yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Військова топографія

ГЛОСАРІЙ

 

АБСОЛЮТНА ВИСОТАвисота точки місцевості над середнім рівнем Балтійського моря. Підписи А.в. на карті називаються відмітками (відм. 96,2), а на випадок, коли підписана вершина гори, – висотами (вис. 143,8). Підписи висот рівнів води називаються урізами води.

АЕРОФОТОГРАММЕТРІЯ розділ фотограмметрії, що вивчає способи визначення об’єктів, їх форм, розмірів і положення щодо їх зображення на аерофотознімках. А. ґрунтується на законах проекції і перспективи. Для фотограмметричних робіт в артилерійських підрозділах застосовуються спеціальні прилади: фототрансформатори, діапроектори, стерео- і монокомпаратори, стереопроектори, стереографи та ін.

АЕРОФОТОЗНІМАННЯ (повітряне фотографування) фотографування місцевості і об’єктів за допомогою ЛА. Призначається для аерофоторозвідки, складання фотодокументів, визначення координат об’єктів (цілей), складання і поновлення карт та в інших випадках. Розрізняють А.: денне і нічне (за часом доби); кадрове, цільове, панорамне (за типом АФА); поодиноке, маршрутне, площинне (за способом виконання); чорно-біле, кольорове. Спектрозональне (за кольором фотозображення); літнє, зимове, перехідного періоду (за порою року).

АЕРОФОТОЗНІМОК фотографічне зображення місцевості і окремих об’єктів.

А. плановийаерофотознімок, отриманий під час планового аерофотознімання. Він виконується за такого положення АФА, коли його оптична вісь у момент фотографування збігається з прямовисною лінією або відхиляється від неї на певний кут – не більше 3°. Плановий А. на рівнинній або пагорбкуватій ділянці становить фотографічний план місцевості, що легко ототожнюється з картою. Він має постійний масштаб і дозволяє визначити порівняно точно місцезнаходження, конфігурацію і дійсні розміри об’єктів, а також може бути використаний для вимірювання відстаней, кутів і площ.

А. перспективний виконується при нахиленому положенні оптичної осі АФА. Маштаб перспективного знімка змінний: передній план – великий, а потім він поступово зменшується до заднього плану. А.п. застосовується під час розвідки цілей, ретельно прикритих засобами ППО, вивчення водних перешкод і гідротехнічних споруд, гірських перевалів та в інших випадках.

АЕРОФОТОРОЗВІДКА один із основних способів повітряної розвідки, що полягає у добуванні відомостей про противника і місцевість за допомогою технічних засобів фотографування, установлених на пілотованих і безпілотних ЛА.

АЗИМУТ кут між початковим напрямом і напрямом на орієнтир (об’єкт). Початковий напрям напрям географічного (геодезичного, астрономічного) меридіана або магнітного меридіана. Залежно від того, який напрям взятий за початковий, розрізняють географічний (геодезичний, астрономічний) азимут А і магнітний азимут Аm.

Географічний (геодезичний, астрономічний) А. двогранний кут між площиною меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напрямку, який відраховується від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.

Геодезичний А. двогранний кут між площиною геодезичного меридіана у даній точці і площиною, що проходить через нормаль до неї і містить цей напрям.

Астрономічний А. двогранний кут між площиною астрономічного меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напрямі.

Різниця між геодезичним і астрономічним азимутом незначна (одиниці кутових секунд), тому в ракетно-артилерійській практиці використовують один термін – геодезичний А.

Магнітний азимут Аm горизонтальний кут, що відраховується від північного напрямку магнітного меридіана за ходом годинникової стрілки до заданого напрямку.

Перехід від магнітного азимута Аm до дирекційного кута визначається формулою

 

,

де        поправка бусолі;

 α дирекційний кут;

 γ зближення меридіанів;

 δ магнітне схилення.

 

АЗИМУТАЛЬНА НАСАДКА (АНБ-1) оптичний прилад, що входить до комплекту бусолі ПАБ-2А. АНБ-1 призначена для визначення істинних азимутів орієнтирних напрямків щодо спостереження зірок α (Полярна зірка) і β (сузір’я Малої Ведмедиці), а також проведення спостережень світил за будь-якими кутами нахилу. АНБ-1 складається із візира для спостереження світил, кронштейна для закріплення насадки на патрубок монокуляра бусолі і рівня для надання осі обертання горизонтального положення.

АЛГОРИТМ система правил (приписів), що визначає послідовність логічних і обчислювальних операцій для розв’язання задач в усіх можливих варіантах.

