yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->7.4. Методика обґрунтування оптимальних меж використання варіантів технологій [3]

Технологія машинобудування

7.4. Методика обґрунтування оптимальних меж використання варіантів технологій [3]

 

Поелементний розрахунок технологічної собівартості дає змогу вирішити важливе техніко-економічне завдання - обґрунтувати оптимальні межі використання різних варіантів технологій залежно від масштабів виробництва (обсягу випуску виробів).

Методика ґрунтується на виділенні серед елементів технологічної собівартості двох видів витрат:

- змінних (умовно-пропорційних) - Узм;

-  умовно-постійних - Упост.

До умовно-змінних належать витрати, пов'язані з масштабами виробництва: - витратами на матеріали, оплатою праці робітників, ремонтом та утриманням обладнання, інструментом, який швидко спрацьовується, силовою електроенергією, амортизацією універсального обладнання та оснащенням.

Ці витрати змінюються приблизно пропорційно зміні обсягу випуску виробів.

До умовно-постійних належать витрати на погодинну оплату праці (допоміжних робітників, спеціалістів), витрати на амортизацію спеціального обладнання, спеціальні пристрої, різальний та вимірювальний інструмент, експлуатацію площі, на якій виконуються спеціальні операції, на підготовку керуючих програм для верстатів із ЧПК, витрати на ліквідацію обладнання, яке не використало межі амортизаційного циклу.

У технологічній собівартості річного, грн, обсягу випуску ці складові враховують таким чином:

                 .                                         (7.10)

Технологічна собівартість виконання операції для одного виробу:

                                                                 (7.11)

Як бачимо з формул, витрати УПОСТ  необхідно враховувати на весь річний обсяг випуску.

Тоді для двох варіантів технології (1 та 2) виконують порівняння, виходячи із відповідних їм співвідношень, які являють собою рівняння двох прямих (дивись рисунок 7.1):

                                                       (7.12)

                 .                                     (7.13)

Точка перетину цих прямих відповідає рівності витрат за обома варіантами, характеризує так званий критичний обсяг випуску – Nкр, який визначають прирівнюванням правих частин рівнянь 7.12 та 7.13.

З рисунка бачимо, що при обсягу випуску менше Nкр вигідним є перший варіант, а при обсягу випуску більше Nкр – другий.

 

 

Рисунок 7.1 - Графік обґрунтування меж раціонального застосування варіантів технології:

1 — перший варіант; 2 — другий варіант

 

Розглянуті методики техніко-економічного обґрунтування варіантів дозволяють не тільки оптимізувати економічні показники виробництва, а й визначати доцільність інвестиційних витрат на ті чи інші варіанти вдосконалення технологій.

Питання для самоперевірки

 

1 Значення, завдання і основні поняття економічного аналізу у технологічному проектуванні.

2 Що таке тривалість життєвого циклу технології Тж.ц ?

3 Складові технологічної собівартості технологічних процесів виготовлення виробів.

4 Складові технологічної собівартості складання виробів.

5 Методика визначення технологічної собівартості виробів та технологічних процесів їх виготовлення.

6 Методика порівняльного техніко-економічного аналізу варіантів технології.

7 Методика обґрунтування оптимальних меж використання варіантів технологій.

8 Які витрати належать до змінних (умовно-пропорційних)?

9 Які витрати належать до умовно-постійних?

10 Як визначити розмір критичного обсягу випуску виробів?

 

 

 

 

 

 

69