ГоловнаЗворотній зв'язок

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

Висновки:

Розділ “Особистісний вимір дії європейського права” присвячений  розгляду дії права на особистісному рівні. За основу дослідження взяті поняття “статус”, “роль”, “правосвідомість”. Під статусом розуміється особлива об’єктивована позиція людини. Статус в праві підкреслює унікальність індивіда, вирізняє його з соціуму. Статус, набутий в сфері дії права, – це статус особливої незалежності – status libertatis. status libertatis передбачає культурну обумовленість, що означає “входження” і “переживання” всезагального індивідуальним, це є життям-в-культурі. Проводиться розмежування між status libertatis, status сivilitas, status politikus.

Існування права як системи усталених норм, з одного боку, та status libertatis, з іншого, зумовлюють існування двох моделей поведінки: конформістської та девіантної.

Оскільки право як соціального інституту вимагає від людини входження в них, то це зумовлює наявність та існування ролей в праві. Під ролями розуміються стандарти поведінкових актів, які мають високий рівень ймовірного доступу для потенціального виконавця. Ролі здатні виконувати двояку функцію – представляти самих себе та інституалізовану обумовленість поведінки.

Особлива увага в розділі приділяється феномену правосвідомості. Вирізнено типи та основні функції правосвідомості. Новою є трактовка тричленної структури функцій правосвідомості – зовнішні (соціальні), внутрішні (функції механізму правосвідомості) та “буферна” функція. Аналізується проблема несвідомих компонентів, які входять в структуру правосвідомості – пробіл та базовий стереотип, а також вперше у вітчизняній літературі правосвідомість аналізується через призму неявних знань.

*Цікавою, на наш погляд є точка зору Е.Фромма на феномен конформізму. На думку Е.Фромма, конформізм як підлаштування під загальнопройняті шаблони поведінки є  індивідуальним способом подолання відчуття власної ницості у стосунках з переважаючим зовнішнім світом. Істотні орієнтири задає людині соціум, культурні імперативи. Особистість, втискуючи себе в конкретний характер втрачає риси власної неповторності, оскільки процес соціологізації починається з моменту, коли індивід визначає себе і своє відношення до інших людей  через різні способи та форми людських зв’язків.

 

34