Закон не може бути встановлений однозначно враховуючи мінливість життя, тому текст закону  треба постійно конкретизувати в кожній ситуації.2 - Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу - Конспект лекций
ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Закон не може бути встановлений однозначно враховуючи мінливість життя, тому текст закону  треба постійно конкретизувати в кожній ситуації.2

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

Закон не може бути встановлений однозначно враховуючи мінливість життя, тому текст закону  треба постійно конкретизувати в кожній ситуації.2

Це твердження є аксіоматичним положенням сучасної правової науки.

Рефлексивно-критичну спрямованість розвитку філософії права вдало ілюструє Коллінгвуд, який стверджував, що філософська свідомість ніколи не думає просто про об'єкт, але міркуючи про будь-який об'єкт, вона також думає про свою власну думку про цей об'єкт.3 Виходячи з цієї тези, філософія права може бути названа думкою другого порядку - думкою про думку, яка є обов'язковим елементом філософсько-правового пізнання, а рефлексією є тотальність про засади, яка проявляється у міркуванні та дискурсі.

Сутність філософії права, полягає в тому, що вона є рефлексією знань, які спрямовані не лише на поняття, але й на методи і установки, які породжені практичною сферою застосування права. Рефлексивність філософії права, на відміну від філософської рефлексії полягає в тому, що окрім теоретичної сфери вона роз’яснює, обґрунтовує, критикує методи і установки, які використовуються в реальній юридичній практиці.

І хоча в різні часи по-різному трактувалася сутність філософії права, різні напрямки дослідження в межах філософсько-правової проблематики сходилися в тому, що правові дослідження є дослідженнями не тільки загальноправових категорій, які є безперечно присутніми у різних формах права, але основна мета філософсько-правової теорії полягає в дослідженні граничності права, його практичної обґрунтованості, тобто філософія права досліджує зіткнення теорії та практики в правовому пізнанні, тобто працює з граничним обгрунтуванням, “граничним способом самого теоретизування (“рефлексивність” філософського мислення), або граничністю задач (“критика сущого з позицій належного”), або різним поєднанням цих рис”.4

Філософія права має свою власну предметність у вигляді систематизованого, вибудуваного на єдиних інтелектуально-духовних основах. Основне завдання філософії права вбачається у виявленні людського змісту в предметних формах права. “Предметно вибудувана філософія права виступає у правотворчій свідомості як внутрішній текст з єдиними правилами смислоутворення, в якому різні філософські дискурси є предметом методологічно відрефлектованого вибору (і синтезу) з точки зору їх аутентичності тим чи іншим правовим проблемам.”5

Ще однією особливістю філософії права є її історичність. Історичність притаманна самій філософії права, і без цієї історії важко зрозуміти, що є філософія права взагалі. Історія філософії права є постійним визначення самої себе, яке ніколи не може завершитися. Завдяки своїй історичності філософія права демонструє свою здатність до регенерації.

Історія філософії права нагадує собою рамкову структуру художнього твору, типу “Декамерон” Бокаччо, – усі філософсько-правові системи представляють невеликі “новели”, які об’єднуються між собою спільною темою пошуків (прагненням віднайти за явищами правової предметності гуманістичні принципи) та використанням “спільної мови понять” (право, закон, справедливість, ідея права тощо). Але основна відмінність “рамковості” історії права від роману полягає в тому, що вона не має епілогу. Така відкритість вічності зумовлена “вічністю” існування суперечки людей про остаточні істини, пошуки яких людство постійно здійснює, адже наперед визначені цілі можуть означати лише вирішення технічних та адміністративних проблем.

 

79