yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС207

Європейське право навколишнього середовища

Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС207

відходів, тобто здатність ефективно й безпечно видаляти власні відходи у межах території Співтовариства. Для цього держави-чле-ни повинні створити інтегровану мережу підприємств із видалення відходів, проводячи таку роботу у співпраці з іншими державами членами та враховуючи найкращі існуючі технології, які не потребують додаткових витрат.

Видалення й утилізація відходів здійснюється:

– володільцями відходів, або

– державними чи приватними організаціями або підприємствами, що здійснюють збирання відходів чи їх видалення та утилізацію.

Організації та підприємства, що здійснюють операції із видалення чи утилізації відходів, передбачені у переліках операцій Додатка ІІ (А та В) до Рамкової директиви про відходи, повинні отримати дозвіл на проведення таких операцій від компетентних органів держав-членів. Рамкова директива також передбачає певні виключення з цієї вимоги. Такі винятки стосуються організацій чи підприємств, які здійснюють видалення відходів власного виробництва на місці виробництва або здійснюють утилізацію. У даному випадку отримання дозволу для цих підприємств/організацій не є обов’язковим, лише за умови, що:

– держава-член прийме загальні правила щодо здійснення певних видів утилізації, вказуючи типи й обсяги відходів, спеціальні умови (граничні обсяги вмісту небезпечних речовин у відходах, граничні обсяги викидів, види діяльності) і вимоги до здійснення різних видів утилізації; та

– типи й обсяги відходів і методи їх видалення чи утилізації не створюють загрози для здоров’я людей та не спричиняють шкоди навколишньому середовищу.

Такі організації/підприємства реєструються компетентними органами держав-членів. Реєстрації також підлягають організації/ підприємства, що здійснюють збирання чи переміщення відходів на професійній основі або забезпечують утилізацію чи видалення відходів від імені інших осіб (посередники та дилери). Діяльність усіх цих організацій/підприємств періодично перевіряється даними компетентними органами.

На організації/підприємства, що здійснюють утилізацію й видалення відходів, покладається обов’язок ведення реєстрів відходів. Такі реєстри повинні включати облік обсягів, походження, характеристики відходів та, у відповідних випадках, призначення, частоту збирання, види транспорту та методів перероблення відходів. Дана

   

 209

208Розділ 8

інформація повинна також бути доступною для компетентних органів держав-членів і надаватися їм на їх звернення.

Серед операцій поводження з відходами особлива увага приділя­ється регулюванню видалення відходів, зокрема таким його видам, як захоронення та спалювання. Потреба регулювання цих операцій на рівні Співтовариства викликана рядом обставин. Такими обставинами, зокрема, є

– небезпечність цих операцій, з огляду на значний негативний вплив, який вони здійснюють на навколишнє середовище та здоров’я людини; – встановлення у Співтоваристві інтегрованої мережі підприємств із видалення відходів, в основі якої лежить високий рівень охорони довкілля, як передбачено Рамковою директивою про відходи, із метою досягнення Співтовариством самодостатності у видаленні відходів; – розбіжність у технічних стандартах щодо захоронення та спалювання відходів і пов’язані з цим різниця у вартості таких операцій можуть призвести до того, що відходи видалятимуться на об’єктах, де встановлюється менша вартість (та, відповідно, нижчі стандарти щодо охорони довкілля) і, таким чином, створюватиметься значна загроза довкіллю, у зв’язку з транспортуванням відходів на недоцільно великі відстані, а також неналежною практикою їх видалення.

З огляду на ці та інші обставини було прийнято окремі директиви, що встановлюють чіткі вимоги до здійснення захоронення та спалювання відходів (Директива Ради 1999/31/ЄС про захоронення відходів22 та Директива Ради 2000/76/ЄС про спалювання відходів23). Дані директиви, зокрема, встановлюють вимоги до дозволів та заяв на дозволи щодо здійснення цих операцій, вимоги до прийняття відходів у місцях видалення, вимоги щодо відкриття, розміщення та оперування такими місцями, здійснення моніторингу і контролю за діяльністю даних місць.

До здійснення видалення окремих категорій відходів встанов­люються особливі вимоги. Зокрема, вони стосуються небезпечних відходів, побутових відходів, відпрацьованих мастил поліхлорова-них біфенілів і терфенілів. Видалення таких відходів регулюється окремими директивами (Директива Ради 94/67/ЄC про спалювання небезпечних відходів24, Директива Ради 89/369/ЄЕС про запобігання забрудненню повітря новими установками спалювання побутових

22  OJ L 182, 16/07/1999.

23  OJ L 332, 28/12/2000.

24  OJ L 365, 31/12/1994.

   

 210

Правове регулювання поводження з відходами у рамках ЄС209

відходів25 та Директива 89/429/ЄЕС про зменшення забруднення повітря існуючими установками спалювання побутових відходів26, Директива Ради 75/439/ЄEC про видалення відпрацьованих мастил27 Директива Ради 96/59/ЄС про видалення поліхлорованих біфенілів і поліхлорованих терфенілів (ПХБ/ПХТ)28). Особливості поводження із цими відходами описані у наступному параграфі даного розділу)

Переміщення відходів

Основним нормативно-правовим актом, що регулює переміщення відходів, є Регламент (ЄЕС) № 259/93 про нагляд і контроль за пере­міщенням відходів у межах Європейського Співтовариства, ввезення в та вивезення за його межі. Регламент встановлює систему нагляду та контролю за переміщенням відходів як в межах Співтовариства, так за ввезенням і вивезенням відходів у/з Співтовариства, що є, в свою чергу, імплементацією Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів і їх видаленням 1989 р.(далі Базельська конвенція), рішень Ради Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСD)29 щодо спільного визначення понять відходів, небезпечних відходів та видалення (ці визначення було впроваджено у Базельську конвенцію, а також у директиви про відходи та про небезпечні відходи). У додатках до регламенту містяться переліки відходів — Червоний і Жовтий (щодо небезпечних відходів) і Зелений (щодо відходів, які не є небезпечними), — котрі також є результатом роботи ОЕСD.

Щодо експорту, імпорту та транзиту за межі Співтовариства і переміщення відходів у межах Співтовариства встановлюються різні режими регулювання. До переміщення встановлюються також різні вимоги, залежно від призначення відходів для захоронення чи переробки, та від того, за яким переліком (червоним, жовтим чи зеленим) вони класифікуються.

Зокрема, експорт відходів для їх видалення забороняється. Винятком є лише експорт у країни-члени Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), котрі також є сторонами Базельської конвенції, і лише в разі, якщо країна призначення відходів член ЄАВТ не забороняє їх імпорт та дає на це письмову згоду. Такий експорт, однак, також

25  OJ L 163 , 14/06/1989.

26  OJ L 203, 15/07/1989.

27  OJ L 194, 25/07/1975.

28  OJ L 243, 24/09/1996.

29  Зокрема, Рішення Ради Організації економічної співпраці та розвитку від 30 березня 1992 р. про контроль за транскордонним переміщенням відходів, призначених для утилізації.

   

 211

 

73