ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->РОЗДІЛ 3. ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПРАВО ЯК ІНСТИТУАЛІЗОВАНЕ УТВОРЕННЯ

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

РОЗДІЛ 3. ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПРАВО ЯК ІНСТИТУАЛІЗОВАНЕ УТВОРЕННЯ

Для з’ясування сутності європейського права як феномена духовно-практичного освоєння дійсності необхідно розглянути європейське право як соціального інституту. Поняття соціального інституту права означає наявність “простору” його дії, тобто “правового простору, який є складовою частиною більш широкого поняття “соціального простору, останній розуміється як результат інкорпорації об’єктивованих структур і включає в себе об’єктивні просторові та суб’єктивні структури. Соціальний простір не є фізичним простором, хоча і прагне повністю реалізуватися в останньому, та і осмислення соціального простору відбувається по аналогії з фізичним, що виявляється у використанні метафор, запозичених із області фізичного простору для опису соціального, і сприйняття соціального простору відбувається у формі просторових схем. Коли ми говоримо про фізичний простір, то маємо на увазі вибір точки відліку, відносно якої розглядається місце положення фізичних об’єктів, тобто це є певним всесвітом фізичних об’єктів. Соціальний простір теж можна визначити як всесвіт, існування якого неможливе без людей, а точніше без взаємодії людей, оскільки одна людина не може створити соціального простору. Тому цілком зрозумілим є факт неіснування соціального простору на острові Робінзона Крузо до появи П’ятниці. Самотній Крузо може бути лише елементом фізичного або геометричного всесвіту, але не соціального. Основну відмінність фізичного простору від соціального П.Сорокін вбачає у обмеженій кількості вимірів першого і багатомірності останнього, яка залежить від варіантів групування людей за соціальними ознаками.1

Соціальний простір є абстракцією, яка конструюється кількома підпросторами – економічним, філософським, правовим. Отже, правовий простір як підпростір соціального простору, це область дії права як соціального інституту. Правовий простір характеризується існуванням права як соціального інституту, наявністю чинних та дієвих норм права, принципів, законів, правової мови та правової символіки, існуванням та розробкою правових теорій, наявністю правосвідомості у агентів. Звичайно, правовий простір може бути названий та побудований різними способами, що проявляється у практичній відчутності, у різних принципах розрізнення та функціонування, але загальним є наявність правових вимог, які набувають різного предметного вираження – закон, звичай і т.д., наявність реципієнтів цих вимог або агентів та наявність продуцентів правових установлень. На запитання, поставлене Солону про те, чи найкращі закони він встановив для афінян, він відповів: “Так, найкращі з тих, яким вони погодилися б підкоритися”.2 Таким чином, реципієнтами правових законів є афіняни, а продуцентом права у цьому випадку – Солон, дія ж встановлених законів Солоном поширюється на фізичний простір – територію Афін. Звичайно, кожна національна країна має свої ментальні особливості, які позначаються на функціонуванні вищезазначених складових правового простору, ми ж намагатимемося зосередити увагу на найзагальніших характеристиках.

 

38