АНЕМОРУМБОМЕТР (ВІТРОМІР) прилад для вимірювання швидкості і напрямку вітру. Швидкість вітру визначається за тиском вітру на рухому частину приладу анемометричну вертушку, напрям – за поворотом флюгера. Вітромір входить до комплекту приладів артилерійських метеорологічних станцій.

АПАРАТУРА ТОПОПРИВ’ЯЗУВАННЯ комплект приладів, що встановлюється на топоприв’язниках, бойових і спеціальних машинах. Призначена для визначення координат точок стояння і орієнтування. А.т. включає: датчик шляху для вимірювання приросту шляху та усього шляху; гірокурсовказівник – для безперервного визначення і передачі у координатор значення дирекційного кута напряму руху машини; курсопрокладник, або лічильно-розв’язувальний прилад – для автоматичного вироблення поточних прямокутних координат положення топоприв’язувача (машини) і дирекційного кута напряму руху машини; візирний пристрій (візир) – для вимірювання кута між поздовжньою віссю машини і орієнтирним напрямком; синхронна передача – для передавання у курсопрокладник кутів повороту машини, виміряних гірокурсовказівником; джерела живлення та перетворювачі електричного струму.

АРТИЛЕРІЙСЬКА ЗВУКОВА РОЗВІДКА (АЗР) добування відомостей про батареї (гармати, міномети, РСЗВ) противника, що стріляють, за звуком їх пострілів за допомогою звукометричних станцій, що перебувають на озброєнні підрозділів і частин артилерійської розвідки. Складова частина артилерійської розвідки. Ведеться батареями і взводами звукової розвідки за допомогою звукометричних комплексів. Завданнями АЗР є також забезпечення стрільби своєї артилерії (визначення відхилень розривів снарядів (мін) від цілі, координат створюваних звукових реперів, контроль стрільби артилерією на ураження). АЗР не залежить від умов видимості, може виконувати завдання у будь-який час року, з великими зусиллями виявляється розвідкою противника.

АРТИЛЕРІЙСЬКА ІНСТРУМЕНТАЛЬНА РОЗВІДКА (АІР) складова частина артилерійської розвідки, ведеться за допомогою різних технічних засобів (приладів, інструментів) виявлення та вимірювання. Визначає координати об’єктів (цілей) у розташуванні противника і обслуговує стрільбу своєї артилерії, а також здійснює фотограмметричні роботи. Залежно від технічних засобів, що застосовуються, поділяється на оптичну, звукову, радіолокаційну, радіотехнічну розвідку. Відповідно називаються і підрозділи, що ведуть АІР. Крім того, до АІР належать також підрозділи топогеодезичного прив’язування і метеорологічного забезпечення стрільби.

АРТИЛЕРІЙСЬКА МЕТЕОРОЛОГІЯ розділ військової метеорології. А.м. включає вивчення питань впливу метеорологічних умов на бойове застосування РВ і А, особливо на стрільбу артилерії і пуск ракет, а також розроблення методів визначення і урахування цих умов під час підготовки стрільби і пусків, дослідження фізичних закономірностей мінливості метеорологічних величин у просторі і часі, дослідження принципів і методів організації гідрометеорологічного забезпечення РВ і А.

АРТИЛЕРІЙСЬКА ОПТИЧНА РОЗВІДКА добування артилерійськими підрозділами відомостей про об’єкти (цілі) противника за допомогою оптико-електронних засобів розвідки. Завдання А.о.р.: виявлення і визначення координат тактичних засобів ядерного нападу противника, його артилерійських і мінометних батарей (взводів), протитанкових та інших вогневих засобів, танків, бронетранспортерів, спостережних пунктів, радіоелектронних засобів, оборонних споруд та інших цілей, визначення переднього краю противника, розташування і дій його передових частин (підрозділів), обслуговування стрільби своєї артилерії.

АРТИЛЕРІЙСЬКА РАДІОЛОКАЦІЙНА РОЗВІДКА добування відомостей про цілі (об’єкти) противника засобами артилерійських радіолокаційних підрозділів. Призначається для визначення координат цілей (об’єктів) противника, параметрів їх руху на полі бою, може засікати епіцентри ядерних вибухів.

АРТИЛЕРІЙСЬКА РАДІОТЕХНІЧНА РОЗВІДКА добування відомостей про типи, призначення і місцеположення працюючих РЕЗ противника (радіолокаційних, радіонавігаційних, радіотелекерування), складова частина радіоелектронної розвідки. Ведеться за допомогою спеціальних радіотехнічних станцій. Виявлення РЕЗ противника, визначення їх типу і призначення здійснюється за параметрами сигналів, що ними випромінюються. Місцеположення РЕЗ визначається тріангуляційним (кутомірним) методом, що грунтується на пеленгації об’єктів з двох-трьох і більше пеленгаційних станцій та іншими способами.

АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА добування відомостей про об’єкти (цілі) противника засобами артилерійської розвідки в інтересах підготовки і ведення вогню артилерією, завдання ракетних ударів. Найважливіший вид бойового забезпечення, складова частина тактичної розвідки. Завдання А.р.: виявлення і визначення координат засобів ядерного нападу противника, елементів високоточної зброї, артилерії, мінометів, РСЗВ, танків, протитанкових засобів, пунктів управління, засобів РЕБ та інших об’єктів (цілей); дорозвідка об’єктів (цілей), призначених для ураження; збирання (уточнення) відомостей про місцевість і метеоумови; контроль результатів стрільби своєї артилерії (мінометів, РСЗВ) та ракетних ударів; видача даних для коригування вогню. Для ведення А.р. розгортається мережа артилерійських спостережних, командно-спостережних і рухомих розвідувальних пунктів, постів (позицій) технічних засобів розвідки (звукової, радіолокаційної, радіотехнічної і т.ін.), а також висилаються артилерійські розвідувальні групи.

АРТИЛЕРІЙСЬКА ТОПОГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА (АТГМ) сукупність закріплених (позначених) на місцевості точок (орієнтирів), координати яких визначені з серединною помилкою Еx,y<5м стосовно вихідних пунктів. На окремих точках АТГМ визначають дирекційні кути орієнтирних напрямів з серединною помилкою 0-00,5. АТГМ створюється на місцевості з обмеженою кількістю пунктів геодезичних мереж, контурних точок або за відсутності великомасштабних карт з метою скорочення часу, підвищення точності і надійності топогеодезичного прив’язування. АТГМ створюється у районах вогневих позицій, на рубежах розгортання підрозділів  артилерійської розвідки та на маршрутах пересування топогеодезичними підрозділами артилерійських і розвідувальних підрозділів, як правило, у масштабі групи. Щільність АТГМ – не менше однієї точки на 2-5 кв. км (на маршрутах пересування – одна точка через 5-10 км). АТГМ створюють у державній системі координат, якщо на місцевості є пункти ДГМ (СГМ), або у місцевій системі координат, якщо пункти ДГМ(СГМ) відсутні.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ КОМПАС − прилад, що вказує напрям географічного (істинного) або магнітного меридіана. Основними частинами компаса є насаджена на вістря сталевої голки магнітна стрілка, шкала, візирний пристрій, гальмо, корпус. У компаса Андріанова шкала нерухома, обертається візирний пристрій (цілик і мушка), шкала за ходом годинникової стрілки оцифрована у градусній мірі з ціною поділки 3°. Артилерійський компас має візирний пристрій (дзеркальце прорізом). Шкала, як правило, у поділках кутоміра (в тисячних). Ціна поділки 0-50. Останнім часом досить широко використовується компас «Турист». Він виготовлений за зразком артилерійського компаса. Шкала градуса з ціною поділки 5°.

АРТИЛЕРІЙСЬКІ ПРИЛАДИ − прилади, призначені для забезпечення стрільби артилерії. Залежно від будови та призначення вони поділяються на прилади спостереження і вимірювання кутів (біноклі, бусолі, стереотруби, далекоміри); прилади для наведення гармат (приціли, панорами); прилади для підготовки вихідних даних (обчислювачі, планшети і т.ін.); прилади для топогеодезичних робіт (теодоліти); прилади керування вогнем.

АСТРОНОМІЧНЕ ОРІЄНТУВАННЯ − спосіб визначення астрономічного азимуту А. напряму на земний предмет шляхом визначення астрономічного азимуту будь-якого небесноо світила на визначений момент часу і вимірювання у той же момент горизонтального кута, складеного напрямками на світило і земний предмет.

АТМОСФЕРА − повітряна оболонка Землі, що бере участь у її добовому і річному обертанні. Простягається до висоти кількох тисяч кілометрів (приблизно 36 000 км) і поступово переходить у міжпланетний простір.

Маса атмосфери – 5,1571015 т, тобто менше однієї мільйонної маси Землі. Близько 99% маси атмосфери зосереджено внизу (30-35 км), причому 0,9 маси атмосферного повітря припадає на перші 20 км, а 0,5 – на перші 5 км.

Атмосфера Землі складається із механічної суміші газів. Склад сухого повітря у процентному відношенні до загального об’єму: азот – 78,08; кисень – 20,95; аргон – 0,93. На частку інших газів припадає менше 0,04%. У повітрі завжди наявні водяна пара (від 0 до 4%), вуглекислий газ (від 0,02 до 0,04%) і різні домішки.

