yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Формування європейського права навколишнього середовища13

Європейське право навколишнього середовища

Формування європейського права навколишнього середовища13

навколишнього середовища3. Нормативно-правові акти цього періоду стосувались питань води, повітря, шуму, контролю і поводження з відходами й небезпечними речовинами, охороною флори і фауни. Були також впроваджені важливі процедури з охорони навколишнього середовища, включаючи оцінку впливу на навколишнє середовище і обов’язкове повідомлення Комісії про певні екологічно небезпечні дії. Протягом цього періоду Співтовариством було підписано ряд міжнародних договорів з охорони довкілля. Першим, до якого при­єдналось Співтовариство, була Паризька конвенція про запобігання забруднення моря з наземних джерел 1974 року.

Таким чином, проходив активний розвиток вторинного зако­нодавства Європейських Співтовариств у сфері навколишнього се­редовища, незважаючи на відсутність відповідних положень щодо охорони довкілля в первинному законодавстві, тобто в установчих договорах Європейських Співтовариств. Тим не менше, Суд Євро­пейських Співтовариств ще у 1985 р. в одній із своїх справ4 називає охорону навколишнього середовища одним із завдань Співтовариства та виправдовує обмеження, пов’язані з розміщенням відходів, необхідністю охорони довкілля.

Лише у 1987 році Єдиним Європейським Актом у Договір про за­снування Європейського Економічного Співтовариства були внесені положення, що стосувалися навколишнього середовища. Цим Актом до Договору додавався новий розділ — “Навколишнє середовище”, де були визначені цілі дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища: охорона, захист і покращення якості навколишнього середовища; сприяння захисту здоров’я людини; забезпечення ро­зумного та раціонального використання природних ресурсів. Захист навколишнього середовища ставав невід’ємним компонентом усіх видів політики Співтовариства.

Дії Співтовариства, що стосуються навколишнього середовища, повинні відтепер базуватися на принципах попередження, попере­дженні виникнення забруднення на самому його початку, принципі “забруднювач платить”.

Передбачалось, що Співтовариство діятиме у сфері навколишнього середовища в тих межах, в яких цілі, передбачені Договором, будуть краще досягатись на рівні Співтовариства, аніж на рівні дер-жав-членів.

Окрім того, держави-члени тепер могли діяти згідно зі статтею 100А Договору про заснування Європейського Співтовариства, і

3     Philippe Sands. European Community Environmental Law: the Evolution of a Regional Regime of International Environmental Protection. // Yale Law Journal. June, 1991.

4     Case 240/83, European Court Reports 1985 page 0531.

   

 15

14Розділ I

вживати заходів для зближення законодавчих положень з метою створення та функціонування спільного ринку.

Четверта програма дій з навколишнього середовища (1987-1992 рр.) була прийнята 19 жовтня 1987 року. Вона аналізує доповнення, зроблені Єдиним Європейським Актом до Римського договору та приділяє більше уваги пошуку нових можливостей для інтеграції екологічної політики в інші політики Співтовариства, звертаючи особливу уваги на такі сфери діяльності: розробка екологічних стандартів; ефективне і комплексне застосування існуючого законодавства Співтовариства; управління усіма видами впливу на навколишнє середовище; забезпечення ширшого доступу громадськості до інформації та поширення екологічної інформації, а також розвиток екологічної освіти; створення нових робочих місць; біотехнологія й управління природними ресурсами; охорона особливих природних та урбанізованих територій, наприклад гірських районів і берегових зон. 1987 рік проголошувався Європейським роком навколишнього середовища.

Договір про заснування Європейського Союзу 1992 року поставив нову ціль перед державами-членами — досягнення збалансованого та сталого розвитку. Було визначено ще одну ціль політики Співтовариства в сфері захисту навколишнього середовища — забезпечення на міжнародному рівні заходів, пов’язаних з вирішенням екологічних проблем у регіональному і міжнародному масштабах.

Внесення положень, що регулюють політику в сфері навколишнього середовища, до установчих договорів Європейських Співтовариств сприяло не лише виникненню великої кількості норм вторинного права, а й інституційному розвитку Співтовариства. Це полягало у створенні спеціальних інституцій, які б займалися питаннями охорони довкілля (наприклад Європейське агентство з навколишнього середовища), а також у розширенні повноважень інших органів Співтовариства, їх ролі у захисті навколишнього середовища.

П’ята програма отримала спеціальну назву “До сталості” (1993-2000 рр.). Під час реалізації четвертої програми відбулася важлива подія у сфері охорони довкілля — Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро, на якій прозвучав заклик дотримуватися принципів та ідей “сталого розвитку”. У зв’язку з цим П’ята програма дій із навколишнього середовища була названа “До сталості”. У преамбулі і тексті програми підкреслюється важливість принципів Декларації Ріо-де-Жанейро і бажання їх дотримуватися.

