ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Регулятивна природа принципів правосвідомості проявляється на трьох рівнях:

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

Регулятивна природа принципів правосвідомості проявляється на трьох рівнях:

-          на рівні ненормативної регуляції соціальної правової поведінки, тобто, на рівні закріплення найбільш загальних ознак правових регулятивів, які не входять до системи правових норм, аналіз принципів правосвідомості передбачає з’ясування їх природи як елемента культури;

-          рівень ціннісної регуляції, який характеризується роллю цінностей у процесі формування  особистісних і групових нахилів до дії. Група володіє своєю власною ціннісною системою, до складу якої відносяться і правові цінності. Така система цінностей є переосмисленою системою цінностей суспільства, вона допомагає засвоєнню індивідом загальної системи цінностей, основного ціннісного змісту правових принципів;

-          рівень диспозиційного регулювання є процесом саморегуляції поведінки особистості, це механізм дії внутрішніх установок і стимулів. Під диспозицією розуміється фіксовані схильності сприймати і оцінювати умови діяльності.

В сучасній філософській і правовій літературі питання про структуру правосвідомості висвітлено досить суперечливо. Правосвідомість розчленовують за суб’єктом відображення, за рівнем відображення, ступенем усвідомленості.

Історія розробки структури правосвідомості в сучасному вітчизняному праві і філософії нараховує більше тридцяти років наукових пошуків. Можна вирізнити декілька етапів освоєння цієї проблеми. Основою для цього є різні методологічні установки дослідження структури правосвідомості.*

Хоча правосвідомість відноситься до найбільш раціоналізованих форм свідомості, що пояснюється особливостями мови, яка використовується правом, – це і максимальна точність, офіційність, послідовність викладу, безособовість, емоційна нейтральність стилю, формалізм. Але, не зважаючи на це, можна стверджувати, що правосвідомість містить у собі неусвідомлені елементи, які проявляються і в таких виявах правосвідомості як базовий стереотип і пробіл. Базовий стереотип є найстійкішим змістовним елементом правосвідомості, в якому концентруються принципові уявлення про феномен. Базовий стереотип є дуальним за своєю природою: він пов’язаний і з раціональною сферою – формується під дією факторів зовнішнього середовища, мінливий – і тому нагадує динамічні стереотипи свідомості; з іншого ж боку – базовий стереотип подібний до архетипів – зв’язок із сукупним досвідом предків. Але ця подібність не є тотальною, бо архетип входить у життя людей через посередництво міфу, який за своєю фабулою приховує істинний зміст. Архетип притаманний людині від народження і частково засвоюється в ході сприйняття міфології, тоді як базовий стереотип утворюється в ході правової соціологізації. Базовий стереотип поширюється на важливі положення права, на основні елементи правової дійсності. Зовнішньо базовий стереотип проявляється в наявності правових традицій і умовностей, в ритуалах, пов’язаних із правовою процедурою, а зміст, як правило, формулюється в афористичних висловах. Базові стереотипи характеризуються досить довготривалим існуванням і зв’язком з колективним несвідомим, оскільки поширюється на інформацію про явища правової дійсності, які існують довгий час і є відіграють системотворчу роль у праві. Найпоширенішими базовими стереотипами є стереотипи справедливості, законності, рівності, відповідальності.

Пробілом же можна назвати такий елемент правосвідомості, який в силу різних обставин є неактуалізованим, але який стає актуалізованим в результаті поповнення інформації або через пригадування. Отже, пробіл - це частинка правосвідомості, яка не заповнена інформацією (дані про відомчий нормативний документ), або містить інформацію, яка довгий час не використовувалась і тому забулася (як наслідок відсутності ситуації, яка б вимагала актуалізації цієї інформації). Перший вид пробілів пов’язаний з незнанням нормативних актів або процесуальних дій, тоді як пробіли другого виду характеризують інформацію, яка є у суб’єкта, але яка не актуалізована з ряду причин.16

Як уже вказувалося, правосвідомість досить гнучка і відкрита система, яка здатна змінювати саму себе. Відкритість і гнучкість правосвідомості зумовлена наявністю пробілів. Наявність пробілів вказує індивіду на неможливість участі в правових відношеннях без додаткової інформації. Перед індивідом постає дилема – або поповнення (пригадування) інформації і участь у правових відношеннях, або відмова від участі у відношеннях.

 

29