Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу
Свобода є “сферою допустимого”
і одночасно визначає внутрішню і зовнішню границі себе самої, вона є можливістю діяти в царині можливого і балансування на межі неможливого. Звичайно, сфери можливого і допустимого не співпадають – друга може бути ширша за першу. Отже, свободу, особливо у співвідношенні з правом, можна розглядати як соціальний простір, необхідний для нормальної, природної життєдіяльності суб’єкта, який співвідноситься з соціальними просторами інших суб’єктів.
Якщо духовно-практичне освоєння дійсності – це відношення людини до світу в цілому і до права як частини світу, який може бути освоєним, то це передбачає втручання в нього і певні дії, щодо нього. Підтвердженням чого є правотворча функція правосвідомості, суб’єктивний характер законів в період позитивного права. Людина лише “в світі, а не поза світом... знаходить впевненість в собі. Самонабуття і раціональність стають для неї джерелом, з якого вона безпомилково пізнає світ і намагається панувати над ним”, – стверджує Ясперс.26
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93