yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание-> 1.2.2  Види і типи виробництв та їх характеристики

Технологія машинобудування

Загрузка...

 1.2.2  Види і типи виробництв та їх характеристики

 

Усі машинобудівні підприємства характеризуються видом і типом виробництва.

ВИД  ВИРОБНИЦТВА – класифікаційна характеристика, що  виділяється за  методами  виготовлення виробів. Наприклад, ливарне, ковальсько-пресове, зварювальне, механоскладальне, термічне виробництво.

 

ТИП ВИРОБНИЦТВА – класифікаційна характеристика виробництва, що виділяється за ознаками широти номенклатури, регулярності, стабільності й обсягу випуску виробів. У машинобудуванні розрізняють одиничне, серійне і масове виробництво. Серійне виробництво, у свою чергу поділяють на дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне.

 

ОБСЯГ ВИПУСКУ – кількість виробів певного найменування, типорозміру і виконання, виготовлених підприємством протягом планованого інтервалу часу (здебільшого рік).

Тип виробництва визначає всі наступні технічні рішення, що приймаються при проектуванні технологічного процесу (спосіб виготовлення вихідної заготовки, ступінь автоматизації верстатів, пристроїв, види різальних та вимірювальних інструментів тощо), і він установлюється на першому етапі проектування.

Тип виробництва може бути визначений двома основними методами – табличним та шляхом розрахунку коефіцієнта закріплення операцій (Кзо).

Табличний метод використовують, як правило, на початковій стадії проектування, коли ще невідомі норми часу на виконання окремих технологічних операцій.

Для його використання треба знати обсяг випуску виробів Nр та один із додаткових показників – маса виробу М або трудомісткість складання або його розміри [2,3].

Наприклад, (дивись таблицю 1.2) при масі виробу де М<10 кг, та річному обсягу випуску у межах Nр = 5000-50000 шт. визначений тип виробництва великосерійний.

Якщо на початку проектування технолог має як базовий існуючий заводський технологічний процес, який підлягає вдосконаленню,

 з нормами часу, то ці норми можна використати для визначення Кзо на цьому етапі проектування.

 

Таблиця 1.2 – Залежність типу виробництва від Nр та М

Тип виробництва

Річний обсяг випуску виробів Nр, шт.

важкі

М > 100 кг

середні

10 < М < 100 кг

легкі

М < 10 кг

Одиничне

до 5

до 10

до 100

Дрібносерійне

5 - 100

10 – 200

100 -500

Середньосерійне

100 – 300

200 – 500

500 – 5000

 

Великосерійне

 

300 – 1000

 

500 - 5000

 

  5000 – 50000

Масове

Понад 1000

Понад 5000

Понад 50000

 

Коефіцієнт закріплення операцій згідно з ГОСТ 3.1121-84 визначає кількість технологічних операцій, закріплених за кожним робочим місцем виробничого підрозділу, наприклад, дільниці протягом певного календарного періоду. Він визначається за формулою

 

                                   Кзо = О/Р,

 

де О – загальна кількість технологічних операцій, що виконуються у виробничому підрозділі; Р – кількість робочих місць цього виробничого підрозділу.

Значення:                  Кзо ≤ 1 відповідає масовому виробництву;

                       1 ≤ Кзо ≤ 10 – великосерійному;

                       10 ≤ Кзо ≤20 – середньосерійному;

                       20 ≤ Кзо ≤ 40 – дрібносерійному;

                               Кзо > - одиничному.

Наприклад, на дільниці на 20 верстатах за місяць виконано 630 технологічних операцій.

У цьому випадку  Кзо = 630/20 = 31,5.

Тип виробництва на дільниці дрібносерійний.

Розглянемо основні характеристики різних типів виробництв.

Одиничне виробництво характеризують широкою номенклатурою виробів , що виготовляють або ремонтують і малим обсягом випуску кожного з них.