За характером зміни температури повітря з висотою А. поділяють на низку шарів: тропосферу, стратосферу, мезосферу і термосферу. Перехідні шари між основними атмосферними шарами називаються: між тропосферою і стратосферою – тропопаузою, між стратосферою і мезосферою – стратопаузою, між мезосферою і термосферою – мезопаузою.

БАЗА − горизонтальна відстань між двома вибраними точками, що використовується для визначення положення інших точок.

БАЗА ДАНИХ − структура даних, що дозволяє отримувати, нагромаджувати або видавати інформацію на запити численних незалежних користувачів. Існують чотири типи організації баз даних: мережа реляційна, локальна реляційна, мережа нереляційна і локальна нереляційна.

БАТАРЕЯ − вогневий і тактичний підрозділ в артилерії. Б. можуть бути окремими (в батальйонній і полковій артилерії) або входити до складу артилерійського дивізіону (полку). Складається із двох-трьох вогневих взводів, взводу (відділення) управління і може мати 4-8 гармат (мінометів, РСЗВ, установок ПТРК) і більше. В бою батарея виконує завдання самостійно або у складі дивізіону у повному складі або окремими взводами. Вона може одночасно виконувати одне або декілька вогневих завдань, але не більше кількості гармат у батареї. Артилерійська (реактивна) Б. може стріляти із закритих ВП і прямою наводкою, а мінометна – із закритих ВП.

Батареями називаються також підрозділи артилерійської розвідки (оптичної, звукометричної, топографічної, радіотехнічної і т.ін.) та управління. В ракетних військах Б. називаються стартовими і технічними, є Б. паркові, навчальні та т.ін.

БІНОКЛЬ − артилерійський оптичний прилад, складений з двох паралельно з’єднаних зорових труб. Призначений для спостереження за полем бою, розвідки противника, вивчення місцевості, вимірювання вертикальних і горизонтальних кутів та визначення віддалень. За мірою (кратністю) збільшення Б. поділяють на біноклі середнього збільшення (6-8 – кратні з полем зору 8-5°) і великого збільшення (10-20 – кратні з полем зору 5-2°).

БЛАНКОВА КАРТА − топографічна або спеціальна карта, віддрукована в один або декілька кольорів ослабленого тону. Використовується для розроблення інформаційних, бойових та розвідувальних документів.

БОКОВИЙ СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ (БСП) − місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією) у районах, неспостережуваних з основного або передового СП, особливо на стиках і флангах дій військ. В артилерії БСП, крім того, призначається для спостереження за результатами вогню артилерії та його коректування. Більш ча­стіше БСП застосовується при веденні військами бойових дій у гірських районах.

БОЛОТОВА СПОСІБ − графічний спосіб визначення місцеположення на карті свого стояння по трьох точках, що знаходяться на ній. Для визначення на карті положення точки свого стояння аркуш прозорого паперу кладуть на тверду основу (планшет, польову сумку, картон) і закріплюють його. У центрі аркуша намічають точку і від неї візують на три орієнтири, прокреслюючи напрямки від себе. Потім накладають кальку на карту так, щоб кожен накреслений на ній напрям проходив через умовний знак того орієнтира, на який він прокреслений і, з'єднавши всі напрями з відповідними умовними знаками орієнтирів, переносять на карту точку стояння. Вихідні три точки потрібно вибирати так, щоб кути між прокресленими на карті напрямами були не менше 60°, калька під час візування повинна зберігати незмінне положення.

БУСОЛЬ (ПЕРИСКОПІЧНА АРТИЛЕРІЙСЬКА) − артилерійський прилад керування вогнем, що становить поєднання оптичного і кутомірного приладів з орієнтир-бусоллю (коробкою з магнітною стрілкою). Призначається для орієнтування гармат і приладів у напрямі, заданому дирекційним кутом або бусоллю, визначення дирекцій них кутів або бусолей напрямів на місцевості, вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів і відстаней під час топогеодезичного прив’язування позицій і пунктів.

ВЗВОД УПРАВЛІННЯ − підрозділ забезпечення, призначений для ведення розвідки, здійснення топогеодезичного прив’язування бойових порядків, обслуговування стрільби та забезпечення управління підрозділами.

ВИВЧЕННЯ МІСЦЕВОСТІ − вивчення характерних особливостей місцевих предметів та рельєфу, встановлення наявності перешкод, оцінка захисних властивостей та прохідності місцевості, визначення умов виконання бойового завдання, ведення артилерійського вогню, орієнтування, маскування і т.ін. Здійснюється по топографічних картах, аерознімках і безпосереднім оглядом місцевості.

