yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->3.1. Фінансовий  аналіз та антикризове управління підприємством

Управління финансовою санацією підприємств

- визначення форм й етапів розвитку кризи підприємства;

- обґрунтування доцільності та необхідності, а також  створення методичної основи антикризової діагностики на основі системного підходу;

- визначення складу її критеріїв відповідно до цілей превентивного виявлення ознак розвитку управлінської, економічної і фінансової криз.

З огляду на значущість антикризової діагностики в управлінській практиці, що дозволяє здійснити діагностику ймовірності кризового стану підприємства до моменту провадження у справі про банкрутство в господарському суді, методи антикризової діагностики становлять переважну частину методичного інструментарію діагностування.

3.2. Методики діагностування фінансового стану в антикризовому фінансовому управлінні

Для діагностики ймовірності банкрутства підприємства використовують підходи, що передбачають:

-     аналіз фінансової стійкості на основі визначення рівня забезпеченості джерелами формування запасів і витрат (трикомпонентний показник типу фінансової ситуації);

-     аналіз матриць фінансової рівноваги;

-     методику, рекомендовану українським законодавством;

-     систему оцінних показників-індикаторів кризового стану;

-     факторні регресивні й дискримінантні моделі;

-     експертну діагностику;

-     інтегральні показники;

-     рейтингову оцінку на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств тощо.

Існує два підходи до прогнозування банк­рутства: прогнозування за допомогою фінансових коефіцієнтів та прогнозування за допомогою порівняльного аналізу характеристик підприємств. Для того щоб вирішити, який метод дає найбільш адекватні оцінки стану підприємства, необхідно розуміти, за яких умов той чи інший метод можна використовувати.

 

Факторні регресивні й дискримінантні моделі

 

1. Двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства

Однією з найпростіших моделей прогнозування ймовірності банк­рутства вважається двофакторна модель. Вона базується на двох клю­чових показниках: показнику поточної ліквідності та показнику частки позикових коштів, від яких залежить ймовірність банкрутства підприєм­ства. Ці показники множать на питому вагу значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім додаються до сталої величини (сonst), також отриманої тим самим дослідно-статистичним способом. Якщо результат Z виявляється від’ємним, імовірність банкрутства невелика. Додатне значення Z свідчить про високу ймовірність банкрутства.

В американській практиці виявлені й використовуються такі вагові значення коефіцієнтів:

– для показника поточної ліквідності (покриття) (): – 1,0736;

– ­для показника питомої ваги позикових коштів у пасивах підприє­мства (): +0,0579;

– стала величина: – 0,3877.

Звідси формула розрахунку Z набирає такого вигляду:

 

.        (1.3.9)

 

Для отримання більш точного прогнозу американська практика реко­мендує брати до уваги рівень і тенденцію зміни рентабельності реалізова­ної продукції, оскільки цей показник істотно впливає на фінансову стійкість підприємства. Це дозволяє одночасно порівнювати показник ризику банкрутства Z і рівень рентабельності продажу продукції. Якщо перший показник знаходиться в безпечних межах і рівень рентабельності продукції досить високий, то ймовірність банкрутства дуже незначна.

Потрібно мати на увазі, що ця модель розроблена для США, а в нашій країні інші темпи інфляції, інші цикли макро- і мікроекономіки, а також інші рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, продук­тивності праці, інший податковий тягар. Унаслідок цього неможливо механічно використовувати наведені вище значення коефіцієнтів в українських умовах. Однак саму модель із числовими значеннями, відпо­відними реаліям українського ринку, можна було б застосувати, якби вітчизняні облік і звітність забезпечували досить представницьку інфор­мацію про фінансовий стан підприємства.

 

53