ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->“Європейське право” як явище історико-культурного ряду.

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

“Європейське право” як явище історико-культурного ряду.

 Історично початок процесу ідентифікації європейця припадає на епоху Відродження, а початок формування європейського права позначений ХІІ-ХІІІ століттями. Як особливий тип права воно складається під впливом низки історико-культурних чинників, найголовнішими серед яких є – відродження ідеї ролі права як одного із регулятивів суспільства, як втіленням норм розуму, поширенням ідей римського права як відповідного божественним законам і заснованого на розумі (це положення було доведено Фомою Аквінським), усвідомленням необхідності упорядкування суспільних відносин на основі права, яке спиралося б на справедливість, осягнути яку можна за допомогою розуму. Утвердження європейського права, як особливого типу права, полягає у єдності культури, як спрямованості духовно-інтелектуальних зусиль на автономію права в суспільному житті та визнанні права суспільною цінністю, призначення якої полягає у сприянні прогресу та стабільності в громадянському суспільстві.

Виникнення європейського права безпосередньо пов’язане з розвитком культури християнської цивілізації – із десакралізацією книги та поширенням писемності; появою нових видів доказів (писемні докази) на відміну від випробувань (“судів Божих”); із виникненням та діяльністю університетів, зусилля яких концентрувалися на пошуках практичної справедливості та орієнтованих на визнання права як належного.*

Європейське право виникає як певний тип мислення, основою якого було як відроджене римське право, так і звичаї варварів, а тому є всі підстави стверджувати, що європейське право вбирає в себе як ідейні джерела культуру античності та культуру середньовічного християнства.

Традиційним є поділ європейського права на “сім’ї” – романо- германську та англосаксонську. На нашу думку, таке протиставлення не є коректним, хоча структурно вони між собою розрізняються, але їх єдність полягає у відношенні до права, у визнанні його цінності та ролі в суспільному житті. Європейське право характеризується: розумінням  права як засобу соціальної організації, трактуванням права як сфери людської свободи, розумінням закону як можливості діяти, визнанням високого ступеня індивідуалізму, наявністю інституту прав людини. На противагу європейському, праву шаріату теж відоме поняття права людини, але основною концепцією мусульманського права є ідея не стільки прав людини, скільки ідея покладених Аллахом на людину обов’язків. Народи Африки, Океанії, деяких країн Азії користуються нормами звичаєвого права, основною тезою якого є визнання вияву права людини тільки в етнічній групі, до якої вона належить, і не визнання за особистістю індивідуальних прав.

 

5