ГоловнаЗворотній зв'язок

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

Велику роль

 у цьому відіграла заміна схоластичного і метафізичного арістотелівського природознавства ідеями Коперника, Кеплера, Галілея, Ньютона. Є.Спекторський говорить про новий світогляд, “який намагався зрозуміти і вивчити людські справи in genera natural і який, відповідно до цього, на відміну від попереднього специфічно морального, міркуючого про все in genere morum, можна назвати переважно світоглядом фізичним: антропоморфічний, ієрархічний і теологічний погляд на всесвіт змінився розумінням його як єдиного, однорідного цілого”. Див. Вказану працю Є.Спекторського. С.381. Зауваження Є..Спекторського перегукується з зауваженням Коперника про те, що саме нові фізичні відкриття сповнені моральних наслідків і що попереднє положення людини в світі сильно похитнулося Леопарди. Коперник и солнце. с169 в Диалоги и мысли М 1908

 

автомату є наслідком універсального механістичного детермінізму, так само як і питання внутрішньої політики – особливо система механічних противаг, яка в політико-правовій сфері одержала назву “розподіл влад”. Найбільш повно охарактеризував епоху механіцизму Карлейль: “А тепер людину душить, гірше будь-якого жаху, геній механіцизму… На землі і на небі вона не може бачити нічого, окрім механізму: вона нічого більше не боїться, ні на що більше не сподівається”.16

Під впливом новаторів-правотворців формується нова теорія позитивного права, яка працює ще й сьогодні. “Позитивне” в цьому випадку розуміється як відносне, штучне, встановлене людьми. Таким чином, головним  джерелом чинних правових норм у громадянському суспільстві проголошується закон, як щось довільне, встановлене державною волею, на відміну від вічного закону розуму та давнього закону держави, а звідси виводиться існування суспільства, яке взаємопов’язане з існуванням юридичних законів, що розуміються як волевиявлення, наказ державної влади, а тому раціональність закону випливає з розуму держави (бо держава є “смертним Богом”), а це в свою чергу робить можливим переведення таких феноменів як релігія та мораль у підзаконну чи позазаконну сфери. Громадянське, кримінальне право, вся юриспруденція оголошуються справою держави і породженням її законодавчих імперативів. Відправлення правосуддя відтепер означає застосування законів до окремих випадків шляхом інтерпретації, не піддаючи їх критиці, а суддя із “філософа закону” стає прагматиком. Теорія позитивного права, вироблена ще в ХVІІ столітті, знайшла своє продовження у наступних поколіннях правознавців як теорія, яка зуміла звести істину і дійсність права до законодавчого припису державної влади. Теорія позитивного права не суперечить теорії природного права, як це здається на перший погляд, а навпаки, вона є її продовженням. Право розглядається як

сила,* що дозволяє зайняти йому місце в “реальному ряді”, що призводить до трактування позитивного права як юридичного автоматизму: воно носить формальний характер в межах окремої держави, воно не вічне, має часові обмеження, які окреслюються моментами відміни чи заміни норм новими, воно знаходить виправдання для себе у обгрунтуванні себе як показника автономної самоорганізації громадянських суспільств, які регулюються природним законом самозбереження людей.

Відповідно до духу позитивного раціоналізму Нового часу головним завданням інтелектуалів того періоду було не тільки створення нових наук за допомогою розуму, а також і удосконалення розуму за допомогою тієї чи іншої науки. Найбільш надійною опорою вважалося природознавство, а особливо математика з використанням та застосуванням геометричного методу. Геометричний метод повинен був слугувати не лише демонстрації, не лише доведенню, але й формувати предмети наукового пізнання. Одним із прийомів геометричного методу є конструкція, яка займає важливе місце при з’ясуванні сутності європейського права. Отже, конструкція, як прийом, дозволяє пізнавати властивості предметів наукового пізнання, речей, творячи їх умоглядним чином з елементів власної свідомості. Перенесення геометричного методу, зокрема прийому умоглядного конструювання, в суспільні науки вважалося необхідним для того, щоб надати їм більшої точності. Щоб світ “установлений”, світ штучно створений не дуже дисгармонував із світом природним, його потрібно було схематизувати відповідно до геометричних образів. Найповніше застосування цей прийом, який і сьогодні є вживаним, знайшов у

 

8