yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 31

Європейське право навколишнього середовища

Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 31

Європейське Співтовариство відповідає за те, щоб вимоги щодо охорони довкілля були інтегровані у визначення і реалізацію політики та діяльності Співтовариства.

Положення розділу Договору про заснування Європейського Співтовариства щодо охорони навколишнього середовища допо­внюються нормами ст.95 Договору, які дають можливість Співтова­риству проводити заходи зі зближення екологічного законодавства держав-членів. У цьому випадку, компетенція, що надається ЄС згідно зі статтею 95, повинна бути спрямована на досягнення цілей статті 14, тобто на забезпечення функціонування спільного ринку. Ця стаття дає можливість Співтовариству проводити зближення законодавства держав-членів у сфері охорони навколишнього середовища, інакше кажучи, дає виключно координаційні повноваження. Екологічні заходи, що приймаються згідно зі статтею 95, повинні базуватись на вимогах високого рівня захисту.

Коли йдеться про компетенцію Європейського Союзу в сфері охоро­ни довкілля, то з’являється такий термін як “дуалізм компетенції”1. Він полягає в тому, що повноваження у сфері навколишнього середовища надаються Європейському Співтовариству установчим договором для досягнення безпосередньо цілей екологічної політики Європейського Співтовариства (ст. 174-176 Договору про заснування Європейського Співтовариства), а також для досягнення цілей підтримки функціону­вання внутрішнього ринку (ст. 95 цього ж Договору).

Повноваження Європейського Співтовариства, тобто його права і обов’язки щодо управління сферами суспільного життя, які входять у компетенцію Європейського Союзу, можна поділити на:

– законодавчі (полягають у здійсненні правового регулювання суспіль­них відносин за допомогою прийняття нормативних актів. Такі по­вноваження є важливими в сфері охорони довкілля, адже ці питання регулюються, в основному, вторинним законодавством ЄС.).

– фінансові (повноваження зі встановлення доходів і видатків Співто­вариства, фінансування окремих програм та проектів. Наприклад, у сфері навколишнього середовища успішно діє програма LIFE2.).

1     Калиниченко П.А. Охрана окружающей среды в деятельности Европейского Сообщества (международно-правовой аспект). Автореферат диссертации на соискание ученой степени к.ю.н. Москва — 2001 г. Http://eulaw.edu.ru/documents/avtoref/ kalinitchenko.htm

2     Програма LIFE складається з трьох елементів: — LIFE-Nature (дії, спрямовані на охорону природних середовищ існування та дикої флори і фауни); LIFE-Environment (імплементація політики та законодавства Співтовариства з навколишнього середовища в ЄС та країнах-кандидатах); LIFE-third countries (технічна допомога третім країнам).

   

 33

32Розділ 2

– виконавчо-розпорядчі (повноваження зі здійснення поточного управління суспільним життям. Вони покладені, в основному, на Комісію ЄС, яка вважається головним виконавчим органом Спів­товариства.).

– юрисдикційні (повноваження з вирішення правових спорів).

– контрольні (повноваження щодо перевірки виконання норм права ЄС та інших рішень Співтовариства).

– зовнішньополітичні (повноваження щодо підписання міжнародних договорів і здійснення інших заходів у сфері відносин ЄС із третіми країнами і міжнародним організаціями).

– повноваження із прийняття рекомендаційних заходів (полягає у прийнятті актів, які не мають обов’язкової юридичної сили).

2. Предметні сфери регулювання європейського права навколишнього середовища.

Предметні сфери регулювання європейського права навколиш­нього середовище — це ті питання, стосовно яких Європейський Союз здійснює свою політику і правове регулювання у сфері навколишнього середовища.

Виходячи з цілей політики Співтовариства в сфері захисту на­вколишнього середовища, які закріплені Договором про заснування Європейського Співтовариства, можна виділити такі групи питань, що регулюються на рівні ЄС:

– стан навколишнього середовища;

– здоров’я людей;

– природні ресурси;

– міжнародні екологічні питання регіонального та глобального масштабу.

Такий поділ був впроваджений лише із прийняттям Єдиного Європейського Акту, до того часу предметні сфери регулювання визначалися Програмами дій Європейських Співтовариств і фор­мувалися відповідно до прийняття директив, регламентів та інших документів.

