yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->3.1.2 Магнітне схилення, зближення меридіанів та їх визначення.

Військова топографія

3.1.2 Магнітне схилення, зближення меридіанів та їх визначення.

Поправка бусолі, її визначення за картою та уточнення при переміщенні

 

Зближення меридіанів. Перехід від істинного азимута до дирекційного кута. Координатні лінії в проекції Гауса не є меридіанами і паралелями. Тому напрямки географічного меридіана і осі абсцис у загальному випадку між собою не збігаються. Наприклад, для точки О, рис.3.15, меридіан РОР1, який проходить через цю точку, утворює з координатною лінією, що паралельна осьовому меридіану, певний кут γ.

Горизонтальний кут γ, утворений північним напрямком істинного (географічного) меридіана даної точки і позитивним напрямком осі абсцис, називається зближенням меридіанів.

Напрямку істинного меридіана на топографічній карті відповідають бокові сторони рамки аркуша карти, а також прямі лінії, які можна провести між однойменними поділками хвилин довготи. Напрямки, що паралельні осі абсцис, на карті є вертикальними лініями кілометрової сітки. Величини зближення меридіанів, які розміщуються на топографічних картах, відносять до центру аркуша карти.

 

 

Рисунок 3.15 – Зближення  меридіанів

 

 

Облік зближення меридіанів ведеться від географічного меридіана. Зближення меридіанів вважається позитивним, якщо північний напрямок осі абсцис відхилено на схід від географічного меридіана, і негативним – під час відхилення осі абсцис на захід.

 

Величина зближення меридіанів для даної точки обчислюється за формулою

                                                         ,                                                      (3.9)

де  – різниця довгот даної точки і осьового меридіана, наведена в кутових хвилинах;

      L – довгота точки (визначається по карті);

     L0 – довгота осьового меридіана зони, в якій знаходиться точка; визначається з табл.3.1 або обчислюється за формулою

                                                    ,                                                    (3.10)

де N – номер зони, в якій знаходиться точка, визначається за значенням повної координати  Y або обчислюється за формулою

                                                      ,                                                       (3.11)

    В – широта даної точки (визначається по карті).

Одиниця до результату ділення додається за наявності залишку.

Для визначення номера зони за номенклатурою аркуша карти необхідно пам’ятати, що нумерація колон аркушів карт відрізняється від номеру зони на 30. Слід мати на увазі, якщо номер колони більше 30, то, переходячи до номера зони, з нього вираховують 30, а якщо менше 30, – то 30 додають. Наприклад, аркуш карти масштабу 1 : 50 000 з номенклатурою N-36-46-Б розміщений у 6-й зоні (N = 36 – 30 = 6), а аркуш карти масштабу 1 : 100 000  L-4-128 у 34-й зоні (N = 4 + 30 = 34).

Довготу L і широту B визначають по карті з точністю до 0’,5; L0  визначають за формулою (3.10).

З формули (3.9) бачимо, що для точок, розміщених на одному меридіані, абсолютна величина зближення меридіанів змінюється від 0 до l, оскільки широта (В) точок, що лежать на одному меридіані, змінюється від 00 до 900, внаслідок чого синус широти може змінюватися від нуля до одиниці.

Знак кута γ залежить від знака різниці довгот l, тому на схід від осьового меридіана зближення меридіанів має знак плюс, на захід від осьового меридіана – мінус.

 

Таблиця 3.1 – Величини довготи осьового меридіана L0

Довгота точки у межах

Довгота осьового меридіана

Довгота точки у межах

Довгота осьового меридіана

L

L0

L

L0

0° – 6°

90° – 96°

93°

6° – 12°

96° – 102°

99°

12° – 18°

15°

102° – 108°

105°

18° – 24°

21°

108° – 114°

111°

24° – 30°

27°

114° – 120°

117°

30° – 36°

33°

120° – 126°

123°

36° – 42°

39°

126° – 132°

129°

42° – 48°

45°

132° – 138°

135°

48° – 54°

51°

138° – 144°

141°

54° – 60°

57°

144° – 150°

147°

60° – 66°

63°

150° – 156°

153°

66° – 72°

69°

156° – 162°

159°

72° – 78°

75°

162° – 168°

165°

78° – 84°

81°

168° – 174°

171°

84° – 90°

87°

174° – 180°

177°

 

Зближення меридіанів дорівнює нулю, якщо точка лежить на осьовому меридіані (l = 0) або на екваторі (В = 0). Для будь-яких точок у межах однієї шестиградусної зони зближення матеріалів за абсолютною величиною не перевищує 30.

