ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->*Левеллерів як течію характеризують такі особливості:

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

*Левеллерів як течію характеризують такі особливості:

 змішання в їх ідеології релігійних елементів та елементів природного права; переконання про те, що слід мати писану конституцію, яка була б недосяжною для звичайного закону.

 

гріхопадіння). В контексті сказаного стає зрозумілим зауваження Орігени про те, що позитивні закони, які суперечать природному закону, не можуть називатися законами. Природний закон завжди одухотворений закон, а тому він “неписаний”.

Для християнства характерний розгляд індивіда як цінності поза межами соціальної і політичної організації, індивід був понад ними. Після VІІІ століття, після розриву відношень із Візантією, католицька церква намагається правити миром, а індивід втягується в мир. Поступово християнство підкорило мир трансцендентній цінності, тому держава відноситься до церкви як мир до Бога, а папи після прийняття імператорами християнства займаються справами світської влади.

Перехід до Нових часів характеризується взаємопов’язаністю процесу індивідуалізації з виникненням національних держав, індивідуальність тепер розглядається через призму політичного, оскільки превалюючим стає принцип інтересу держави. Середньовічний соціальний порядок і залишки Священної Римської Імперії відчули на собі удари Реформації, що і привело до переходу глобального християнського суспільства до індивідуалістичної держави.*  Нові часи, увібравши в себе християнську концепцію індивідуалізму, трактують індивіда як істоту самодостатню, бо вона створена за подобою та образом Божим, а в силу цього наділена розумом. Тому, Держава теж розглядається як індивід, наділяється індивідуальними рисами, вона автономна і самодостатня, незважаючи на умови. Для Нових часів характерний розгляд індивідуалізму у двох площинах – індивідуальні держави складаються з індивідуальних людей.

Враховуючи все сказане, правомірно буде звернути увагу на існування двох видів суспільств – об’єднань людей, в межах яких формується

*Релігія ж повинна була стати справою кожного індивіда, таким чином свобода совісті була першою в історичному аспекті політичною свободою і базою для всіх інших видів політичних свобод.

 

індивідуалізм. Історії людства відомі два найбільш розвинені (в теоретичному плані) види суспільств – “universitas”, як суспільного цілого, та “societas”, як вільної асоціації. Асоціація є результатом договору, виводячи на перший план вільне волевиявлення учасників на противагу цілісності, яка передбачає первинність суспільства у відношенні до індивіда. Звичайно, асоціація є суспільством філософів, в тому розумінні, що договір укладається людьми свідомими, які пройшли процес соціалізації – вони володіють мовою, мають певні уявлення про справедливість. Таким чином договір є основним знаряддям для створення ідеальної Держави, виходячи з “соціального” відчуження індивіда. Для Гоббса та Руссо момент укладання договору є моментом народження людства як такого.

 

20