yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю.Кашкина. — М., 2003.

Європейське право навколишнього середовища

Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю.Кашкина. — М., 2003.

   

 59

58Розділ 3

лема з імплементацією та застосуванням на практиці прийнятого законодавства. За словами голови правового відділу Генерального директорату ХІ Людвіга Крамера: “У державах-членах немає такої іншої сфери, де різниця між політичними заявами і законодавчими зобов’язаннями, з одного боку, та реальністю, з іншого, була б такою значною, як у сфері навколишнього середовища. Погана розробка законодавства — можливо, навіть більше на рівні Співтовариства, аніж на національному рівні — погана імплементація, поганий моніторинг і погана практика в сфері довкілля у Західній Європі не

припиняється”.6

Щодо впровадження, імплементації та застосування екологічного законодавства Співтовариства, то Європейське Співтовариство значним чином залежить від держав-членів. Законодавство Співтовариства у сфері охорони довкілля може бути ефективним лише тоді, коли воно повністю імплементується та застосовується державами-членами.

Різні держави-члени мають різний рівень імплементації норма­тивно-правових актів Європейського Союзу. Деякі держави-члени, наприклад Данія, дуже серйозно ставляться до своїх екологічних зобов’язань. Інші, зокрема країни Південної Європи, менш відпові­дальні у цьому відношенні.7

Існують серйозні проблеми щодо часу і способу впровадження директив у сфері довкілля в національні закони держав-членів. Багато з них впроваджується вже після завершення періоду, визначеного для інкорпорації. Часто держави-члени застосовують невідповідні засоби для інкорпорації директив: вони використовують для цього лише адміністративні засоби, чи впроваджують дослівний текст директиви, лише частково впроваджують положення директиви, директиви розробляються надто загально.

Тим не менше, навіть правильне впровадження директиви не означає, що держави-члени будуть її застосовувати належно. Виділяють декілька причин порушень і незастосування екологічного за­конодавства ЄС державами-членами8. По-перше, держави бояться, що належна реалізація законодавства завдасть шкоди їх економічним інтересам. По-друге, багато держав-членів розглядають директиви лише як політичні зобов’язання чи рекомендації, а не як джерело

6     Ludwig Kramer, Focus on European Environmental Law 219-20 (Sweet & Maxwell 1992); а також Commission’s Annual Report, supra note 2, at 40.

7     Commission’s Tenth Annual Report, supra note 2, at 46-47 and 48-51.

8     Richard C. Visek. Implementation and Enforcement of EC Environmental Law. // Georgetown International Environmental Law Review Spring, 1995.

   

 60

Джерела європейського права навколишнього середовища59

обов’язкових для виконання зобов’язань. По-третє, багато державних інституцій у державах-членах чинять опір застосовуванню за­конодавства Співтовариства, оскільки розглядають такий процес порушенням своєї традиційної ролі.

Для покращення імплементації було введено систему звітування держав-членів щодо імплементації директив9. Держави-члени зобов’язані кожні три роки подавати Європейській Комісії звіт про прогрес, досягнутий в імплементації директив для кожного конкретного сектора. Комісія, відповідно, після отримання звітів усіх держав-членів робить загальний звіт, що стосується конкретного сектора. Наприклад Звіт про імплементацію законодавства Співто­вариства з питань відходів10.

Про проблеми з імплементацією та застосуванням європейського права навколишнього середовища свідчить і збільшення кількості скарг на держави-члени щодо незастосування чи неналежного застосування ними права навколишнього середовища, і збільшення кількості позовів Європейської Комісії у Суд Європейських Співтовариств проти держав-членів, які не дотримуються своїх зобов’язань

у сфері охорони довкілля.11

3. Рішення суду ЄС як джерело європейського права навколишнього середовища.

Прецедентне право складає велику і важливу групу норм євро­пейського права. Його джерелами є рішення Суду Європейських Співтовариств і Суду першої інстанції.

Особливість прецедентного права Європейського Союзу полягає в тому, що в установчих договорах немає положень, які прямо впо­вноважують суди встановлювати нові норми права. Суди створюють нові правові норми шляхом тлумачення чинних норм під час розгляду конкретних справ.

Найважливіша особливість судових прецедентів полягає в їх юридичній силі.

9     Директива Ради 91/692/ЄЕС від 23 грудня 1991 року про стандартизацію та раціоналізацію звітів щодо імплементації певних Директив, що стосуються навколишнього середовища.// OJ L 377, 31.12.1991.

10  COM/99/0752 final.

11  Так у 2002 році у Європейську Комісію надійшло 555 нових скарг, що стосувались порушення європейського права навколишнього середовища. // Fourth Annual Survey on the Implementation and Enforcement of Community Environmental Law. SEC(2003) 804.

   

 61

60Розділ 3

 

22