Приклад. Обчислити зближення меридіанів для точки з координатами 60°55¢,0 п.ш., 36°37¢,5 с.д.

 

Розв’язання:

Наша точка розміщена у сьомій зоні, тому довгота осьового меридіана цієї зони L0 = 60 * 7 – 30 = 390,0.

Спочатку розрахуємо різницю у довготі даної точки і осьового меридіана у хвилинах:

l = 36037’,5 – 390 = - 2022’,5.

Підставивши отримане значення у формулу (1), отримаємо

γ = -142’,5 * sin 600 55’ = - 2004’,5.

Приклад. Обчислити зближення меридіанів для точки з координатами 51°17,1¢ п.ш., 44°13,0¢ с.д.

 

Розв’язання:

(за допомогою артилерійської логарифмічної лінійки)

1.            Використовуючи формули (2, 3) або табл.3.1, визначити довготу осьового меридіана зони, в якій знаходиться дана точка: = 45°.

2.            Обчислити величину  = 44°13,0¢ – 45° = – 0°47¢ = – 47¢.

3.            За допомогою артилерійської логарифмічної лінійки виконати множення згідно з формулою (2):

= (– 47¢)*sin (51°17,1¢ ) = – 36,6¢

для чого провести такі дії:

Ø            початок (кінець) шкали повзуна поставити на значення = – 47¢ за шкалою чисел NQ+1 корпусу лінійки без урахування знака;

Ø            візир центральною рискою поставити на округлене до хвилин значення 51°17¢ за шкалою „Sin” на червоному боці повзуна;

Ø            напроти центральної риски візира на шкалі чисел NQ+1 корпусу лінійки прочитати значення  в хвилинах (36,6).

4.            Перевести значення зближення меридіанів  у поділки кутоміра, з цією метою виконати таке:

Ø            не збиваючи положення візира переміщенням повзуна встановити під центральну риску візира значення 3,6 за шкалою чисел N повзуна;

Ø            напроти початку (кінця) шкали повзуна за шкалою чисел NQ+1 корпусу лінійки прочитати значення зближення меридіанів γ у поділках кутоміра (0-10,15 » 0-10,2). 

Для точок з північною широтою зближення меридіанів  має той самий знак, що і значення .

Відповідь: – 36,6¢ = – 0-10,2.

Обчислення зближення меридіанів можна вести за допомогою таблиці логарифмів, арифмометра і таблиці натуральних величин тригонометричних функцій, а також за спеціальними таблицями, у яких вхідними величинами є L і B, тобто географічні координати точки. Існують також таблиці і графіки для визначення зближення меридіанів, у яких аргументами для входу служать прямокутні координати точки в проекції Гауса.

Під час визначення зближення меридіанів по карті користуються формулою

                                            ,                                                 (3.12)

де  – зближення меридіанів для центру аркуша карти (вибирається із текстової довідки в лівому нижньому куті карти);

        –  поправка на віддаленість точки по довготі від центру аркуша карти, табл.3.2, за значенням координати Х точки (км) і відстані Д в км точки від центру аркуша карти.

Знак „+” – якщо точка на схід від центру аркуша карти.

Знак „–” – якщо точка на захід від центру аркуша карти.

 

Таблиця 3.2 - Величини поправки

Х, км

Д, км

5

10

15

20

25

30

4 000

0-00,5

0-01,1

0-01,6

0-02,2

0-02,7

0-03,3

4 500

0-00,6

0-01,3

0-01,9

0-02,6

0-03,2

0-03,8

5 000

0-00,8

0-01,5

0-02,3

0-03,0

0-03,8

0-04,5

5 500

0-00,9

0-01,8

0-02,6

0-03,5

0-04,4

0-05,3

6 000

0-01,0

0-02,1

0-03,1

0-04,1

0-05,2

0-06,2

6 500

0-01,2

0-02,5

0-03,7

0-04,9

0-06,2

0-07,3

7 000

0-01,5

0-02,9

0-04,4

0-05,9

0-07,4

0-08,8

7 500

0-01,8

0-03,6

0-05,4

0-07,2

0-09,0

0-10,8

8 000

0-02,3

0-04,6

0-06,9

0-09,2

0-11,6

0-13,8

 

Як правило, графіком і таблицею користуються для контролю розрахунку зближення меридіанів.

