробляються принципи агрегатування обладнання.

Формується новий науковий напрям про технологічну спадковість (проф. Дальский А.М., Маталін А.А., Ящерицин П.І.). Професор Д.В. Чарнко досліджує структури механічних операцій.

Третій період II етапу (I970 - до цього часу) характеризується широким використанням досягнень фундаментальних наук, зокрема, математики, фізики, хімії, теорії пластичності, кристалографії й ін., що істотно підвищило загальний теоретичний рівень ТМБ та її практичні можливості.

Інтенсивно розробляються питання створення систем автоматизованого проектування технологічних процесів САПР ТП (проф. Митрофанов С.П., Цвєтков В.Д., Горанський Г.К.), автоматизації підготовки керуючих програм для верстатів із ЧПК, розробляються методи оптимізації технологічних процесів за точністю, продуктивністю й економічністю (проф. Ю.М. Соломенцев, С.Н. Корчак, Л.В. Худобін та ін.), розгортаються роботи зі створення гнучких виробничих систем ГВС, розробляються методи безвідхідної технології, порошкової металургії та багато інших напрямків.

Таким чином, як наукова дисципліна ТМБ ще дуже молода, але за період свого існування її досягнення дозволили зробити величезний внесок у розвиток народного господарства.

 

5