Після створення Європейського Економічного Співтовариства, у зв’язку з необхідністю створити спільні стандарти захисту споживачів для забезпечення вільного пересування товарів у межах ЄЕС, приймається законодавство Європейського Співтовариства у сфері навколишнього середовища, що стосується товарів (захист середови-

   

 34

Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 33

ща від шкідливого впливу небезпечних хімічних речовин, моторних двигунів і миючих речовин).

У кінці 60-х— на початку 70-х рр. через різкий економічний роз­виток гостро постала проблема забруднення навколишнього середо­вища, тому приймаються нормативно-правові акти, спрямовані на охорону та захист від забруднення окремих компонентів довкілля (вода, ґрунти, повітря та ін.). Згодом виникає питання інтеграції екологічних чинників у інші сфери регулювання суспільних відносин.

Найновішою сферою правового регулювання європейського права навколишнього середовища можна вважати екологічні права людини. Вона почала активно розвиватись після підписання Європейським Союзом Оргуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя із питань навколишнього середовища.

Єдиного підходу до того, які саме предметні сфери регулювання існують і які питання входять до тих чи інших сфер, поки що немає. У цій ситуації береться до уваги як досвід національного, так і міжнародного права.

Кісс і Шелтон у підручнику європейського права навколишнього середовища3 виділяють такі сфери регулювання європейського екологічного права: біорізноманіття і захист природи; охорона ґрунтів; питна вода; охорона морського середовища; атмосферне забруднення.

У Збірнику законодавства з навколишнього середовища Євро­пейського Співтовариства4, що є офіційним виданням Європейського Союзу, виділяються такі предметні сфери:

– повітря (атмосферне забруднення з 1980-х рр. відіграє важливу роль у політиці з навколишнього середовища після ратифікації Співтовариством у 1979 р. Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Встановлення обмежень на викиди певних забруднюючих речовин, захист озонового шару, шкода лісам від атмосферного забруднення та ін.);

– хімічні речовини, промисловий ризик і біотехнології (промислові аварії; обмеження на продаж і використання небезпечних речовин; імпорт та експорт небезпечних хімічних речовин; батареї та акумулятори; ГМО);

– природа (на початку 1980-х рр. Співтовариство почало займатися

3     Kiss A., Shelton D. Manual of European Environmental Law. Cambridge, 1995.

4     European Community Environment Legislation. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 1996. 7 volumes.

захистом видів флори і фауни. Торгівля видами, що знаходяться під загрозою знищення; збереження видів дикої флори і фауни; природні середовища існування; біорізноманіття; охорона лісів (від пожеж, атмосферного забруднення).

– шум (законодавство про забруднення шумом базується на системі гармонізації стандартів викидів. Автотранспортні засоби; вироб­ництво обладнання; побутова техніка; авіація.)

– відходи (токсичні і небезпечні відходи; переміщення відходів; по­водження з відходами).

– вода (підземні води; забруднення моря; забруднення рік; якість наземної води; вода для купання; питна вода).

Європейська Комісія у своєму Четвертому щорічному дослідженні з імплементації і застосування екологічного права Співтовариства виділяє такі предметні сфери своєї діяльності в охороні довкілля: свобода доступу до інформації; оцінка впливу на навколишнє сере­довище; повітря; вода; природа; хімічні речовини та біотехнології; шум; відходи; навколишнє середовище і промисловість; захист від радіації.

За основу виділення певних предметних сфер регулювання можна брати не лише окремі компоненти довкілля, а й спосіб регулювання: охорона, захист, обмеження впливу та ін. Використовуючи даний підхід, у європейському праві навколишнього середовища можна виділити такі предметні сфери регулювання:

– охорона певних елементів довкілля (ґрунтів, водних ресурсів, флори та фауни, природних середовищ існування та ін.);

– запобігання забрудненню (шумове забруднення, атмосферне за­бруднення та ін.);

– раціональне використання природних ресурсів;

– екологічна безпека (оцінка впливу на навколишнє середовище; стандарти якості; ГМО та ін.)

– захист екологічних прав людини (право на екологічну інформацію, право на доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, право на участь громадськості) .

Предметні сфери регулювання створюються та розвиваються у тісному зв’язку з виникненням та загостренням певних екологічних проблем: з’являється певна екологічна проблема — створюються нові нормативно-правові акти — виникає нова предметна сфера регулюван­ня чи розширюється зміст вже існуючої предметної сфери. Остан-

   

 

12