 

Приклад. Розв’язання задачі за допомогою табл. 3.3

 

Розв’язання:

 

1.      Використовуючи формули (2, 3) або табл.3.1, визначити довготу осьового меридіана зони, в якій знаходиться дана точка: =45°.

2.      Обчислити величину  = 44°13,0¢ – 45° = – 0°47¢ = –47¢

3.      За значенням широти 51°17,1¢ п.ш. та значенням = – 47¢ за табл.3.3 визначити – 0-10,2 маючи на увазі, що для точок з північною широтою зближення меридіанівмає той самий знак, що і значення .

Відповідь: – 0-10,2.

 

Визначення зближення меридіанів за графіком.

Вхідними даними для визначення зближення меридіанів за графіком, рис.3.16, є повні прямокутні координати точки, для якої визначається g, округлені: Х – до десятків кілометрів; Y – до кілометрів (без номера зони).

 

Приклад. Визначити зближення меридіанів за графіком для точки з координатами Х=75 00 180, Y= 3 423 980.

Розв’язання:

 

1.      Визначити вхідні дані Х = 7 500 км, Y = 424 км.

2.      За вхідними величинами увійти до графіка, точку перехрестя винести вліво і прочитати значення g  = – 1°40¢ (g  = – 0-28).

 

 

Таблиця 3.3 – Величини значень зближення меридіанів g

B

l¢ = L – L0

5¢

10¢

15¢

20¢

25¢

30¢

35¢

40¢

45¢

50¢

55¢

1°00¢

1°05¢

1°10¢

1°15¢

1°20¢

1°25¢

1°30¢

45°

0-01,0

0-02,0

0-02,9

0-03,9

0-04,9

0-05,9

0-06,9

0-07,9

0-08,8

0-09,8

0-10,8

0-11,8

0-12,8

0-13,7

0-14,7

0-15,7

0-16,7

0-17,7

46°

0-01,0

0-02,0

0-03,0

0-04,0

0-05,0

0-06,0

0-07,0

0-08,0

0-09,0

0-10,0

0-11,0

0-12,0

0-13,0

0-14,0

0-15,0

0-16,0

0-17,0

0-18,0

47°

0-01,0

0-02,0

0-03,0

0-04,1

0-05,1

0-06,1

0-07,1

0-08,1

0-09,1

0-10,2

0-11,2

0-12,2

0-13,2

0-14,2

0-15,2

0-16,3

0-17,3

0-18,3

48°

0-01,0

0-02,1

0-03,1

0-04,1

0-05,2

0-06,2

0-07,2

0-08,3

0-09,3

0-10,3

0-11,4

0-12,4

0-13,4

0-14,5

0-15,5

0-16,5

0-17,5

0-18,6

49°

0-01,0

0-02,1

0-03,1

0-04,2

0-05,2

0-06,3

0-07,3

0-08,4

0-09,4

0-10,5

0-11,5

0-12,6

0-13,6

0-14,7

0-15,7

0-16,8

0-17,8

0-18,9

50°

0-01,1

0-02,1

0-03,2

0-04,3

0-05,3

0-06,4

0-07,4

0-08,5

0-09,6

0-10,6

0-11,7

0-12,8

0-13,8

0-14,9

0-16,0

0-17,0

0-18,1

0-19,2

51°

0-01,1

0-02,2

0-03,2

0-04,3

0-05,4

0-06,5

0-07,6

0-08,6

0-09,7

0-10,8

0-11,9

0-13,0

0-14,0

0-15,1

0-16,2

0-17,3

0-18,3

0-19,4

52°

0-01,1

0-02,2

0-03,3

0-04,4

0-05,5