ВИСОТА АБСОЛЮТНА −див. Абсолютна висота.

ВИСОТА ВІДНОСНА − перевищення однієї точки стосовно іншої точки (поверхні). В.в. точки визначається різницею абсолютних висот точок або числом проміжків між горизонталями, помноженим на висоту перетину. Застосовується у ході топогеодезичного прив’язування елементів бойового порядку.

ВИСОТА КОМАНДНА − висота (не обов’язково найвища), з якої відкривається найкращий огляд навколишньої місцевості з великою дальністю і широким сектором огляду, підписується більшим шрифтом (цифрами), ніж інші висоти.

ВІДМІТКА ВИСОТИ − підпис на карті абсолютної висоти точки місцевості. В.в., що знаходяться на топографічних картах, не завжди є вершинами висот. Вони можуть бути на схилах, навіть на річках і озерах.

ВІЗУАЛЬНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ − один із способів ведення артилерійської розвідки, який забезпечує безпосереднє спостереження за полем бою, противником, своїми військами, місцевістю та погодою. В.с. здійсню­ється неозброєним оком або за допомогою оптико-електронних засобів розві­дки.

ВІЗУВАННЯ − суміщення візирної лінії (оптичної осі) астрономічного, геодезичного, кутомірного та іншого інструменту з напрямом на вибрану спостерігачем віддалену точку або небесне світило.

ВІЙСЬКОВА ТОПОГРАФІЯ − галузь військової науки, що вивчає місцевість, способи її вивчення та оцінки, орієнтування на ній, використання топографічних і спеціальних карт, аерофотознімків місцевості, здійснення вимірів за картою і на місцевості, порядок складання схем місцевості і бойових графічних документів, а також способи ведення розвідки місцевості та рекогносціювання. В.т. тісно пов'язана з теорією і практикою топогеодезичного забезпечення РВ і А.

ВІТЕР − переміщення повітряних мас стосовно земної поверхні. Характеризується швидкістю, що виражається у метрах за секунду (м/с), і напрямом  (звідки віє вітер), що визначається в поділках кутоміра або в градусах кута.

ВІТРОМІР − прилад для визначення напряму і швидкості вітру (див. Анеморумбометр).

ВІХА − штучний орієнтир, знак у вигляді одноколірної (розфарбованої) жердини або спеціального пристрою, на якому можуть бути закріплені різнокольорові геометричні фігури  (конус, куля, хрест і т.ін.) або прапорці (лампи). В. використовуються як орієнтири для військ (маршрути руху, межі районів зараження і т. ін.), а також під час наведення ракет, гармат, мінометів.

ГЕОГРАФІЧНА (КАРТОГРАФІЧНА, ГРАДУСНА) СІТКА − зображення на карті ліній паралелей і меридіанів. Використовується для визначення географічних (геодезичних) координат точок і цілевказання. На топографічних картах лінії паралелей і меридіанів є внутрішніми рамками аркушів, їхні широта і довгота підписуються в кутах кожного аркуша карти.

ГЕОГРАФІЧНІ КООРДИНАТИ − кутові величини (широта і довгота), що визначають положення об’єктів на земній поверхні та на карті. Вони поділяються на астрономічні, що отримані з астрономічних спостережень, і геодезичні, що отримані за допомогою геодезичних вимірювань на земній поверхні.

Під час визначення астрономічних координат точка проектується на поверхню геоїда, а під час визначення геодезичних координат – нормаллю на поверхню земного еліпсоїда. Внаслідок нерівномірного розподілу маси Землі і відхилення поверхні геоїда від поверхні земного еліпсоїда прямовисна лінія у загальному випадку не збігається з нормаллю. Кут відхилення прямовисної лінії на території України не перевищує 3-4", або в лінійних величинах близько ±100 м.

ГЕОДЕЗИЧНА ЗАДАЧА ОБЕРНЕНА − задача, в якій за даними координатами двох точок потрібно знайти відстань між ними і взаємні напрями. Г.з.о. розв'язується на площині, сфері та еліпсоїді. Розв'язання на площині і сфері виконують за формулами відповідно до плоскої і сферичної три­гонометрії. Для розв'язання задачі на земному еліпсоїді поверхню останнього заздалегідь зображають в тій чи іншій проекції на сфері або на площині, потім розв'язують задачу на цих, більш простих поверхнях, після чого вносять у результати поправки як похибки проекції.

Математична сутність задачі полягає у перетворенні плоских і прямокутних або географічних координат у полярні.

