ГоловнаЗворотній зв'язок

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

Людина

 – єдина істота, яка як основну свою складову має минуле. Ніяка інша жива істота не володіє минулим, людина ж зберігає минуле в собі, акумулює своє власне минуле і минуле всього людства, що є спробою прилучитися до вічності, оскільки володіння минулим і майбутнім прокладає місток до вічного, “тобто, коли ми говоримо про вічність, то implicite розуміємо вічність кожної окремої особини, яка складає людство. Без цієї вічності саме людство було б примарним”.17

На думку французького персоналіста Муньє, людина, яка відмовляється від свого минулого, яка не визнає ніяких із-зовні даних норм і тих критеріїв, які знаходяться поза нею, виявляється позбавленим  конкретного особистісного змісту суб’єктом.18 Але разом з тим, людині замало усвідомлювати себе лише часткою світу, вона не може уявляти себе тільки як об’єкту соціологічних, психологічних, біологічних досліджень. Символи науки залишилися б мертвими без “мого” власного і тільки “мого” переживання, яке потім результується в знання, переконання.

Ні в кого не викликає сумніву твердження про те, що буття людини – це феномен, який не має аналогів серед відомих форм буття. Поняття буття людини обіймає відношення людини до світу, яке представляє собою відношення особливого порядку, характеризується активною взаємодією, яка полягає не у пристосуванні, а в творчо-активному “вживанні” в світ, його “переживання”.

 

64