0-06,6

0-07,7

0-08,8

0-09,9

0-10,9

0-12,0

0-13,1

0-14,2

0-15,3

0-16,4

0-17,5

0-18,6

0-19,7

53°

0-01,1

0-02,2

0-03,3

0-04,4

0-05,5

0-06,7

0-07,8

0-08,9

0-10,0

0-11,1

0-12,2

0-13,3

0-14,4

0-15,5

0-16,6

0-17,7

0-18,9

0-20,0

54°

0-01,1

0-02,2

0-03,4

0-04,5

0-05,6

0-06,7

0-07,9

0-09,0

0-10,1

0-11,2

0-12,4

0-13,5

0-14,6

0-15,7

0-16,9

0-18,0

0-19,1

0-20,2

55°

0-01,1

0-02,3

0-03,4

0-04,6

0-05,7

0-06,8

0-08,0

0-09,1

0-10,2

0-11,4

0-12,5

0-13,7

0-14,8

0-15,9

0-17,1

0-18,2

0-19,3

0-20,5

56°

0-01,2

0-02,3

0-03,5

0-04,6

0-05,8

0-06,9

0-08,1

0-09,2

0-10,4

0-11,5

0-12,7

0-13,8

0-15,0

0-16,1

0-17,3

0-18,4

0-19,6

0-20,7

57°

0-01,2

0-02,3

0-03,5

0-04,7

0-05,8

0-07,0

0-08,2

0-09,3

0-10,5

0-11,6

0-12,8

0-14,0

0-15,1

0-16,3

0-17,5

0-18,6

0-19,8

0-21,0

58°

0-01,2

0-02,4

0-03,5

0-04,7

0-05,9

0-07,1

0-08,2

0-09,4

0-10,6

0-11,8

0-13,0

0-14,1

0-15,3

0-16,5

0-17,7

0-18,8

0-20,0

0-21,2

59°

0-01,2

0-02,4

0-03,6

0-04,8

0-06,0

0-07,1

0-08,3

0-09,5

0-10,7

0-11,9

0-13,1

0-14,3

0-15,5

0-16,7

0-17,9

0-19,0

0-20,2

0-21,4

60°

0-01,2

0-02,4

0-03,6

0-04,8

0-06,0

0-07,2

0-08,4

0-09,6

0-10,8

0-12,0

0-13,2

0-14,4

0-15,6

0-16,8

0-18,0

0-19,2

0-20,4

0-21,7

B

l¢ = L – L0

1°35¢

1°40¢

1°45¢

1°50¢

1°55¢

2°00¢

2°05¢

2°10¢

2°15¢

2°20¢

2°25¢

2°30¢

2°35¢

2°40¢

2°45¢

2°50¢

2°55¢

3°00¢

45°

0-18,7

0-19,6

0-20,6

0-21,6

0-22,6

0-23,6

0-24,6

0-25,5

0-26,5

0-27,5

0-28,5

0-29,5

0-30,4

0-31,4

0-32,4

0-33,4

0-34,4

0-35,4

46°

0-19,0

0-20,0

0-21,0

0-22,0

0-23,0

0-24,0

0-25,0

0-26,0

0-27,0

0-28,0

0-29,0

0-30,0

0-31,0

0-32,0

0-33,0

0-34,0

0-35,0

0-36,0

47°

0-19,3

0-20,3

0-21,3

0-22,3

0-23,4

0-24,4

0-25,4

0-26,4

0-27,4

0-28,4

0-29,5

0-30,5

0-31,5

0-32,5

0-33,5

0-34,5

0-35,6

0-36,6

48°

0-19,6

0-20,6

0-21,7

0-22,7

0-23,7

0-24,8

0-25,8

0-26,8

0-27,9

0-28,9

0-29,9

0-31,0

0-32,0

0-33,0

0-34,1

0-35,1

0-36,1

0-37,2

49°

0-19,9

0-21,0

0-22,0

0-23,1

0-24,1

0-25,2

0-26,2

0-27,3

0-28,3

0-29,3

0-30,4

0-31,4

0-32,5

0-33,5

0-34,6

0-35,6

0-36,7

0-37,7

50°

0-20,2

0-21,3

0-22,3

0-23,4

0-24,5

0-25,5

0-26,6

0-27,7

0-28,7

0-29,8

0-30,9

0-31,9

0-33,0

0-34,0

0-35,1

0-36,2

0-37,2

0-38,3

 