ГЕОДЕЗИЧНА ЗАДАЧА ПРЯМА − задача, в якій за заданими координатами однієї точки, азимутом або дирекційним кутом напряму з неї на другу точку і за відстанню між ними потрібно знайти координати другої точки і напрям з неї на першу.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ − точка, міцно закріплена на місцевості підземним знаком (монолітом, трубою і т. ін.) і наземною спорудою у вигляді сигналу, піраміди і т. ін., координати якої визначені з високою точністю відповідно до її класу. Г.п. використовуються для визначення координат елементів бойового порядку ракетних військ і артилерії під час прив'язування на геодезичній основі та створення топографічних карт, а також для інших точних вимірювань. Координати Г.п. систематизуються у вигляді каталогів, які видаються і надходять до військ.

ГЕОДЕЗИЧНА ЛІНІЯ − лінія найкоротшої відстані між двома точками на будь-якій поверхні. На поверхні кулі Г.л. – дуга великого круга, на бічній поверхні циліндра – гвинтова лінія, на поверхні еліпсоїда – крива подвійної кривизни, в кожній точці якої стична площина проходить через нормаль до поверхні у тій самій точці.

Довжина геодезичної лінії між двома точками визначається за координатами цих точок.

ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА − сукупність геодезичних пунктів, визначених на місцевості з заданою точністю координат і дирекційних кутів. Під час створення державної геодезичної мережі (ДГМ) і спеціальних геодезичних мереж (СГМ) визначають прямокутні координати і абсолютні висоти пунктів, дирекційні кути сторін мережі і напрямків на орієнтирні пункти.

Для кожного пункту ДГМ і СГМ встановлюють два орієнтирних пункти на відстані 200-1000 м від нього. Пункти ДГМ і СГМ на місцевості закріплені центрами і позначені геодезичними знаками. Орієнтирні пункти закріплені центрами і позначені стовпами. ДГМ залежно від точності визначення вихідних даних поділяється на чотири класи. СГМ – на три види. СГМ створюють зі щільністю не менше одного пункту на 20 кв. км, що забезпечує топо-прив'язування елементів бойового порядку ракетних і артилерійських підрозділів на геодезичній основі.

ГІРОГОРИЗОНТ − гіроскопічний прилад для забезпечення стабілізації кута тангажу ракети і задання його програмного значення, вимірювання відхилень кута від заданого і перетворення відхилення в електричний сигнал.

ГІРОКОМПАС (ГІРОТЕОДОЛІТ) − геодезичний прилад з гіроскопічним чутливим елементом, призначений для автономного визначення істинних азимутів орієнтирних напрямів.

ГІРОПРЯМОВИС − гіроскопічний прилад, призначений для вимірювання кутів крену і кутів відхилення з метою вироблення керуючих сигналів під час обертання ракети навколо поздовжньої осі і її відхилення від площини пуску.

ГІРОСКОП − симетричне, тверде, швидкообертове тіло (ротор), вісь обертання якого може змінювати свій напрям у просторі. Основні властивості гіроскопа: 1) вісь зрівноваженого гіроскопа зберігає в інерціальному просторі незмінний напрям, тобто такий, що був їй наданий у початковий момент обертання ротора (під час пуску); 2) під впливом зовнішньої сили, прикладеної до осі обертання зрівноваженого Г., його вісь здійснює прецесійний рух, пересуваючись не за напрямом прикладеної сили, а у перпендикулярному напряму.

ГІРОСКОПІЧНЕ ОРІЄНТУВАННЯ − спосіб визначення істинних азимутів орієнтирних напрямів, під час якого вимірювання здійснюються гірокомпасом. Найбільш значного поширення на даний час набули гірокомпаси, чутливим елементом яких є маятниковий гірокомпас. Реагуючи на добове обертання площини горизонту, маятниковий гіроскоп здійснює азимутальні гармонічні коливання стосовно площини істинного меридіана точки стояння приладу. Для визначення відліку номера положення динамічної рівноваги чутливого елемента, який відповідає відліку перетину горизонтального круга площиною істинного меридіана, фіксують по горизонтальному кругу гірокомпаса крайні точки азимутальних коливань чутливого елемента (точки реверсій), в яких відбувається зміна напряму його видимого руху. Прийнята методика Г.о. передбачає визначення відліку номера за спостереженням у процесі пуску (прийому вимірювання азимута гірокомпасом) від двох до чотирьох послідовних реверсій Пі, п2, Пз, іІ4 чутливого елемента. Визначення істинних азимутів мілодом Г.о. автономне. Воно не залежить від умов погоди, пори року і часу доби, магнітних аномалій, радіоперешкод і фізико-географічних особливостей району робіт.

