yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Європейське право навколишнього середовища

РОЗДІЛ 8.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ У РАМКАХ ЄС

1. Загальна характеристика законодавства ЄС у сфері поводження з відходами.

Правове регулювання управління відходами є складовою частиною права навколишнього середовища Європейського Співтовариства. Зменшення об’ємів виробництва відходів та усунення їх виробництва взагалі, шляхом удосконалення методів управління й розумного споживання ресурсів, є одним із пріоритетів європейської політики в галузі навколишнього середовища. При цьому акцент Співтовариством робиться саме на переробці й утилізації, а не видаленні відходів, на так званому принципі трьох R: Reduce (зменшення), Recycling (рециркуляція) та Recovery (утилізація). Такий підхід має за мету забезпечити права людини на сприятливе для життя та здоров’я навколишнє середовище.

Стале управління відходами було однією з перших сфер діяльності Співтовариства у галузі охорони навколишнього середовища і надалі залишається однією з пріоритетних сфер, згідно з Шостою програмою дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища на період з 2002 до 2012 року1. Законодавство ЄС у сфері управління відходами бере свій початок із 70-х років, коли було прийнято дві перші директиви про відходи: Директива 75/439/ЄEC про видалення відпрацьованих мастил та Рамкова директива 75/442/ЄEC про відходи. Такий ранній інтерес Співтовариства до регулювання поводження з відходами не є випадковим. Взаємозв’язок між довкіллям й спільним ринком у сфері управління відходами, можливо, чи не найтісніший, враховуючи, що поводження із відходами є особливою сферою промислової діяльності. У свою чергу, відходи також набули економічної вартості. Таким чином правове регулювання управління відходами на рівні Співтовариства одночасно сприяє як екологічним, так і економічним інтересам.

Головне завдання законодавства Співтовариства у сфері управління відходами — охорона здоров’я людей і довкілля від шкідливого впливу операцій поводження з відходами. Базовим правовим інструментом, який закладає основу ефективного управління відхо-

1Рішення № 1600/2002/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 22 липня 2002 року щодо Шостої програми дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища (OJ, L 242/1, 10.9.2002).

   

 199

198Розділ 8

дами і напрямки подальшого регулювання на рівні Співтовариства є Рамкова Директива 75/442/ЄEC про відходи2. Після набуття нею чинності у 1977 році, до даної директиви було внесено ряд змін і доповнень. Зокрема, Директивою 91/156/ЄEC3 було внесено зміни із метою інкорпорації керівних принципів, викладених у Стратегії Співтовариства щодо управління відходами від 1989 р. При перегляді даної стратегії у 1996 році її основні елементи було підтверджено та адаптовано до потреб наступних п’яти років4. У 1996 році було внесено зміни також до Додатка ІІ, що містить переліки операцій з утилізації та видалення відходів5.

На основі Рамкової директиви було прийнято ряд нормативно-правових актів, які деталізують положення даної директиви, та, відповідно, встановлюють більш конкретні вимоги до поводження з відходами. За предметом регулювання ці акти можна умовно поділити на три групи:

1) акти, які регулюють конкретні операції поводження з відходами. Основну актів цієї групи складають директиви, що встановлюють вимоги до діяльності та дозволів на діяльність із видалення відходів (в основному, спалювання чи захоронення). Основними нормативно-правовими актами цієї групи є Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів6 і Директива 2000/76/ЄС про спалювання відходів7.

2) акти, які регулюють поводження з окремими видами відходів. Це, в основному, директиви, що встановлюють вимоги до поводження з небезпечними відходами та їх окремими типами, а також з відпрацьованими мастилами, пакувальними матеріалами, батареями й акумуляторами. Основними нормативно-правовими актами даної групи є Директива 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи8 та Директива 94/67/ЄC про спалювання небезпечних відходів9, Директива 75/439/ЄЕС про видалення відпрацьованих мастил10, Директива 94/62/ЄС про пакування та відходи пакування11, Директива 91/157/

2     OJ N L 194, 25/07/1975.

3     OJ L 78, 18.03.1991.

4     Стратегія Співтовариства з управління відходами від 30 липня 1996 (COM(96) 399 final, 30.07.1996).

5     Рішення Комісії 96/350/ЄС від 24 травня1996 р. (OJ L 135, 6.06.1996).

6     OJ L 182, 16/07/1999.

7     OJ L 332, 28/12/2000.

8     OJ L 377, 31/12/1991.

9     OJ L 365, 31/12/1994.

10  OJ L 194, 25/07/1975.

11 OJ L 365, 31/12/1994.

   

 200

Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС199

ЄЕС про батареї й акумулятори, що містять певні небезпечні речо­вини12.