Характерною ознакою одиничного виробництва є виконання на робочих місцях технологічних операцій без їх періодичного повторення. Верстатне обладнання застосовується універсальне, пристрої в основному універсальні (трикулачкові патрони, лещата, обертові столи і т. ін.), крім випадків, коли без спеціального оснащення операцію виконати не можна. Вимірювальний і різальний  інструменти універсальні. Обладнання розміщується у цеху за типами (дільниця токарних верстатів, фрезерувальних...). Працюють робітники високої кваліфікації.

Серійне виробництво – це виробництво з більш стабільною номенклатурою виробів, що випускаються повторними партіями, розмір яких та частота повторюваності і поділяє цей тип виробництва на дрібносерійне, середньосерійне і великосерійне. Останнє є найбільш наближеним до умов масового виробництва.

У серійному виробництві застосовується більш різноманітне обладнання від верстатів із ЧПК та гнучких автоматизованих виробничих систем (ГАВС) на їх базі у дрібно- і середньосерійному до спеціалізованих і агрегатних верстатів у великосерійному.

Пристрої – універсальні, універсально-складальні пристрої (УСП) або переналагоджувані. Ефективним є застосування групової обробки з організацією предметно-замкнутих дільниць для виготовлення  деталей визначеної групи. Обладнання на таких дільницях розміщується у порядку виконання технологічних операцій.

Різальний інструмент – від універсального (свердла, різці) до спеціального (свердло-зенкер і т. ін.), вимірювальний інструмент як універсальний (шкальний), так і граничні калібри, і контрольно-вимірювальні пристрої (КВП). Робітники – середньої кваліфікації.

Організаційною формою середньосерійного виробництва є групова. Вона передбачає створення предметно-замкнутих дільниць за принципом потокових ліній, на яких організовується в необхідній для виробництва послідовності обробка конструктивно подібних деталей.

Масове виробництво – характеризується постійним виготовленням виробів великої кількісті тривалий час. Обсяг випуску в масовому виробництві дозволяє проводити спеціалізацію робочих місць на виконання однієї операції. Обладнання розміщується згідно з послідовністю операцій технологічного процесу. Верстати застосовуються спеціалізовані, спеціальні, автоматичні лінії й т. ін. Пристрої в основному спеціальні (створені для конкретної деталь-операції), різальний інструмент - спеціальний, комбінований,

спеціальне багатоінструментальне налагодження, але іноді й універсальний. Вимірювальний інструмент - граничні калібри, КВП.

Широко застосовуються механізація та автоматизація  транспортування заготовок (конвеєри, схили, сковзало тощо).

Вимоги до кваліфікації робітників, що налагоджують обладнання високі, а до робітників-верстатників, що його обслуговують – низькі.

Організаційною формою великосерійного та масового виробництв є потокова, що передбачає створення потокових ліній.

На потокових лініях у послідовності виконання технологічних операцій розміщують все необхідне обладнання – металорізальне, термічне тощо.

Однією з характеристик потокової лінії є такт її роботи або такт випуску продукції (t в). Такт випуску - це інтервал часу між запуском у виробництво або випуском двох послідовних, що йдуть один за одним, виробів.       Такт випуску визначається за формулою

 

                                    

 

де FД - дійсний річний фонд часу роботи обладнання за одну зміну, годин (2015 годин);      N - обсяг випуску виробів, шт.;

     n - кількість змін роботи обладнання за добу;

     60 – коефіцієнт переведення годин у хвилини.

      Значення такту використовують при формуванні структур технологічних операцій, що виконують на потоковій лінії з метою їх синхронізації, тобто щоб тривалість кожної з них дорівнювала або була кратною такту.

Потокові лінії за організаційним принципом поділяють на такі:

     - безперервно-потокові - заготовка переміщується від одного верстата до іншого без міжопераційного пролежування. Операції між собою  за часом синхронізовані – однакові за  тривалістю або кратні такту;

     - прямопотокові - операції виконуються в порядку  технологічного процесу, але їх тривалість не синхронізована. Тому на окремих робочих місцях  утворюють міжопераційні заділи.

Як перші, так і другі потокові лінії можуть бути однономенклатурними  і багатономенклатурними  (для виготовлення декількох виробів за певною послідовністю).

 

7

yandex rtb 4