Продовження таблиці 3.3

51°

0-20,5

0-21,6

0-22,7

0-23,7

0-24,8

0-25,9

0-27,0

0-28,1

0-29,1

0-30,2

0-31,3

0-32,4

0-33,5

0-34,5

0-35,6

0-36,7

0-37,8

0-38,9

52°

0-20,8

0-21,9

0-23,0

0-24,1

0-25,2

0-26,3

0-27,4

0-28,5

0-29,6

0-30,6

0-31,7

0-32,8

0-33,9

0-35,0

0-36,1

0-37,2

0-38,3

0-39,4

53°

0-21,1

0-22,2

0-23,3

0-24,4

0-25,5

0-26,6

0-27,7

0-28,8

0-29,9

0-31,1

0-32,2

0-33,3

0-34,4

0-35,5

0-36,6

0-37,7

0-38,8

0-39,9

54°

0-21,3

0-22,5

0-23,6

0-24,7

0-25,8

0-27,0

0-28,1

0-29,2

0-30,3

0-31,5

0-32,6

0-33,7

0-34,8

0-36,0

0-37,1

0-38,2

0-39,3

0-40,5

55°

0-21,6

0-22,8

0-23,9

0-25,0

0-26,2

0-27,3

0-28,4

0-29,6

0-30,7

0-31,9

0-33,0

0-34,1

0-35,3

0-36,4

0-37,5

0-38,7

0-39,8

0-41,0

56°

0-21,9

0-23,0

0-24,2

0-25,3

0-26,5

0-27,6

0-28,8

0-29,9

0-31,1

0-32,2

0-33,4

0-34,5

0-35,7

0-36,8

0-38,0

0-39,1

0-40,3

0-41,5

57°

0-22,1

0-23,3

0-24,5

0-25,6

0-26,8

0-28,0

0-29,1

0-30,3

0-31,5

0-32,6

0-33,8

0-34,9

0-36,1

0-37,3

0-38,4

0-39,6

0-40,8

0-41,9

58°

0-22,4

0-23,6

0-24,7

0-25,9

0-27,1

0-28,3

0-29,4

0-30,6

0-31,8

0-33,0

0-34,2

0-35,3

0-36,5

0-37,7

0-38,9

0-40,0

0-41,2

0-42,4

59°

0-22,6

0-23,8

0-25,0

0-26,2

0-27,4

0-28,6

0-29,8

0-31,0

0-32,1

0-33,3

0-34,5

0-35,7

0-36,9

0-38,1

0-39,3

0-40,5

0-41,7

0-42,9

60°

0-22,9

0-24,1

0-25,3

0-26,5

0-27,7

0-28,9

0-30,1

0-31,3

0-32,5

0-33,7

0-34,9

0-36,1

0-37,3

0-38,5

0-39,7

0-40,9

0-42,1

0-43,3

 

 

 

Рисунок 3.16 – Графік  визначення зближення меридіанів

Встановимо залежність між істинним азимутом, дирекційним кутом і зближенням меридіанів. Для цього розглянемо два можливих варіанти розміщення географічного меридіана і позитивного напрямку осі абсцис. На рис.3.17 а зближення меридіанів має знак плюс, а на рис.3.17,б – мінус.

Із рисунка бачимо, що істинний (географічний) меридіан певного напрямку ОМ відрізняється від дирекційного кута цього напрямку на величину зближення меридіанів.

Оскільки зближення меридіанів – величина алгебраїчна, то залежність між істинним азимутом і дирекційним кутом у загальному вигляді може бути виражена формулою   

 

                                                      .                                                           (3.13)

 

 

Рисунок 3.17 – Залежність між істинним азимутом,

дирекційним кутом і зближенням меридіанів

 

Правило. Істинний азимут будь-якого напрямку дорівнює алгебраїчній сумі дирекційного кута того ж напрямку і зближенню меридіанів у даній точці.

Із формули (5) легко знайти залежність для визначення дирекційного кута:

           .                                                          (3.14)

Формула (3.14) практично застосовується під час астрономічного і гіроскопічного орієнтувань. Ці способи орієнтування дають можливість із безпосередніх спостережень отримати істинний азимут орієнтирного напрямку, а знаючи зближення меридіанів, можна розрахувати дирекційний кут того ж напрямку.

Приклад. Розрахувати дирекційний кут орієнтирного напрямку, якщо істинний азимут А цього напрямку, отриманий із астрономічних спостережень, дорівнює 156024’,6, а зближення меридіанів дорівнює – 2019’,2.

 

Розв’язання:

 

α = А – γ = 156024’,6 – (- 2019’,2) = 158043’,8.

 

Магнітне схилення. Перехід від магнітного азимута до істинного азимута. Властивість магнітної стрілки займати досить визначене положення у даній точці обумовлено взаємодією магнітного поля стрілки з магнітним полем Землі, яка має властивості великого природного магніту.