3) акти, що регулюють переміщення відходів. Основну частину актів даної групи складають регламенти, які встановлюють вимоги до транзиту, експорту й імпорту відходів у межах та за межі Співто­вариства. Основним нормативно-правовим актом цієї групи є Регла­мент Ради 259/93 про нагляд і контроль за переміщенням відходів у межах Європейського Співтовариства, ввезення в та вивезення за його межі13.

Законодавство Співтовариства про відходи досить динамічне і періодично переглядається й адаптується, з огляду на технічний та економічний прогрес і розвиток Співтовариства. З метою оцінки імплементації й ефективності законодавства Співтовариства щодо управління відходами та задля інформування громадськості про стан навколишнього середовища, законодавством Співтовариства про відходи передбачено процедури періодичного звітування державами-членами і Комісією про заходи вжиті для імплементації даного законодавства. Згідно з процедурами звітування та на основі положень Директиви 91/692/ЄEC про стандартизацію й раціоналізацію звітів щодо імплементації директив у сфері навколишнього середовища14, Комісія підготувала ряд звітів про імплементацію законодавства Співтовариства про відходи (за періоди з 1990-1994 р., 1995-1997 р. та 1998-2000р).

Згідно з останнім звітом Комісії про стан імплементації законо­давства Співтовариства про відходи у період 1998-2000 рр.15, було встановлено, що стан імплементації цього законодавства не можна вважати задовільним, незважаючи на отримані позитивні результати. Зокрема, недостатньо імплементованими визнані Рамкова Директива 75/442/ЄEC про відходи, Директива 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи, Директива 75/439/ЄEC про видалення відпрацьованих мастил, Директива 86/278/ЄEC про охорону навколишнього середовища, та, зокрема, ґрунтів, при використанні стічного мулу у сільському господарстві та Директива 94/62/ЄC про пакування та відходи пакування.

У свою чергу, Шоста програма дій Співтовариства у сфері навко­лишнього середовища, визначає розроблення чи перегляд законо­давства про відходи одним з пріоритетних заходів щодо управління

12  OJ L 078, 26/03/1991.

13  OJ L 030, 06/02/1993.

14  OJ L 377, 31/12/1991.

15  COM/2003/0250 final.

   

 201

200Розділ 8

відходами на період 2002-2012 років. Зокрема, такими що потребують доопрацювання визначено нормативно-правові акти щодо відходів будівництва і демонтажу, стічного мулу, відходів, що розкладаються біологічним шляхом, пакування та відходів пакування, батарей та переміщення відходів. Крім того визначено потребу подальшого розроблення поняття відходів (уточнення різниці між відходами і не відходами) та розробки адекватних критеріїв для подальшого розроблення Додатку ІІА та ІІВ Рамкової директиви про відходи.

2. Основні положення правового регулювання поводження з відходами.

Поняття відходів та поводження з відходами.

Відповідно до Рамкової директиви про відходи поводження з відходами означає збирання, переміщення, утилізацію та видалення відходів, включаючи нагляд за цими операціями, та відновлення місць видалення відходів. У законодавстві ЄС для позначення цього поняття використовується термін “управління відходами” (waste management), який за своїм змістом відповідає терміну “поводження з відходами”, що використовується в українському законодавстві у цій сфері16. Термін “управління відходами” в Україні також вживається у деяких офіційних документах, зокрема у Національній доповіді України про стан навколишнього природного середовища (1998 р.)17.

Термін “відходи” визначається статтею 1(а) Рамкової директиви 75/442/ЄЕС, як будь-яка речовина чи предмет, внесені до переліку категорій відходів Додатка І даної директиви, котрих позбавляється, планує чи повинен позбавитись їх власник.

Власник відходів — це виробник відходів або фізична чи юридична особа, що ними володіє. При цьому “виробником” є будь-яка особа, внаслідок діяльності якої виробляються відходи (“первинний виробник”), та/або будь-яка особа, котра здійснює попереднє пере­роблення, змішування чи інші операції, котрі призводять до зміни властивостей або складу цих відходів.

Перелік категорій відходів, передбачений у Додатку І до Рамкової директиви, є базовим. Згідно зі статтею 1(а) Рамкової директиви

16  Відповідно до Закону України “Про відходи” (від 5 березня 1998 року N 187/98-ВР) поводження з відходами (це) дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

17  Текст даної Національної доповіді доступний на сторінці http://nature.org.ua/ nr98/ukrvers/index.htm.

   

 202

 

70