yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->5.1. Економічна сутність банкрутства та його види

Управління финансовою санацією підприємств

Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відбито непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то повинне бути прийняте рішення про джерела покриття цих збитків. У цьому контексті в науковій літературі з питань санації часто вживається поняття “чиста санація”, або “санація балансу”. Чиста санація полягає в санації балансу неплатоспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття показаних у балансі збитків. Санація балансу, як правило, є необхідною передумовою для залучення коштів інвесторів та кредиторів.

5.3. Ліквідація підприємства

Суб’єкт підприємницької діяльності вважається ліквідованим з моменту виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно із законодавством рішення про ліквідацію юридичної особи можуть бути прийняті:

а) вищим органом управління чи власником суб’єкта підприємницької діяльності. Вищий орган управління або власники приймають рішення про ліквідацію підприємства у разі його реорганізації, недоцільності продовження господарської діяльності та в деяких інших випадках;

б) господарським судом. Господарський суд може прийняти рішення про ліквідацію підприємства у разі:

-  визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

-  здійснення ним діяльності, що суперечить установчим документам і законодавству;

-  несвоєчасного повідомлення підприємством про зміну його назви, організаційно-правової форми власності та місцезнаходження;

-  неподання впродовж року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством;

-  визнання підприємства банкрутом.

Умовно можна визначити сім основних етапів ліквідації юридичної особи.

Перший етап. Приймається відповідне рішення уповноваженим на це органом. У разі ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності при визнанні його банкрутом господарський суд приймає відповідну постанову і надсилає її засновникові, банку та органу, який зареєстрував суб’єкт підприємницької діяльності. Така сама процедура застосовується і в інших випадках ліквідації за рішенням господарського суду. Якщо підприємство самостійно прийняло рішення про ліквідацію, то це рішення оформлюється протоколом загальних зборів засновників. Органом, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, призначаються ліквідатор та ліквідаційна комісія, встановлюються порядок і строки проведення ліквідації, а також визначається строк для заявлення претензій кредиторів (у разі оголошення підприємства банкрутом діє інший порядок збору претензій кредиторів.)

Ліквідаційна комісія – це робочий орган, який здійснює ліквідацію суб’єкта підприємницької діяльності і призначається інстанціями, які прийняли рішення про ліквідацію підприємства. У разі банкрутства ліквідаційна комісія призначається господарським судом. Якщо рішення про ліквідацію прийнято зборами засновників підприємства, то ними ж призначається і ліквідаційна комісія. До ліквідатора (ліквідаційної комісії) переходять повноваження з управління справами підприємства, право розпоряджатися майном, а також усі майнові права та обов’язки суб’єкта господарювання, що ліквідується.

Членами ліквідаційної комісії можуть бути:

– розпорядник майна, який був призначений під час провадження справи про банкрутство;

– представники зборів кредиторів; банків; фінансових органів;

– представники Фонду державного майна, якщо ліквідується державне підприємство;

– інші особи за пропозицією зацікавлених сторін.

Другий етап. Ліквідаційна комісія звертається до податкового органу, щоб зняти з податкового обліку підприємство, яке ліквідується.

 

75