Перші програми Співтовариства приділяли більше уваги питанню

   

 16

Формування європейського права навколишнього середовища15

забруднення у межах Співтовариства, але згодом стало зрозуміло, що забруднення не має кордонів і слід більше уваги звертати на співпрацю з іншими країнами.

Особливу увагу у П’ятій програмі передбачалось приділяти таким основним сферам дій:

– стале управління природними ресурсами;

– інтегрований контроль за забрудненням і попередження виникнення відходів;

– зменшення споживання невідновлюваної енергії;

– ефективніші й екологічно чистіші види транспорту та транспор­тування;

– заходи для покращення якості навколишнього середовища у міських зонах;

– покращення громадського здоров’я та безпеки та ін.

Якщо раніше важлива роль відводилася лише законодавчим ін­струментам для досягнення цілей програми, то П’ята програма дій пропонує використовувати також ринкові інструменти, механізми фінансової підтримки, горизонтальні інструменти, що включають статистичні дані, наукові дослідження, технологічний розвиток та ін. У програмі підкреслювалася важлива роль неурядових організацій. Багато уваги приділялося питанню екологічної освіти.

Важливе значення для розвитку політики у сфері охорони довкілля мав і Амстердамський договір 1997 року, який ввів принцип захисту навколишнього середовища як принцип діяльності Європейського Співтовариства.

Шоста програма дій Співтовариства — важливий документ у сфері навколишнього середовища на європейському континенті на найближчі 10 років. Враховуючи масштаби передбачуваних заходів і характер діяльності ЄС, згідно з Програмою будуть координуватись заходи у сфері навколишнього середовища не тільки держав-членів ЄС, але й держав-кандидатів та інших країн Європи і міжнародних екологічних організацій. Передбачається, що Програма повинна сприяти інтеграції екологічних інтересів у всі політики Співтовариства і досягненню сталого розвитку.

Програма визначає ключові екологічні завдання у таких сферах, як зміна клімату; природа і біологічне різноманіття; навколишнє середовище, здоров’я і якість життя; природні ресурси і відходи.

Цілі та завдання, встановлені Програмою виконуються, зокрема, шляхом розробки нового законодавства Співтовариства і відповідної

   

 17

16Розділ I

зміни існуючого; стимулювання ефективнішої імплементації та забез­печення примусовою силою законодавства Співтовариства у сфері навколишнього середовища; докладання зусиль до інтеграції потреб захисту навколишнього середовища в підготовку, визначення й імпле­ментацію політик і дій Співтовариства у різних політичних сферах; сприяння сталій структурі виробництва і споживання; створення режиму відповідальності на рівні Співтовариства та ін.

На сучасному етапі в межах Європейського Союзу підготовлений проект Договору про Конституцію для Європи, прийняття якого стане поворотним пунктом як розвитку інтеграційних об’єднань, так і європейського права. Конституція матиме окремий розділ, присвячений політиці у сфері навколишнього середовища. Така по­літика надалі залишатиметься у сфері спільної компетенції Союзу та держав-членів.

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1.   У чому особливість європейського права та його галузей? Як воно співвідноситься з національним правом держав-членів та міжнародним правом?

2.   Як ви розумієте терміни “навколишнє середовище”, “право нав­колишнього середовища”, “екологічне право”?

3.   Який вплив на розвиток європейського права навколишнього се­редовища мало міжнародне право навколишнього середовища?

4.   Чому виникла необхідність регулювати еколого-правові питання на рівні Європейських Співтовариств?

5.   Визначте характерні риси кожного з етапів становлення євро­пейського права навколишнього середовища.

6.   Дайте характеристику програм дій із навколишнього середовища. Як, на вашу думку, вони впливають на нормотворчі процеси Євро­пейського Союзу в сфері охорони навколишнього середовища?

7.   Яким чином Декларація Ріо-де-Жанейро вплинула на П’яту про­граму дій? На розвиток європейського права навколишнього середовища загалом?

8.   Чому Європейський Союз приділяє так багато уваги регулюванню питань, пов’язаних з охороною навколишнього середовища?

9.   Чому закріплення положень, що стосуються охорони навколиш­нього середовища, в установчих договорах ЄС є важливим?

10. Подумайте, яким чином розвиток європейського права навколиш­нього середовища впливає на розвиток інших галузей європейсь­кого права та інституційної структури Європейського Союзу?

   

 18

Формування європейського права навколишнього середовища17

 

6