yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 41

Європейське право навколишнього середовища

Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 41

(b) врахування необхідності зменшення викидів парникових газів, поряд з іншими екологічними питаннями, у Спільній сільськогосподарській політиці і Стратегії Співтовариства із поводження з відходами;

(vi) Використання інших відповідних інструментів, таких як:

(a)  сприяння використанню фіскальних заходів, включаючи часові та відповідні рамки Співтовариства для енергетичного оподаткування, для заохочення переходу на ефективніше використання енергії, чистішу енергію і транспорт та заохочення технологічних інновацій;

(b) заохочення екологічних угод із промисловим сектором, з метою змен­шення викидів парникових газів;

(c) забезпечення того, щоб зміна клімату була основною темою політики Співтовариства з досліджень і технологічного розвитку і головною для національних дослідницьких програм.

3. Окрім пом’якшення зміни клімату, Співтовариство повинно готуватися до заходів, спрямованих на адаптацію до наслідків зміни клімату, за допомогою:

— перегляду політик Співтовариства, зокрема тих, які зачіпають зміну кліма­ту, щоб адаптація розглядалася, відповідно, в інвестиційних рішеннях;

– заохочення регіонального моделювання й оцінки клімату, як для підготовки регіональних заходів із адаптації, таких як управління водними ресурсами, охорона біорізноманіття, попередження опустелення і затоплення, так і для підтримки високого рівня інформованості громадян і підприємців.

4.  Необхідно забезпечити, щоб проблеми клімату враховувалися під час розширення Співтовариства. Це вимагатиме, зокрема, таких дій стосовно держав-кандидатів:

– сприяння розширенню можливостей для здійснення внутрішніх заходів з метою використання механізмів, передбачених Кіотським протоколом та покращеного звітування й моніторингу викидів;

– підтримка стійкішого транспортного й енергетичного сектора;

– забезпечення зміцнення співпраці з державами-кандидатами з питань зміни клімату надалі.

5.  Боротьба зі зміною клімату формуватиме складову частину політики зовнішніх зносин Європейського Союзу і буде одним із пріоритетів його політики сталого розвитку. Це вимагатиме узгоджених і координованих дій з боку Співтовариства та його держав-членів з метою:

– створення можливостей для допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою, наприклад через заохочення проектів Механізму чистого розвитку, згідно із Кіотським протоколом, і спільне впровадження;

– реагування на визначені потреби з передачі технологій;

– допомоги в проблемах адаптації до зміни клімату у відповідних країнах.

Стаття 6

Завдання та пріоритетні сфери дій щодо природи та біорізноманіття

1. Цілі, поставлені у статті 2, повинні досягатися за допомогою таких завдань:

   

 43

42Розділ 2

– припинення зниження біорізноманіття для досягнення цієї мети до 2010 року, включаючи попередження і зменшення впливу активних чужорідних видів і генотипів;

– захист і відповідне відновлення природи та біорізноманіття від руйнівного впливу забруднення;

– збереження, належне відновлення і стале використання морського на­вколишнього середовища, узбережжя і водно-болотних угідь;

– збереження і належне відновлення цінних ландшафтних зон, включаючи культивовані та чутливі зони;

– збереження видів та природних середовищ існування, з метою попередження фрагментації природного середовища існування;

– сприяння сталому використанню ґрунтів, звертаючи особливу увагу на попередження ерозії, збіднення, забруднення й опустелювання.

2. Ці завдання виконуються шляхом вказаних нижче пріоритетних дій, беручи до уваги принцип субсидіарності, базуючись на існуючих глобальних і ре­гіональних конвенціях та стратегіях, і повній імплементації відповідних актів Співтовариства. Екосистемний підхід, прийнятий Конвенцією про охорону біологічного різноманіття5, повинен застосовуватись, де це доцільно:

(a) щодо біорізноманіття:

– забезпечуючи імплементацію та сприяючи моніторингу й оцінці стратегії Співтовариства з біорізноманіття і відповідних планів дій, включаючи, через програму збору даних та інформації, вироблення відповідних індикаторів і сприяння використанню найкращих доступних технологій і найкращої практики у сфері навколишнього середовища;

– сприяючи дослідженням біорізноманіття, генетичних ресурсів, екосистем і їх взаємодії з діяльністю людини;

– розвиваючи заходи для підвищення сталого використання, сталого ви­робництва і сталого інвестування щодо біологічного різноманіття;

– заохочуючи послідовну оцінку, подальші дослідження і співпрацю щодо видів, які знаходяться під загрозою зникнення;

– сприяючи на глобальному рівні чесному та справедливому розподілу вигод від використання генетичних ресурсів для імплементації статті 15 Конвенції про охорону біологічного різноманіття щодо доступу до генетичних ресурсів, які походять із третіх країн;

– розвиваючи заходи, спрямовані на попередження і контроль за активними чужорідними видами, включаючи чужорідні генотипи;

– встановлюючи мережу Natura 2000 та імплементуючи необхідні технічні і фінансові інструменти і заходи, потрібні для її повної імплементації і захисту, за межами зон Natura 2000, видів, які захищаються Директивами про природне середовище існування і птахів;

– сприяючи поширенню мережі Natura 2000 на держави-кандидати;

(b) щодо аварій і катастроф:

– сприяючи координації Співтовариством дій держав-членів у зв’язку з аварі-

OJ L 309, 13.12.1993, p.1.

