yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 35

Європейське право навколишнього середовища

Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 35

нім часом поява нових сфер правового регулювання європейського права навколишнього середовища тісно пов’язана з вирішенням гло­бальних екологічних проблем, регулювання яких можна віднести до окремих сфер, наприклад зміна клімату, біорізноманіття та ін.

Актуальність окремих питань можна визначити, беручи до уваги те, які з них розглядалися на зустрічах Ради (самітах) на рівні міністрів з питань навколишнього середовища останнім часом. Тут можна виділити генетично модифіковані організми (можливість контролю і маркування; транскордонний рух; біобезпека); викиди парникових газів, зміну клімату та застосування Кіотського протоколу; поводження з відходами, зокрема пакування відходів та відходи пакування; якість води; використання пестицидів; небезпечні хімічні речовини.

Шоста програма дій Співтовариства в сфері навколишнього середовища, що встановлює напрямки та цілі його дій у сфері охорони довкілля на найближчі 10 років, визначає, як пріоритетні, такі предметні сфери:

– зміна клімату;

– природа та біорізноманіття;

– здоров’я та якість життя;

– природні ресурси і відходи;

– міжнародні питання.

Тим не менше, такий поділ на сфери правового регулювання є умовним. Останнім часом існує тенденція до використання інтегрова­ного чи комплексного підходу щодо регулювання питань, пов’язаних із навколишнім середовищем. Наприклад, охорона біорізноманіття регулюється разом із охороною флори, фауни, природних середовищ існування, охороною лісів та ін.

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1.   Чим відрізняється компетенція держави від компетенції Євро­пейського Союзу? Чи можна, на вашу думку, порівнювати об’єм компетенції держави та Європейського Союзу?

2.   Які рівні компетенції Європейського Союзу можна виділити? Дайте коротку характеристику кожного із них.

3.   Охарактеризуйте розподіл компетенції між Європейським Спів­товариством і державами-членами в сфері охорони довкілля.

4.  Який зв’язок між цілями, поставленими перед Європейським Співтовариством, та його компетенцією?

   

 37

36Розділ 2

5.   Як ви розумієте термін “дуалізм компетенції” у контексті євро­пейського права навколишнього середовища?

6.   Проаналізуйте повноваження Європейського Союзу в сфері охо­рони навколишнього середовища.

7.   Які екологічні проблеми, що існують на території Європейського Союзу, ви знаєте? Порівняйте їх із тими, що існують в Україні та на міжнародному рівні.

8.   Які основні предметні сфери регулювання європейського права навколишнього середовища? (Використайте, як основу, Шосту програму дій, що подається нижче).

9.   Які критерії, на вашу думку, можна застосувати до групування екологічних питань у певні предметні сфери? Які критерії вико­ристовують у національному та міжнародному праві?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.   Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Євро­пейського Союзу. — Київ, 2002.

2.   Топорнин Б.Н. Европейское право: Учебник. — М., 1999.

3.   Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю.Кашкина. — М., 2003.

4.   A., Shelton D. Manual of European Environmental Law. Cambridge, 1995.

5.   European Community Environment Legislation. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 1996. 7 volumes.

ОСНОВНІ ДОКУМЕНТИ

1.   Договір про заснування Європейського Співтовариства (Євро­пейський Союз. Консолідовані договори. — К., 1999.).

2.   Договір про заснування Європейського Союзу (Європейський Союз. Консолідовані договори. — К., 1999.).

3.   Рішення № 1600/2002/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 22 липня 2002 року стосовно Шостої програми дій Співтовариства в сфері навколишнього середовища (Збірник нормативно-правових актів Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища. — Львів, 2004).

4.   Четверте річне дослідження щодо імплементації та застосування права навколишнього середовища Співтовариства (SEC(2003) 804, Commission Staff Working Paper http://europa.eu.int/comm/ environment/law/4th_en.pdf )

   

 38

Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 37

Договір про заснування Європейського Співтовариства

(витяги)

РОЗДІЛ ХІХ (колишній Розділ ХVІ) НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ Стаття 174 (колишня стаття 130r)

1.  Політика Співтовариства у сфері навколишнього середовища має на меті:

– збереження, захист і поліпшення якості навколишнього середовища; – захист здоров’я людей;

– розумне та раціональне використання природних ресурсів; – підтримка заходів на міжнародному рівні для вирішення регіональних та загальних проблем навколишнього середовища.

2. Політика Співтовариства у сфері навколишнього середовища має на меті високий рівень захисту, враховуючи при цьому відмінність ситуації у різних районах Співтовариства. Вона базується на попереджувальному принципі, а також на принципах здійснення запобіжних заходів: відшкодування шкоди, спричиненої навколишньому середовищу, перед усім шляхом усунення її джерел, і що забруднювач заплатить.

У цьому контексті заходи з гармонізації, які відповідають вимогам захисту навколишнього середовища, включають, за необхідності, захисне застере­ження, яке дозволяє державам-членам здійснювати тимчасові заходи, з не­економічних причин екологічного характеру, які підлягатимуть процедурі інспекції з боку Співтовариства.

3. У підготовці своєї політики з навколишнього середовища Співтовариство бере до уваги:

– наявні наукові і технічні дані;

– екологічні умови в різних регіонах Співтовариства;

– потенційні вигоди та витрати, що можуть бути внаслідок дій або їх відсут­ності;

– економічний і соціальний розвиток Співтовариства в цілому та збалансо­ваний розвиток її регіонів.

4. У рамках своїх відповідних сфер компетенції Співтовариство та держави-члени співпрацюють з третіми країнами і компетентними міжнародними організаціями. Домовленості про співпрацю Співтовариства можуть бути предметом окремих угод між Співтовариством і зацікавленими третіми сторонами, які обговорюються і укладаються відповідно до статті 300.

Попередній підпункт не стосується компетенції держав-членів вести пере­говори з міжнародними органами та укладати міжнародні угоди.

 

13