yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->3.1. Сутність управлінського обліку: предмет, метод, функції, принципи, концепції

Управління финансовою санацією підприємств

Перш ніж приступити до розроблення формату управлінського звіту, необхідно установити користувачів звітів, з якою метою він буде використовуватися,  визначити набір відповідних показників для аналізу.

Під час розроблення термінів надання звітності необхідно враховувати, що інтервал часу, по закінченню якого інформація стає доступною для користувачів, має бути максимально коротким, але оперативність не повинна впливати на достовірність. Місце управлінських звітів у загальній системі управління наведено на рис. 2.3.8. Класифікація і типізація звітів за користувачами і цільовим призначенням дозволяє розробляти звіти, що будуть орієнтовані на конкретного користувача та призначені для вирішення визначених питань, це забезпечує виключення зі звітів зайвої інформації. Наприклад, звіти, що подаються генеральному директорові, потрібні для управління підприємством у цілому, тому деталізація інформації в цих звітах не потрібна. Звідси виникає вимога: та інформація, що призначена для менеджерів середнього і нижчого рівнів не повинна механічно дублюватися керівництву вищого рівня.

Класифікація звітів за періодичністю формування дозволяє виділити серед них звіти першочергові, призначені для щоденного застосування.

 

Розроблення управлінського плану рахунків і порядок проведення типових господарських операцій

 

Управлінський план рахунків і набір типових господарських операцій  індивідуальні для кожного підприємства.

Основою управлінського плану рахунків може бути затверджений план бухгалтерських рахунків, але з максимальною деталізацією за допомогою відкриття додаткових субрахунків чи присвоєння до рахунків аналітик[83].

Основними підходами до розроблення управлінського плану рахунків є такі:

-        основа – діючий план рахунків, що дозволить зберегти взаємозв’язок управлінського, бухгалтерського і податкового обліків;

- максимальна деталізація рахунків обліку доходів і витрат, що дозволить одержати інформацію про діяльність окремих ЦФВ;

-        використання аналітик. Існує два типи аналітик: ієрархічні та лінійні. Для присвоєння аналітик використовуються такі підходи: використання аналітик, що будуть пов’язані з конкретними рахунками плану рахунків; використання аналітик, що будуть пов’язані з контрагентами (співробітниками, клієнтами, постачальниками);

-        використання аналітик, що будуть пов’язані з конкретною господарською операцією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3.8 - Класифікація управлінських звітів

Дані, що не можна внести до плану рахунків, виносять на аналітик.  Для визначення, що можна винести до плану рахунків, а що – на аналітик, складають список усієї необхідної інформації з основних об’єктів управління. Оскільки фундаментальною частиною управлінського обліку є витрати, то починати необхідно з них.

Для оптимізації ведення обліку необхідно розробити довідник господарських операцій підприємства з їх подальшою типізацією у розрізі ЦФВ, з надбудовами рахунків – дебету і кредиту, а також обов’язкових аналітик.

При організації обліку за ЦФВ обов’язковими аналітиками для операцій є: відповідальні особи; найменування ЦФВ; цільове призначення операції (вид діяльності); віднесення операції до визначеного виду (дохід, витрата, надходження, виплата тощо); тип господарської операції.

 

132