   

 44

Предмет і структура європейського права навколишнього середовища                 43

ями і природними катастрофами за допомогою, наприклад, встановлення мережі для обміну практикою і засобами попередження;

– розвиваючи подальші заходи для надання допомоги з попередження загрози великих аварій, приділяючи особливу увагу тим, що викликані трубопроводами, гірничо-видобувною діяльністю, морським транспорту­ванням небезпечних речовин і розвитком заходів із гірничих відходів;

(c) через тематичну стратегію захисту ґрунтів, спрямовану на попередження, зокрема, забруднення, ерозії, опустелювання, погіршення стану землі, її вилучення, гідрогеологічних ризиків, беручи до уваги регіональну різно­манітність, включаючи особливості гірських і посушливих районів;

(d) через сприяння сталому управлінню видобувною промисловістю, з метою зменшення її впливу на навколишнє середовище;

(e) через сприяння інтеграції охорони і відновлення ландшафтних цінностей в інші сфери політики, включаючи туризм і беручи до уваги відповідні міжнародні інструменти;

(f) через сприяння інтеграції питань біорізноманіття у сільськогосподарську політику і заохочення сталого сільського розвитку, багатофункціонального і сталого сільського господарства, через:

– заохочення повного використання існуючих можливостей Спільної сільсь­когосподарської політики та інших політичних заходів;

– заохочення більш екологічно відповідального фермерства, при майбутньому розгляді Спільної сільськогосподарської політики включаючи, де не­обхідно, екстенсивні методи виробництва, інтегровану практику ведення сільського господарства, органічне фермерство і агробіорізноманіття, та беручи до уваги необхідність збалансованого підходу до багатофункціо­нальної ролі сільських громад;

(g) через сприяння сталому використанню моря і охорони морських еко­систем, включаючи морське дно, естуарії та прибережні зони, звертаючи особливу увагу на місця, що мають високу цінність біорізноманіття, через:

– сприяння кращій інтеграції екологічних факторів у Спільну політику в сфері рибальства, використовуючи можливості її перегляду у 2002 році;

– тематичну стратегію для охорони і збереження морського навколишнього середовища, беручи до уваги, зокрема, зобов’язання та вимоги до імпле­ментації морських конвенцій, необхідність зменшення викидів та впливу морського транспорту й інших видів морської діяльності та тої діяльності, що знаходиться на суші;

– сприяння інтегрованому управлінню прибережними зонами;

– подальше сприяння охороні морських зон, зокрема, за допомогою мережі Natura 2000, а також за допомогою інших доцільних заходів Співтовариства;

(h) через імплементацію та подальший розвиток стратегій і заходів стосовно лісів, згідно зі стратегією щодо лісів Європейського Союзу, беручи до уваги принцип субсидіарності і питання біорізноманіття та впроваджуючи такі елементи:

– покращення існуючих заходів Співтовариства щодо охорони лісів та імпле-

   ментація сталого управління лісами, зокрема, через національні програми стосовно лісів у зв’язку з планами розвитку сільських районів, звертаючи особливу увагу на моніторинг багатоскладової ролі лісів згідно з рекомен­даціями, прийнятими на Конференції міністрів з охорони лісів в Європі і Форумі ООН з лісів та конвенції з біорізноманіття, інших форумах;

– заохочення ефективного координування різних секторів політики у лісовому господарстві, включаючи приватний сектор, а також координацію з усіма зацікавленими особами, задіяними у питаннях лісового господарства;

– заохочення росту ринкового розподілу сталого виробництва деревини, зокрема, за допомогою заохочення сертифікації сталого управління лісами та заохочення маркування відповідної продукції;

– подальша активна участь Співтовариства і держав-членів в імплементації глобальних та регіональних рішень і в обговоренні та переговорах з питань, пов’язаних із лісами;

– розгляд можливостей для вживання активних заходів з попередження і боротьби із торгівлею незаконно заготовленою деревиною;

– заохочення розгляду впливу зміни клімату на ліси;

(i) щодо генетично модифікованих організмів (ГМО):

– розвиваючи положення і методи для оцінки ризику, визначення, маркування і відстежування ГМО, з метою забезпечення ефективного моніторингу і контролю за впливом на здоров’я і навколишнє середовище;

– ставлячи за мету швидку ратифікацію та імплементацію Картахенського протоколу про біобезпеку і підтримуючи створення правових основ у третіх країнах, при потребі, через технічну і фінансову допомогу.

 

15