ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Економіка->Содержание->Зародження господарського механізму

Внутрішній економічний механізм підприємства

Зародження господарського механізму

 

Кожна саморегулююча система має життєвий цикл. Господарюючий механізм – співтовариство суб’єктів господарювання. Зародження механізму – зародження суб’єктів. Становлення механізму – розвиток суб’єктів господарювання. Суб’єкт господарського механізму може займати різні позиції, грати різні ролі у процесі зародження та становлення:

1) знаходитися  у середині механізму, який формується, бути одним із його елементів. Створюється механізм власного функціонування і встановлюються функціональні зв’язки з подібними. Це природно-еволюційний шлях створення господарського механізму. Такий механізм більш стійкий;

2) суб’єкт-творець знаходиться зовні господарського механізму, створює його відразу і цілісно. Це штучний спосіб зародження і становлення господарського механізму.

Зміна господарського механізму обумовлена застаріванням діючого механізму (інертність, низька ефективність), його кризою. Характер кризи залежить від характеру соціокультурного середовища, в якому функціонує господарський механізм. Зміна механізмів відбувається на основі діалектичного заперечення. Два моменти становлення: перший – система створюється як ціле, але у варіанті заперечення по відношенню до відверненої системи, і другий – це позитивний момент по відношенню до негативного варіанта. Створюється заперечення заперечення. На цій основі подвійного діалектичного заперечення відбуваються історичні переходи господарських механізмів. Становлення і розвиток господарського механізму супроводжується його кризами і трансформаціями.

 

 

Структура внутрішнього економічного механізму

 

Господарський механізм – це механізм, який забезпечує взаємодію підсистеми, яка керує, і підсистеми, якою керують. Він складається із сукупності конкретних форм і методів впливу на економіку.

Головним у системі господарського механізму є економічний механізм, який діє через економічні інтереси матеріальних потреб і складається з комплексу економічних способів, методів, важелів, нормативів, показників, за допомогою яких реалізуються об’єктивні економічні закони.

Економічний механізм підприємства має складну структуру, але виділяють такі його складові, як механізм формування і використання ресурсів (капіталу); механізм управління затратами; механізм управління фінансами; мотиваційний механізм; механізм взаємодії з ринком.

Таким чином, економічний механізм підприємства, з одного боку, повинен забезпечувати зовнішні зв’язки останнього і створювати умови отримання доходу. З іншого боку, цей механізм повинен діяти на розвиток виробничих відношень у середині підприємства. В першому випадку його принципи повністю зумовлені особливостями господарського механізму суспільства (формою власності на засоби виробництва, діючими системами ціноутворення, планування, податковою системою і т.ін.), а в другому випадку – особливостями виробничих відношень на підприємстві.

Підприємство - це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги) (Закон України «Про підприємства в Україні» №887-ХІІ від 27.03.1991р., який скасовано з 01.01.2004р.).

Підприємство в широкому розумінні – це важлива, складна, відкрита, унікальна і необхідна феноменологічна система, яка базується на виробничо-технічній, організаційній та економічній побудові і спрямована, з одного боку, на задоволення потреб громадян та розвиток національного господарства, а з іншого, - на підвищення ефективності його функціонування, тобто максимізації прибутку при мінімумі витрат. 

Функціонування підприємства як системи господарюючих елементів забезпечується через його внутрішній економічний механізм. Структура цього механізму визначається через:

- організаційно-технічну систему або формування вертикальних зв’язків між підрозділами і адміністративним центром і горизонтальних зв’язків між підрозділами;

-    систему планування діяльності підрозділів;

-    систему контролю і оцінки діяльності підрозділів;

-    встановлення матеріальної відповідальності підрозділів;

-    мотиваційний механізм функціонування.

Організаційно-технічна система підприємства визначається формами зв’язку між підрозділами. Існує три типи технологічних зв’язків виробництва:

-   послідовно технологічний зв'язок;

-   паралельно технологічний зв'язок;

-   послідовно-паралельний технологічний зв'язок.

Планування діяльності підрозділів здійснюється за допомогою встановлення показників виробничо-господарської діяльності підрозділів і ґрунтується на прогресивних нормах матеріальних, трудових та фінансових витратах. Залежно від завдань, які вирішують підрозділи, використовуються такі показники, які найбільше стимулюють досягнення високих результатів.

Система контролю й оцінки діяльності підрозділів дає можливість визначити причини відхилень, місце їх виникнення та прийняти відповідні засоби щодо усунення недоліків і поширення позитивних результатів. Система оцінки діяльності визначає ті підрозділи, які найбільш раціонально використовують економічні важелі при організації своєї діяльності і забезпечують зростання результативності функціонування підприємства в цілому.

Встановлення матеріальної відповідальності підрозділів передбачає компенсацію збитків одного підрозділу за рахунок прибутку або собівартості іншого, який винен.

Мотиваційний механізм створюється у відповідності структурі підприємства та складності його цілей. Він включає, як правило, три підсистеми мотивів, кожна з яких спрямована  на досягнення відповідних цілей підприємства, а саме:

-   мотиваційний механізм високоякісної праці;

-   мотиваційний механізм науково-технічного розвитку виробництва;

-   мотиваційний механізм підприємництва.

 

7