yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->          Тема 7: ОПЕРАЦІЇ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ ВАЛЮТНИХ РЕСУРСІВ

Валютні операції

          Тема 7: ОПЕРАЦІЇ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ ВАЛЮТНИХ РЕСУРСІВ

             

          7.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті

             Депозит (річ, віддана на збереження) - це економічні відносини щодо

            передачі валютних коштів клієнта в тимчасове користування банку. Особливість

            депозиту полягає в його двоякому практичному застосуванні. По-перше, депозит є

            для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати

            відповідну суму в обіг. Але водночас «банківські гроші» приносять вкладникові

            дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому,

            що депозит приносить дохід у вигляді процента, а недолік у тому, що процент

           

            43

            депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити.

            Саме тому при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної

            діяльності банків - платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату.

             Ринок депозитних операцій в іноземній валюті — це сукупність операцій

            щодо розміщення вільних грошових залишків, а також залучення коштів в іноземній

            валюті на різні строки під певний процент.

            Основними і найактивнішими учасниками ринку є комерційні банки (тому цей

            ринок і називається міжбанківським), вони здійснюють депозитні операції для

            підтримання короткострокової ліквідності, а також із метою одержання прибутку, проте

            центральні банки держав, позабанківські фінансово-кредитні установи та

            транснаціональні корпорації також можуть здійснювати операції на цьому ринку.

            Заведено виділяти ринок грошей (money market) — це ринок депозитів терміном

            від одного дня до одного року та ринок капіталів (capital market), на якому кошти

            розміщуються та залучаються на довгостроковій основі. Як правило, такі депозити

            оформлюються борговими зобов'язаннями (депозитними сертифікатами, облігаціями

            тощо).

            В українській банківській практиці існують поняття «міжбанківський кредит»

            та «міжбанківський депозит», хоча по суті ці операції є однаковими — тимчасове

            розміщення/залучення коштів в іншому банку. У світовій банківській практиці для

            міжнародних позичкових операцій використовують термін «депозити», які

            поділяються на

            •

            депозити залучені — залучення коштів в іноземній валюті;

            •

            депозити розміщені — надання позик в іноземній валюті.

            Валютні ринки, у тому числі й ринки депозитів у іноземній валюті,

            функціонують цілодобово, що пов'язано з послідовністю часових поясів. Основними

            світовими фінансовими центрами, де здійснюється більша частина операцій, є Лондон,

            Нью-Йорк, Франкфурт, Цюріх та Токіо.

            Основна частина депозитних угод укладається в доларах США, британських

            фунтах стерлінгів, євро, швейцарських франках та японських єнах, але це не означає,

            що ринок міжбанківських валютних депозитів обмежений зазначеними валютами.

           

            44

            Депозити можуть здійснюватися, за згодою учасників операції, у будь-якій валюті

            (обмеження можуть бути пов'язані з внутрішніми обмеженнями на здійснення операцій

            та особливостями регулювання руху капіталів у деяких країнах).

            Специфічним сектором валютного ринку є ринок євровалюти.

             Ринок євровалюти — це ринок депозитних операцій в іноземній валюті за

            межами країни походження цієї валюти (наприклад, депозити в доларах США

            розміщені у Великій Британії або Японії). Історично цей ринок почав розвиватися в

            Європі, звідси і префікс «євро», але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій

            країні, як у Європі, так і за її межами. Проте приблизно 50% операцій ринку

            євровалюти припадає на Європу. Основним фінансовим центром цього ринку є

            Лондон, тут здійснюється 15% від світового обсягу операцій в євровалюті.

            Основною валютою є долар США: приблизно 45% угод укладається саме в цій

            валюті.

            Ринок евровалют має свої специфічні риси: в цьому ринку беруть участь лише

            першокласні позичальники, мінімальна сума депозиту становить 1 млн дол. США або

            еквівалент цієї суми, кредити в євровалюті завжди незабезпечені, термін угод зазвичай

            не перевищує одного року, операції здійснюються на міжбанківському ринку депозитів

            та за допомогою депозитних сертифікатів. Довгострокове залучення та розміщення

            коштів у евровалютах здійснюється на ринку єврооблігацій.

            Учасниками ринку евровалют є:

            • центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку

            єврооблігацій;

            • комерційні банки, які є головними учасниками ринку євровалюти. Комерційні

            банки є активними учасниками як ринку короткострокових операцій, так і ринку

            єврооблігацій, проте найбільшу активність проявляють на ринку короткострокових

            операцій;

             приватні установи та інвестори: йдеться передусім про мультинаціональні

            комерційні та промислові компанії, які мають у розпорядженні значні суми коштів та

            відіграють значну роль на фінансовому ринку.

           

            45

            Ринок євровалюти виник у 1950-х роках з розміщення доларових депозитів у

            європейських банках. Низка факторів спричинила бурхливий розвиток цього ринку:

            • особливості банківського регулювання в США в 50-х та 60-х роках призвели

            до того, що філії американських банків у Європі та європейські банки могли

            сплачувати за доларовими депозитами вищі відсотки, аніж банки в США, водночас

            доларові кредити, що надавалися в Європі, коштували дешевше;

            • надлишки коштів (здебільшого в доларах США), у країн-експортерів нафти з

            Близького Сходу та тих країн, що віддавали перевагу розміщенню коштів у

            європейських банках;

            • значний попит на доларові кредити з боку урядів країн, що розвиваються;

            • часткове або повне усунення більшістю країн обмежень щодо руху капіталів

            та конверсійних операцій;

            • відсутність контролю та резервних вимог щодо здійснення операцій.

            Боргова криза початку 80-х років викликала значні зміни у структурі ринку

            евровалют. Саме в цей час ринок набуває рис, що притаманні йому сьогодні: це

            оптовий ринок, до участі в якому допускаються лише першокласні позичальники.

            Ринок евровалют є більш конкурентним, ніж внутрішні фінансові ринки. Поряд з

            доларами США значного поширення на ньому набули операції з фунтами стерлінгів,

            німецькими марками, швейцарськими франками та японськими єнами. Введення евро

            мало створити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структуру ринку

            евровалют, проте значне знецінення євро проти американського долара протягом

            перших років існування викликають сумніви щодо послаблення позицій долара США

            на міжнародних фінансових ринках. Цілком можливо, однак, що ситуація зміниться в

            найближчі кілька років.

           

 

15