ГОРИЗОНТАЛЬ лінія на карті, що з'єднує точки рельєфу з однаковою висотою над рівнем моря. Розрізняють такі Г.: основні (суцільні) – що відповідають висоті перерізу рельєфу, зображуються на карті суцільною тонкою лінією коричневого кольору; потовщені – кожна п'ята основна горизонталь, служать для полегшення рахунку висот і зручності в читанні рельєфу; додаткові (напівгоризонталі) та допоміжні (чверті) горизонталі служать для відображення важливих подробиць рельєфу, що не виражаються основними горизонталями, і проводяться через половину та чверть висоти перерізу. Зображуються на картах переривчастими та короткими переривчастими лініями.

ГОРИЗОНТАЛЬНА ДАЛЬНІСТЬ − відстань від точки вильоту до точки перетину траєкторії з горизонтом гармати.

ГОРИЗОНТАЛЬНА НАВОДКА − надання стволу гармати потрібного напряму у горизонтальній площині за допомогою прицільних пристроїв і механізму горизонтального наведення.

ГРАД − одиниця десяткової міри кутів, що дорівнює 1/100 прямого кута, позначається літерою g. Г. поділяється на 100° (градових хвилин), а 1° на 100°° (градових секунд). Іg = 0,9° = 54' = 3240".

ГРАДІЄНТ МАГНІТНОГО СХИЛЕННЯ − міра зміни магнітного схилення під час переміщення на місцевості. У практиці ракетних військ і артилерії Г.м.с. визначається штабами, коли оцінюється магнітометричний стан місцевості в районах розгортання РВ і А для величини переміщення на 10 км. Якщо Г.м.с. не перевищує 0-10 на 10 км, то допускається орієнтування іа допомогою магнітної стрілки бусолі.

Під час визначення Г.м.с. використовуються карти масштабів 1:500 000 і 1:1 000 000, на яких нанесені ізогони – лінії однакового магнітного схилення.

Г.м.с. визначається для прогнозування точності вимірювання магнітного азимута за допомогою магнітної стрілки бусолі і накладення обмежень на її застосування під час визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямів.       

ГРАДУС ( °) − одиниця міри кутів, 1/360 частина кола, центральний кут, що спирається на дугу в 1°. Градус поділяється на 60 хвилин, хвилина – на 60 секунд. Позначається градус знаком „ ° ”, хвилина - знаком „ ' ”, секунда – „ " ”.

ГРАФІЧНА ТОЧНІСТЬ − точність вимірювання відстаней між двома точками на папері (карті) за допомогою циркуля і масштабної лінійки. Дослідом встановлено, що такі вимірювання не можуть бути виконані точніше, ніж 0,1 мм, тому у разі графічних вимірювань і побудов величина 0,1 мм вважається граничною Г.т.

ДАЛЬНІСТЬ ВИДИМОСТІ − максимальна відстань, з якої розпізнаються об’єкти на оточуючому їх фоні.

ДАЛЬНІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ − максимальна відстань, на якій за допомогою різних засобів розвідки можна виявити ціль і визначити її координати з потрібною точністю.

ДАЛЬНІСТЬ СПОСТЕРЕЖЕННЯ − найбільша відстань, на якій виявляється об’єкт (ціль). Д.с. залежить від того, як ведеться спостереження: неозброєним оком або за допомогою оптичних приладів. Д.с. неозброєним оком залежить від розмірів об’єкта (цілі), часу доби, стану атмосфери і висоти пункту, з якого ведеться спостереження, а Д.с. – з використанням приладів, крім того, залежить від якості і характеристик приладів, що застосовуються. Для спостереження вночі застосовуються прилади нічного бачення.

ДЕМАСКУВАЛЬНІ ОЗНАКИ − характерні ознаки, притаманні діяльності військ та різним військовим об’єктам, за якими може розкриватися наявність військ, їх угрупування, система вогню і т.ін.

ДИШИФРУВАННЯ АЕРОФОТОЗНІМКІВ − виявлення, пізнавання і визначення за зображеннями на аерофотознімках кількісних та якісних характеристик об’єктів, що використовуються під час застосування РВ і А. Для їх розпізнавання використовуються прямі і непрямі демаскувальні ознаки. Д.а. завершується складанням розвідувального донесення або нанесення отриманих даних на фотосхему, великомасштабну топографічну карту (схему) або складанням списку об’єктів з їх координатами.

ДИРЕКЦІЙНИЙ КУТ − кут між північним напрямом вертикальної лінії координатної сітки і напрямом на пункт, що визначається і вимірюється на карті за ходом годинникової стрілки від 0 до 360° (від 0-00 до 60-00). Позначається літерою α з індексами початку і кінця напряму. Дирекційні кути вимірюються за картою, а також визначаються по вимірюваними на місцевості магнітними або істинними азимутами.

