yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС201

Європейське право навколишнього середовища

Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС201

було розроблено деталізований перелік відходів за категоріями Додатка І. Цей перелік, так званий Європейський каталог відходів (European Waste Catalogue (EWC), міститься у Додатку до Рішення Комісії 2000/532/ЄC. Європейський каталог відходів — це система класифікації відходів (матеріалів), яка охоплює всі види відходів, включаючи також небезпечні (згідно з Директивою 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи). Класифікація відходів за даним каталогом (віднесення до відповідних категорій) здійснюється на основі комбінованого підходу: враховуючи природу відходів (з чого складаються чи що містять відходи) та їх походження (процес чи діяльність, внаслідок якої виробляються відходи). Каталог не є вичерпним переліком відходів. Він періодично переглядається та, відповідно, коли доцільно оновлюється.

Таким чином, відходами є матеріали, речовини чи предмети, що одночасно відповідають наступним критеріям:

1) Містяться у Європейському каталозі відходів,

2) якщо виробник цих речовин чи особа, що ними володіє, позбувається, планує чи повинна позбутися даних речовин.

Зі сфери дії Рамкової директиви (стаття 2(1) Рамкової директиви) виключено газоподібні викиди в атмосферу. Також виключаються інші речовини, якщо вони охоплюються іншим законодавством, зокрема, радіоактивні відходи; відходи, утворені внаслідок розвідувальних і видобувних робіт, обробки та зберігання мінеральних ресурсів, а також кар’єрних розробок; відходи туш тварин і подальші агропромислові відходи; перегній чи інші натуральні речовини, які використовуються у фермерстві і не є небезпечними; стічні води, крім відходів у рідкій формі; виведені з експлуатації вибухові речовини. Дані речовини, з огляду на їх особливі властивості, вимагають встановлення особливого режиму правового регулювання. Поводження з такими відходами регулюється окремим законодавством Співтовариства у відповідних сферах (наприклад щодо забруднення повітря, ґрунтів і вод, щодо радіаційної безпеки). Зокрема, управління радіоактивними відходами здійснюється, згідно з директивами Єв-ратому (наприклад Директива 92/3/Євратом про нагляд та контроль за переміщенням радіоактивних відходів між державами-членами та у Співтовариство чи з нього).

Впровадження єдиного поняття відходів і Європейського каталогу відходів у національне законодавство держав-членів має велике значення для належної імплементації та досягнення цілей і завдань законодавства Співтовариства про відходи, та, відповідно, ефективного управління відходами на всій території Співтовариства. Неод-

   

 203

202Розділ 8

накове визначення поняття відходів у законодавстві держав-членів перешкоджає належній імплементації і застосуванню законодавства Співтовариства про відходи, про що, зокрема, свідчить звіт Комісії про стан імплементації законодавства Співтовариства про відходи18 та рішення Суду Європейських Співтовариств (щодо недотримання окремими державами-членами своїх зобов’язань згідно зі статтею 1(a) Директиви 75/442/ЄEC про відходи)19. У свою чергу, Шоста програма дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища визначає серед пріоритетних заходів удосконалення законодавства Співтовариства про відходи, подальше розроблення та впровадження спільного визначення поняття відходів (уточнення різниці між відходами і не відходами).

Основні вимоги щодо поводження з відходами.

Правове регулювання управління відходами базується на принци­пах права навколишнього середовища ЄС, зокрема, таких як принцип попередження та принцип “забруднювач платить”.

Принцип “забруднювач платить” використовується, зокрема, щодо оплати вартості операцій поводження з відходами. Згідно з статтею 15 Рамкової директиви про відходи за цим принципом вартість видалення відходів покладається на:

– володільців відходів, які передають їх спеціалізованим організаціям (державним чи приватним), що здійснюють збирання відходів чи операції із видалення відходів, передбачені у Додатку ІІ А до Рамкової директиви про відходи,

та/або

– попередніх володільців відходів чи виробника продукції, в результаті якої виробляються такі відходи.

Принцип попередження має особливе значення та застосування у правовому регулюванні управління відходами. Згідно з статтею 3(1) Рамкової директиви про відходи, держави-члени повинні вживати належних заходів, щоб, перш за все заохочувати попередження вироблення відходів або зменшення об’ємів їх вироблення та їх небезпечності.

Заохочення попередження вироблення відходів або зменшення об’ємів їх вироблення та зменшення їх небезпечності здійснюється за допомогою наступних заходів:

18  COM/2003/0250 final.

19  Зокрема, Справи C-196/01, C-194/01 та C-62/03 (доступні на веб-сайті Суду Європейських Співтовариств www.curia.eu.int ).

   

 204

Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС203

– розвиток і впровадження чистих технологій, що сприяють більш ощадливому використанню природних ресурсів;

– розроблення і продаж продукції, яка не сприяє підвищенню шкідливості відходів та створенню загрози забруднення довкілля чи матиме на це найменший можливий вплив, виходячи з природи її виготовлення, її використання та способів видалення;

– розроблення відповідних способів остаточного видалення небезпечних складових призначених для утилізації відходів.

Для досягнення цих цілей Співтовариством було прийнято ряд програм і стратегій. Зокрема, впроваджено стратегію щодо Комплексної політики продукції, мета якої — заохочення виробництва та споживання екологічно сприятливішої продукції. Дана політика є також одним із ключових елементів Шостої програми дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища.

Незважаючи на всі заходи, спрямовані на попередження та зменшення вироблення відходів, це завдання залишається досить складним. Згідно зі звітом Комісії про стан імплементації законодавства Співтовариства про відходи (за період 1998 -2000 рр.) кількість вироблення відходів у Співтоваристві продовжує зростати. У період 1998-2000 рр. середня кількість вироблення відходів у рік на особу складала 500кг, що на 100кг більше від кількості вироблення у попередній період (1995-1997), у той час, як ще П’ятою програмою дій у сфері довкілля було передбачено ціль щодо стабілізації виробництва відходів до рівня 300кг на особу до 2000 року. Незмінними, однак, залишилися показники вироблення небезпечних відходів. Середня кількість вироблення небезпечних відходів у Співтоваристві залишилась на такому ж рівні, що у період 1995-1997 рр. (90кг на особу в рік).

Такі показники свідчать про те, що для забезпечення ефективних заходів попередження та зменшення відходів треба докладати значно більше зусиль, особливо на національному рівні.

З огляду на це, досягнення суттєвого загального зменшення об’ємів вироблення відходів, та, зокрема, небезпечних відходів, залишається одним із пріоритетних завдань діяльності Співтовариства щодо управління відходами зокрема, та у сфері навколишнього середовища загалом. Таке завдання встановлене Шостою програмою дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища. Згідно з даною Програмою ці завдання повинні досягатися за допомогою, зокрема, наступних заходів: – розробки комплексу кількісних і якісних цілей зі зменшення усіх

   

 205

 

71