yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->3.1. Фінансовий  аналіз та антикризове управління підприємством

Управління финансовою санацією підприємств

Використання методики рейтингової оцінки дає можливість охарактеризувати фінансовий стан підприємства за допомогою одного синтезованого показника – рейтингу, який вимірюється в балах. При цьому також визначаються можливі коливання рейтингу в межах грани­чно допустимого інтервалу[34].

Основні етапи методики такі:

1. Збирання та аналітичне оброблення вихідної інформації за відповідний період.

Для оцінки фінансово-економічного стану та причин його змі­ни використовуються балансові дані за (щонайменше) три роки. У процесі збирання інформації проводиться коригування балан­су, який очищають від регулювальних статей. Отриманий масив даних перегруповується та переоцінюється для запобігання впли­ву зміни облікової політики.

2. Обґрунтування системи показників рейтингової оцінки.

У методиці сформовано чотири групи показників:

 показники платоспроможності;

–  показники фінансової стійкості;

–  показник ефективності підприємницької діяльності;

  показники оцінки економічного потенціалу.

Ці показники необхідно проранжувати за рівнем їх ва­гомості (методика рекомендує подвійне ранжування: з позицій банку та інвестора).

3. Вибір та економічне обґрунтування критеріїв оцінки фінан­сової стійкості та встановлення обмежень їх зміни.

На цьому етапі для кожного показника групи розраховують максимальне та мінімальне значення, а також оптимальні вели­чини граничних інтервалів. Крім того, методика передбачає як критеріальну ознаку не конкретний показник, а тенденцію зміни (тренд). Залежно від характеру та величини відхилення конкрет­ного показника від установленого значення йому дають відпо­відну оцінку в балах. Наступним етапом аналізу є визначення внутрішнього рейтингу групи.

4. Кінцева рейтингова оцінка фінансового стану підприємства як завершальний етап аналітичної діагностики.

На підставі загальної суми балів підприємство відносять до певної групи:

– вищої – підприємство з абсолютно стійким фінансовим ста­ном, що підтверджується високим загальним рейтингом та част­ковими рейтингами груп показників;

– першої – підприємство зі стійким фінансовим станом, хоча є певні відхилення за окремими показниками;

– другої – підприємство на цьому етапі має певні фінансові труднощі, які можна подолати завдяки внутрішньому потенціалу системи;

– третьої – підприємство характеризується підвищеним ризиком, рівень якого може бути знижений завдяки реструктуризації, дивер­сифікації, реконструкції, радикальній інноваційній стратегії тощо;

– четвертої – підприємство має незадовільний фінансовий стан і не має перспектив його поліпшення.

 

Інтегральна оцінка фінансової стійкості на основі скоригованого аналізу

 

Методика кредитного скорингу вперше була запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 1940-х рр. Суть цієї методики полягає в класифікації підприємств за ступенем ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості й рейтингу кожного показника, вираженого у балах (на основі експертних оцінок) (табл. 1.3.16).

Скорингова модель з трьома балансовими показниками має такий вигляд:

- I клас – підприємства з достатнім запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути впевненим у поверненні позикових коштів;

- II клас – підприємства, що демонструють деякий ступінь ризику із заборгованості, але ще не розцінюємо як ризиковані;

- III клас – проблемні підприємства;

- IV клас – підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення; кредитори ризикують втратити свої кошти й відсотки;

- V клас – підприємства найвищого ризику, практично недієздатні. 

Таблиця 1.3.16 – Класифікація підприємств за рівнем платоспроможності

Показник

 

60