ДІАМЕТР ВИХІДНОЇ ЗІНИЦІ − діаметр зображення вхідної зіниці в окулярі, важлива характеристика, від якої залежить світлосила оптичних артилерійських приладів. У вихідній зіниці перетинаються всі промені, що виходять із окуляра, тому під час спостереження у прилад зіниця ока має бути суміщеною з вихідною зіницею.

ДІАМЕТР ВХІДНОЇ ЗІНИЦІ − діаметр вільного отвору об'єктива, що дорівнює внутрішньому діаметру оправи, в яку вставлений об'єктив, або діаметру діафрагми. Д.в.з. визначає збільшення оптичних приладів при інших незмінних характеристиках.

ДІОПТР − 1) пристрій для візування, що використовується в деяких типах бусолей; 2) частина прицільного пристрою в стрілецькій зброї (диск з отвором, спостерігаючи через який стрілець суміщає мушку з ціллю).

ДІОПТРИЧНА ШКАЛА − поділки, нанесені на зовнішню оправу окуляра оптичного приладу (бінокля, бусолі, стереотруби і т.ін.). Призначена для установки чіткості зображення предмета, що розглядається, залежно від стану зору спостерігача.

 Одиниця оптичної сили лінз та інших осесиметричних оптичних систем. Позначається ДІД, дорівнює оптичній силі лінзи або сферичного дзеркала з головною фокусною відстанню 1 м. Оптична сила, виражена у Д, обернена головній фокусній відстані, вираженій у метрах. Оптична сила лінз, що збирають промені, вважається позитивною, а тих лінз, що розсіюють промені, – негативною.

ДОВГОТА − одна із географічних координат. Довгота точки – двогранний кут між площиною початкового (Грінвіцького) меридіана і площиною меридіана даної точки. Може бути східною (додатною) чи західною (від'ємною) від 0 до 180°. Відлік довготи ведеться по дузі екватора або паралелі в обидва боки від початкового меридіана (від 0 до 180°). Відлік довготи може вестися і в один бік із заходу на схід від початкового меридіана (від 0 до 360°).

ДОНЕСЕННЯ − бойовий або службовий звітно-інформаційний документ, призначений для повідомлення визначених відомостей вищому командирові (начальникові), штабу. У бойовій обстановці розробляються Д. бойові розвідувальні, щодо зв'язку, тилу та ін. У мирний час Д. можуть складатися з мобілізаційних питань, служби військ, військової дисципліни, а також щодо забезпечення озброєнням, боєприпасами, бойовою технікою та іншими видами постачання військ (сил). За термінами подання Д. можуть бути терміновими (визначеними табелем термінових донесень) і позатерміновими, що подаються за необхідності відповідно до умов обстановки. Бойове Д., у якому викладається рішення, підписується командиром і начальником штабу, а решта – начальником штабу і начальником служби.

ДОПОМІЖНИЙ ПУНКТ УПРАВЛІННЯ (ДПУ) − пункт управління, що створюється в об'єднаннях на визначений час для управління угрупованням військ, що діють на ізольованому або віддаленому напрямі (районі), якщо керування з КП неможливе. До складу ДПУ додаються: оперативна група, сили і засоби для надійного управління військами. Керує ним посадова особа, призначена командувачем.

ЗАПАСНИЙ КОМАНДНИЙ ПУНКТ (ЗКП) − пункт управління, підготовлений на будь-який випадок виходу з ладу командного пункту (КП) або неможливості управління з нього військами (силами). Створюється у з’єднанні сухопутних військ. ЗКП підтримує безперервний зв’язок з КП, пунктами управління підлеглих і взаємодіючих військ (сил). Із ЗКП здійснюється управління під час переміщення КП, а також виконуються окремі завдання управління військами. Для роботи ЗКП виділяються відповідні сили і засоби зі складу штабу, інших органів управління, підрозділів зв’язку і обслуговування. Наявність ЗКП підвищує стійкість, надійність і безперервність управління.

ЗАСІЧКИ − спосіб визначення координат точок, що прив’язуються, в умовах відкритої та напівзакритої місцевості. Розрізняють пряму, зворотну і комбіновану засічки. У прямій засічці координати точок визначають проведенням вимірювань на вихідних пунктах. Залежно від приладів, що застосовуються, умов видимості і наявності вихідних пунктів розрізняють прямі засічки, виконані орієнтованим приладом, по виміряних кутах та полярні. У разі зворотної засічки координати точок визна

 

40