yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Європейське право навколишнього середовища

204Розділ 8

відповідних відходів, які повинні бути досягнуті на рівні Співто­вариства до 2010 року. Комісія розробляє пропозиції таких цілей до 2002 року;

– заохочення екологічного та сталого дизайну продукції;

– підвищення інформованості про можливий внесок громадськості в зменшення відходів;

– формулювання оперативних заходів, які призначені заохочувати попередження виникнення відходів, наприклад, стимулюючи по­вторне використання й утилізацію, поступово ліквідуючи певні речовини й матеріали, за допомогою заходів, щодо продукції;

– подальшу розробку індикаторів у сфері поводження з відходами;

Законодавство Співтовариства про відходи встановлює наступні загальні вимоги щодо управління відходами:

– здійснення утилізації чи видалення відходів без створення загрози для здоров’я людей і без використання процесів та методів, що можуть спричинити шкоду довкіллю (зокрема без загрози для води, повітря, ґрунту та рослин чи тварин; без створення шуму чи неприємних запахів; без негативного впливу на сільську місцевість чи інші важливі місця);

– здійснення діяльності з переробки, зберігання та переміщення відходів лише на основі дозволів відповідних компетентних органів держав-членів, та згідно з цими дозволами;

– здійснення нагляду за видаленням відходів компетентними органами держав-членів.

Рамкова директива про відходи також встановлює чітку послідов­ність дій20 щодо управління відходами:

1.   Вироблення відходів повинно попереджатися.

2.   Якщо вироблення відходів неможливо попередити, то слід зменшувати кількість вироблення та небезпечні властивості цих відходів. .

3.   Вироблені відходи слід утилізувати шляхом рециркуляції, повтор­ного використання, перероблення чи іншим чином, з метою от­римання вторинної сировини, та використовуватись як джерело енергії

4.   Якщо відходи не можливо утилізувати, їх слід безпечно видалити.

20 Дана послідовність дій щодо управління відходами також визначається як ієрархія принципів управління відходами, відповідно до Звіту Комісії про стан імплементації законодавства Співтовариства про відходи у період 1998-2000 рр.

   

 206

Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС205

Практичне виконання цих завдань, однак, залишається досить складним для держав-членів. Згідно зі звітом Комісії про стан імплементації законодавства Співтовариства про відходи (за період 1998 – 2000 рр.), утилізація відходів складає лише невелику частку (26%) серед інших операцій поводження із відходами у Співтоваристві. При цьому відсоток рециркуляції відходів у різних державах-членах суттєво відрізняється (від 60% до 8%). Найбільш поширеним способом видалення відходів у державах-членах залишається захоронення, що в середньому складає близько 45% на рівні Співтовариства. В окремих країнах частка захоронення побутових відходів сягає 60%. У свою чергу, спалювання відходів, з використанням отриманої енергії чи без, складає основну частку поводження із побутовими відходами (в середньому складає близько 23%). При цьому в окремих країнах ця частка сягає 58%, в той час як у інших (Греція та Італія) спалювання взагалі не застосовується.

У свою чергу, Шоста програма дій Співтовариства у сфері на­вколишнього середовища серед пріоритетних заходів щодо удосконалення поводження з відходами, визначила, зокрема, розроблення тематичної стратегії щодо рециркуляції відходів, яка має включати, зокрема:

(a) заходи, спрямовані на забезпечення розподілу джерел, збір і рециркуляцію пріоритетних потоків відходів;

(b) подальший розвиток відповідальності виробника;

(c) розвиток і передачу екологічно чистої технології із рециркуляції та оброблення відходів.

3. Правове регулювання операцій поводження з відходами.

Утилізація та видалення відходів

Поняття “видалення відходів” та “утилізація відходів” визначаються законодавством ЄС, виходячи із способу (операції) поводження з відходами. Операція поводження з відходами вважається видаленням чи утилізацією, залежно від того, до якого переліку операцій Додатка ІІ до Рамкової директиви про відходи вона належить (Додаток ІІА — Перелік операцій видалення відходів, чи Додаток ІІВ — Перелік операцій утилізації відходів). На основі практичного досвіду дер-жав-членів щодо імплементації положень Рамкової директиви про відходи, було встановлено, що ці переліки потребують подальшого розроблення. Зокрема, Шоста програма дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища, визначає вироблення адекватних критеріїв для подальшого розроблення Додатка ІІА та ІІВ рамкової

   

 207

206Розділ 8

директиви про відходи одним із пріоритетних заходів удосконалення законодавства про відходи.

Законодавство ЄС у сфері породження з відходами передбачає, що утилізація чи видалення відходів повинні здійснюватися у Спів­товаристві без створення загрози здоров’ю людей та без використання процесів і методів, які можуть спричинити шкоду довкіллю, (зокрема без загрози для води, повітря, ґрунту та рослин чи тварин; без створення шуму чи неприємних запахів; без негативного впливу на сільську місцевість чи інші важливі місця). При цьому механізм сталого управління відходами ЄС передбачає наступні пріоритети щодо здійснення утилізації/видалення відходів:

– заохочення повторного використання;

– надання переваги утилізації, особливо рециркуляції;

– мінімізація кількості відходів, що підлягають видаленню;

– видалення відходів безпечним способом;

– видалення відходів якомога ближче до місця їх виробництва, при цьому не призводячи до зменшення ефективності операцій із об­роблення відходів.

Усі операції поводження з відходами у Співтоваристві здійснюються на підставі дозвільної системи та контролю за ними. Некон-трольоване скидання та видалення відходів заборонене. Контроль за видаленням відходів здійснюється на національному рівні відповідно до планів управління відходами, розробленими компетентними органами держав-членів. Такі плани включають, зокрема, характеристику відходів (типи, кількість і походження відходів), які повинні утилізуватися чи видалятися; належні місця видалення відходів; загальні технічні вимоги та спеціальні положення щодо конкретних відходів, а також організацій і підприємств (приватних або державних), що уповноважені здійснювати діяльність у сфері управління відходами; приблизну вартість операцій з видалення й утилізації; належні заходи удосконалення збирання, сортування та перероблення відходів тощо. Згідно з звітами Комісії про стан імплементації законодавства Співтовариства про відходи та рішеннями Суду Європейських Співтовариств багато держав-членів не виконало своїх зобов’язань щодо розроблення передбачених планів управління відходами21.

Законодавство ЄС про відходи також ставить особливу ціль перед Співтовариством: досягнення самодостатності у видаленні власних

Справи C-292/99 Комісія проти Франції, C-466/99 Комісія проти Італії та C-35/00 Комісія проти Великобританії.

   

 208

 

72