ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Основними рисами правових норм можна вважати:

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

Основними рисами правових норм можна вважати:

а) суспільний характер, який виявляється в репрезентації суспільних вимог, визначає міру належної поведінки індивідів;

б) формалізм – правова норма встановлює конкретні права і обов’язки членів суспільства. Формалізуючи міжсуб’єктні відношення, норми права виконують функцію оцінювання поведінки людей;

в) загальність – правова норма опосередковує типові суспільні відношення.

Нормативність права є найголовнішою його ознакою. Норма права – це соціокультурний феномен, різновид соціальних норм, головним призначенням яких є регуляція поведінки людей у суспільстві. Як і всі соціальні норми, норми права безособові і деперсоналізовані. Унікальне, індивідуальне відсутнє в правових нормах, а тому екзистенційне “вживання” у сферу дії реально існуючих правових вимог можливе на рівні повсякденної правосвідомості. Норми права задають однаковий для всіх масштаб поведінки, і цей масштаб можливий внаслідок того, що право базується на принципі формальної рівності. Норми права – це пошук культурного, олюдненого вияву тваринного начала в людині, вони націлені на особистісну орієнтацію на іншого, на буттєвість людськості. До особливостей правових норм належить і їх антиавторитарність. Ця специфіка правових норм унеможливлює відношення до людей шляхом командування та адміністрування, виключаючи таким чином будь-яке посягання на особистість. Різниця між правовими та моральними нормами очевидна, оскільки перші є особливим видом регуляції суспільної поведінки, специфіка якого полягає у наданні простору для здійснення неморальних вчинків. Правові норми обмежують і кладуть край лише небезпечним формам зла, але разом з тим дають право людині на вибір добра. Тому право не сумісне і навіть протилежне будь-якому вияву патерналізму, оскільки головне його призначення полягає у припиненні як злочинних дій, так і насильницьких заходів масового та індивідуального ощасливлення.

Правові норми формуються задовго до їх законодавчого закріплення, в результаті законодавчої діяльності держави вони стають юридичними нормами, оскільки держава надає їм формальної визначеності.

Отже, правові норми, як і всі культурні норми, є соціальними, але, до певної міри, і транссоціальними, бо існують як “викристалізуваний, застиглий, осілий колишній соціум, як його відлита в тіло культури форма”.12 Слід зазначити, що норми проявляються у свідомості в різних формах: вербалізована форма норм закріплюється у вигляді понять і створених за їх участю правил; образна – закріплює нормативні комплекси і окремі норми у вигляді уявлень, значне місце серед яких займають ідеали. Але уважний підхід дозволяє визначити, що кожне уявлення, в тому числі і ідеал, кожне поняття, яке відображає норму, не можуть існувати інакше, ніж в єдності форм прояву.

 

44