ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Механізм правосвідомості виконує такі основні функції:

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

Механізм правосвідомості виконує такі основні функції:

1.       функція відображення пов’язана  із сприйняттям та інтерпретацією правової дійсності. Варіативність інтерпретації обмежується офіційним трактуванням, а інформація про елементи цієї дійсності може набувати майже безкінечної кількості варіантів;

2.       оціночна дозволяє в процесі інтерпретації здійснити відбір інформації за ступенем важливості, “просіяти” інформацію і наділити її позитивними або негативними емоціями;

3.       від оцінки інформації, від визначення її актуальності і важливості залежить і запам’ятовування або забування інформації, тобто, механізм правосвідомості виконує ще функцію фіксації інформації, здійснюючи “відсів” непотрібних, неважливих даних, а також запам’ятовування індивідом потрібної інформації;

4.       за допомогою функції співвідношення відбувається зіставлення інформації про правову дійсність та самої правової дійсності;

5.       прогностично-корекційна функція безпосередньо пов’язана з діяльністю індивіда. Для досягнення обраної мети індивід розглядає варіанти дії, намічає “план дій” з обов’язковим урахуванням (прогнозуванням) можливих наслідків і результатів. Під час здійснення необхідних дій індивід конкретизує і корегує дії, які необхідні для досягнення мети.

Перш ніж говорити про зовнішні (соціальні) функції правосвідомості необхідно вказати на “буферну” функцію, тобто, на таку функцію, яка здійснює міжформаційну функцію взаємодії між різними формами суспільної свідомості. Вона забезпечує взаємопроникність правової та інших форм свідомості, що дозволяє говорити про правосвідомість як про відкриту, гнучку систему. Означена функція не належить ні до зовнішніх, ні до внутрішніх функцій, оскільки їй притаманні ознаки як першого, так і другого різновиду. Подібність з першою групою функцій полягає в тому, що вона пов’язана з обробкою інформації і забезпечує взаємодію правосвідомості і соціальної дійсності опосередковано. З іншою групою функцій її зближує те, що відносно інших форм свідомості правова свідомість виступає як цілісне утворення, яке здатне до активної взаємодії. Тому правосвідомість є не тільки такою, що сприймає інформацію з інших форм свідомості, але й виступає як система, що впливає на них, навіть інколи блокує їх дію. Саме з таких позицій Ніцше трактував право як одну з лицемірних личин, які носять напоказ усі заклади громадянського суспільства.

Соціальні функції правосвідомості являють собою цілісне утворення, яке може впливати на соціальну дійсність і відчувати на собі зворотний вплив, іншими словами, – це основні напрямки взаємодії правосвідомості з об’єктивним світом. До характерних функцій правосвідомості належать:

а) пізнавальна, – що визначається як пошук інформації, поширення правової інформації;

б) правового моделювання: нормативного моделювання, в основному належить правосвідомості суб’єктів правотворчості, серед населення – участь у референдумах, лоббі; локального моделювання – взаємодія партнерів під час укладання договорів, прийняття статутів юридичних осіб, при встановленні локальних правил, які конкретизують приписи правових норм; опосередкованого моделювання – створення елементів правової дійсності, які лише опосередковано пов’язані з правовим регулюванням (створення творів на правову тематику, наукові концепції у сфері юриспруденції);

в) регулятивна функція, особливістю якої є те, що всі правові моделі мають значення лише тоді, коли вони втілюються в низці поведінкових актів – прийняття закону, видання книги тощо. Оскільки пошук і поширення інформації неможливі без соціальної діяльності, то реалізація цієї функції виявляє увесь нормативно-регулятивний потенціал правової свідомості.

Нам здається доречним вказати ще на такі конституюючі елементи правосвідомості як принципи. Принципи правосвідомості є конкретизацією правових ідеалів. Під принципами суспільної правосвідомості розуміються також основоположні ідеї, відповідно до яких формується розвинута правова система і здійснюється правове регулювання. Якщо правовий ідеал – це цілісне уявлення про досконалий спосіб взаємної регуляції практичної діяльності, то принцип правосвідомості – це ідеалізоване уявлення про спрямованість цієї регуляції, тобто, про один із її напрямків.

Найважливішим проявом принципів правосвідомості є рівень ціннісної регуляції, на якому стає актуальною роль цінностей у процесі формування всіх групових або особистісних схильностей до дії. Головними ознаками принципів правосвідомості є: 1) вираження сутності правосвідомості та її змісту; 2) визначальна ціннісна основа реалізації правових норм; 3) відображення найголовніших закономірностей правової життєдіяльності відповідного соціального суб’єкта; 4) наділення універсальністю, загальнозначимістю, регулятивним характером.

 

28