ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Транценденції свободи, рівності та справедливості.

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

Транценденції свободи, рівності та справедливості.

Ми не будемо зупинятись на детальному розгляді проблем ідеального та ідеалів, оскільки це є предметом окремого дослідження. Статус ідей понять свобода, рівність та справедливість зумовлює їхню нематеріальність, а розгляд їх з позицій духовно-практичного освоєння дійсності переводить їх у розряд ідеалів, як найбільш узагальнених ідей, які є орієнтиром та об'єктом постійного прагнення їх досягнення, але внаслідок узагальненості та довершеності їх неможливо втілити у реальному житті.* Висловлюючись термінологією Канта, можемо говорити про свободу, рівність та справедливість як про ноумени.

Ідеї свободи, рівності та справедливості, в такому вимірі, найповніше знайшли відображення у філософських системах Платона та Канта. Ідея-ідеал Платона тільки тоді відповідає своєму  статусу і призначенню, якщо вона як мета-раціональна конструкція не залежить від вольових проявів тих, для кого вона стає незаперечним прикладом для наслідування, постійним стимулом удосконалення і об’єктивним законом. Об’єктивний закон у даному контексті розуміється як принцип становлення і функціонування різних форм буття – як соціальних, так і природних.

Суспільні ідеї-ідеали у Платона виконують роль критеріїв оцінки людини на соціальну зрілість і ступінь справжньої розумності. Власне буттєвість ідей-ідеалів не залежить від суб’єктивних настроїв людей, вони можуть бути або прийняті, або відкинуті. Ідеальні нормативи-зразки двоякі за своєю природою: вони і дар Божий, який пройшов апробацію часом, і тому набувають статусу основного закону людської спільності, і одночасно є символом і засобом самозбереження людства. До вічних і абсолютних загальнолюдських ідеалів людства Платон відносив добро, справедливість, мужність. Вони як самі прекрасні за необхідності стають істинними і цінними.

В дусі платонівських роздумів про статус ідеї, але безпосередньо у

 

*Це є предметом окремого дослідження, лише зауважимо, що під ідеєю будемо розуміти принцип, який виконує евристично-інтегративну функцію і уособлює в собі життєво важливі цінності та має здатність входити в ціннісні структури великої кількості людей.

 

відношенні до права, проводить своє дослідження ідеалу-справедливості сучасний німецький філософ права Легац Лакамбра. Його вчення розгортається в контексті характерного для ХХ століття прагнення підкорити позитивне право основам людського співжиття, яке зумовлене зсувом філософії права з позицій “справедливості під правом” на позиції “справедливості над правом”. Для Л.Лакамбра справедливість є конститутивним принципом права, оскільки право є поглядом від справедливості. Разом з тим справедливість має свою власну логічну структуру, яка проникає в кожне право, незалежно від його віддаленості від ідеї абсолютної справедливості. На думку Л.Лакамбри право є спробою здійснити справедливість, а існування ідеалів справедливості, які знаходять своє вираження в багатьох правових системах, є прикладом того, що існують об’єктивні масштаби, які дають можливість оцінити правильність ідеалів.

Разом з цим Л.Лакамбра вказує на те, що будь-яке право є несправедливим, беручи до уваги той факт, що ідеал, який хоче реалізувати кожне право, не збігається з ідеєю справедливості, яка носить трансцендентний характер. Тільки умовно можна говорити про справедливість, оскільки в повному обсязі вона ніколи не може бути досягнена. Ідеал справедливості є завжди більш досконалим у порівнянні з його втіленням. Л.Лакамбра вказує на  невідповідність дійсності духовній моделі права, а тому  будь-яке право - несправедливе, оскільки воно неспроможне здійснити справедливість шляхом встановлення загального масштабу, застосовуючи  загальну схему до всіх випадків, які часто довільно об’єднуються. Тому право може бути справедливим через несправедливість.25

 

16