Напрямок силових ліній земного магнітного поля у даній точці, віднесений до горизонтальної площини, називається магнітним меридіаном.

Напрямок магнітної стрілки, яка встановилась у горизонтальній площині, визначає напрямок магнітного меридіана у даній точці.

Магнітні меридіани не збігаються у загальному випадку з географічними меридіанами. Горизонтальний кут між північним напрямком географічного (істинного) меридіана і північним напрямком магнітного меридіана у даній точці називається схиленням магнітної стрілки, або магнітним схиленням, і позначається буквою δ, рис.3.18. 

 

 

Рисунок 3.18 – Перехід від магнітного азимута до істинного (географічного) азимута

 

 

Магнітне схилення вважається позитивним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхилений на схід від істинного меридіана (східне схилення), і негативним, якщо стрілка відхилена на захід (західне схилення).

Магнітне схилення необхідно враховувати під час визначення напрямків за допомогою магнітної стрілки бусолі (теодоліта) або компаса. Магнітне схилення не є постійною величиною, а змінюється з переміною місця спостереження і з плином часу.

Для полегшення користування даними про схилення магнітної стрілки у різних точках земної поверхні складаються карти магнітних схилень, на яких точки земної поверхні, що мають однакові на визначений момент часу схилення, з’єднують безперервними кривими лініями. Такі лінії називають ізогонами. Лінії рівних магнітних схилень (ізогони) наносять на карти масштабу 1 : 500 000 і 1 : 1 000 000.

У деяких районах зміна схилення з переміною місця спостереження відбувається повільно і для порівняно невеликих ділянок місцевості порядку 50-60 км2 може братися практично однаковою. Разом с тим є значна кількість таких районів, у яких зміна схилення з переміною місця спостереження відбувається дуже швидко, досягаючи кількох градусів під час  переміщення на 1-2 км.

Райони, у яких має місце таке явище, називають районами магнітних аномалій. Відомі дуже потужні магнітні аномалії: Курська, Криворізька, Московська та ін. Необхідно відзначити, що менш потужні місцеві магнітні аномалії трапляються досить часто, особливо у гірських районах. Цю обставину слід враховувати під час виконання топогеодезичних робіт з використанням магнітної стрілки. У районах магнітних аномалій використання магнітної стрілки бусолі (теодоліта) для визначення орієнтирних напрямків стає неможливим.

Встановлено, що магнітне поле Землі повільно змінюється із року в рік, і швидкість цих змін неоднакова для різних районів і різних періодів. Ці зміни називають віковим ходом. За результатами спостережень визначають величину річної зміни магнітного схилення. Річна зміна магнітного схилення відбувається повільно і не перевищує 0-05 на рік. Відомості про середню величину магнітного схилення для території даного аркуша карти, які відносять на момент його визначення, і величина зміни магнітного схилення протягом року розміщуються на картах масштабу 1 : 200 000 і більше.

Магнітне схилення змінюється також протягом доби. У кожній точці земної поверхні магнітна стрілка впродовж доби повільно відхиляється в обидва боки від певного середнього положення. Величина добової зміни магнітного схилення залежить від широти місця спостереження, пори року і часу доби. У середніх широтах Європейської частини колишнього СРСР добові зміни магнітного схилення досягають 0-04 і більше. Врахувати добові зміни магнітного схилення дуже важко, тому у практичній роботі топогеодезичних підрозділів воно не враховується.

Встановимо залежність між істинним (географічним) азимутом А будь-якого напрямку, магнітним азимутом  (бусоллю) Ам того ж напрямку і магнітним схиленням δ у даній точці. Магнітний азимут відрізняється від істинного на величину схилення магнітної стрілки.

На рис.3.18 а показано позитивне (східне) магнітне схилення:

                                                                    А = Ам + δ.                                                               (3.15)

На рис.3.18 б – негативне (західне) магнітне схилення:

                                                                   А = Ам + (- δ).                                                           (3.16)

Оскільки магнітне схилення – величина алгебраїчна, то ці співвідношення можна уявити у загальному вигляді

                                                                     А = Ам + δ.                                                             (3.17)

Звідси випливає, що істинний азимут будь-якого напрямку дорівнює алгебраїчній сумі м

 

24