ВСТУП. - Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу - Конспект лекций
ГоловнаЗворотній зв'язок

Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу

ВСТУП.

Актуальність теми дослідження. Процес демократизації українського суспільства є складним, системним явищем, яке пронизує і охоплює всі сфери життєдіяльності соціуму - економіку, політику, право, ідеологію. Тому проблема формування нової правової доктрини нерозривно пов’язана з глибокими змінами соціально-економічного укладу нашої держави, суспільно-політичних інститутів, з процесом переосмислення духовних цінностей. Ефективність здійснення економічних і політичних реформ неможлива без реорганізації правової системи, яка передбачає необхідність зміни теоретичних уявлень про суспільство, про відношення між державою і правом.

В умовах побудови правової держави потребують перегляду уже усталені підходи до права, його сутності і призначення. Вступ України до Ради Європи означає, насамперед, зобов’язання приведення у відповідність свого законодавства із загальноєвропейським. Європа вже набула єдиного культурно-правового простору, що дає змогу європейським державам розбудувати “загальноєвропейський дім”, ідея якого передбачає і єдине “правове царство”.

Європейська культура як джерело і умова існування європейського права, з перспективно-історичної точки зору, вибудувана на фундаменті єдиної культурної моделі, в основі якої лежить давньогрецька інтелектуальна традиція, в якій переплелися християнство, грецька філософія і римське право. Раціональний синтез цих трьох складових і є стрижнем європейської культури, вагомою складовою  якої є європейське право, яке визнається європейською цивілізацією центральним та головним принципом її соціальної організації. Саме цим можна пояснити появу більшості правових теорій на ґрунті європейської культури.

Сучасні світові тенденції, європейські процеси, кардинальні зміни в житті України як держави суверенної та незалежної, пов’язані з державним будівництвом та означенням стосунків з іншими державами, з усією очевидністю піднесли нагальність власного переосмислення феномену права. Історичне тяжіння до європейських ціннісних орієнтирів та спроможність власної правової традиції перетворює європейське право на об’єкт сучасних міжгалузевих досліджень, зокрема на об’єкт філософського осмислення.

Своєрідність і привабливість феномена європейського права випливає з його безпосереднього зв’язку з буттям людини. Фундаментальні проблеми європейського права є одночасно і фундаментальними філософськими проблемами: визначення сутності людини, сенсу та змісту її буття, питання онтологічної структури світу та способів його освоєння. З’ясування сутності європейського права пов’язане з розкриттям глибинної підвалини людського буття, якою є духовно-практичне освоєння дійсності.

Як уже зазначалося, актуальність теми дисертаційного дослідження стверджується історичним місцем та роллю України в європейському та світовому процесах. А тому її теоретичне осмислення передбачає залучення як світових, так і вітчизняних джерел. Найзагальнішим висновком аналізу історіографії питання є встановлення безпосереднього зв’язку теорій європейського права з відповідними філософськими теоріями. Це зумовило властиве філософському способу освоєння дійсності урізноманітнення теоретичних висновків щодо тих чи інших проблем. Тому є марними спроби відшукати універсальні незмінні у філософсько-правових теоріях, хіба що такими на сучасному етапі визнані природні права людини. Однак, завжди непересічного значення набували практичні рекомендації щодо встановлення норм права.

Впорядковуючою ж ідеєю структури засновків для дисертаційного дослідження з опрацьованої літератури є ідея багатоаспектності, синтетичності підходів до розуміння права, оскільки воно є складним, різнобічним соціальним явищем, яке постійно змінюється та розвивається. Сфера дослідження європейського права поширюється від абстрактно-метафізичних до вузькопрагматичних точок зору, кожна з яких не може претендувати на адекватне відображення права в усьому його обсязі та всезагальності.

Всебічно опрацьованими є проблеми методології європейського права в концепціях метафізичного спрямування: неокантіанської орієнтації дотримуються О.Хоффе, Г.Радбрух, Р.Штаммлер; неогегельянські традиції відстоюються Г.Глокнером, К.Ларенцем, А.Куайре. На позиціях онтологічного та феноменологічного розуміння європейського права стоять Г.Луф, Й.Месснер, Г.Коінг, А.Кауфман.

Хоча сучасна західна філософсько-правова думка представлена великим спектром концепцій, наукових розробок з проблем європейського права в контексті культурно-ідеологічних та світоглядних перспектив не досить багато, а їх поява, як правило, зумовлена процесами інтенсифікації європейських інтегративних процесів. Інтерес до виявлення загальних закономірностей  розвитку права в країнах Європи засвідчений у працях Е.Аннерса, М.Капустіна.

Не існує одностайної думки щодо визначення безпосереднього джерела європейського права. На думку В.С.Нерсесянца таким джерелом є римське право, а А.Градовський та Р.Давид вважають за “первоначало” європейського права – германський феномен, проміжну позицію займають праці Г.Бермана. Е.Аннерс і В.C.Соловйов визнають позитивний вплив християнства на формування європейського права.

Питанням впливу європейського права на формування правових систем країн Африки та Америки присвячені роботи Н.Вознесенської, В.Денисова, О.Зайчук, Ж.Конака, Г.Муромцева, В.Томсінова.

Підхід, властивий А.Татаму, Д.Ільїну, М.Ентину, Е.Аметистову, О.Олтеану, Б.Топорніну, поняття “європейське право” пов’язує з правовими принципами та інститутами Європейського Союзу, а його появу як права Європи означують серединою ХХ століття.

Необхідністю перегляду попередньої світоглядної парадигми, спробами побудови нових соціально-філософських підстав, які були б відповідними сучасним історичним реаліям, означений наявний етап розвитку вітчизняного та пострадянського суспільствознавства і правознавства, зокрема у філософії права. Характерною рисою зазначених досліджень є плюралістичність методологічних підходів до розв’язання філософсько-правових проблем. Свідченням цього є поява великої кількості навчальної, методичної літератури та монографій. Звертають на себе увагу творчі доробки таких учених як, А.А.Алексєєва, Ю.Г.Єршова, Д.А.Керимова, В.П.Малахова, І.Б.Малинової, В.С.Нерсесянца, Ю.Є.Пермякова, Є.Ю.Позднякова, Е.Ю.Соловйова.

Серед сучасних вітчизняних дослідників правознавчих тем виділяються праці В.А.Бачинського, В.Л.Василенка, М.М.Ібрагімова, О.Л.Копиленка, О.М.Костенка, О.Є.Манохи, В.В.Копєйчикова, М.В.Костицького, В.П.Лисого, О.Є.Манохи, В.М.Мельника, О.М.Мироненка, В.Й.Скиби, Л.П.Петрової, П.М.Рабіновича, В.В.Шкоди, Ю.І.Римаренка, С.І.Максимова, О.Ф.Фрицького, В.М.Шаповалова.

Значні здобутки були отримані авторами, які працювали в межах діалектико-матеріалістичної методології. Детального розгляду набули проблеми сутності права у працях М.Г.Александрова, С.С.Алексєєва, О.Є.Лейста, О.А.Лукашової, Д.А.Керимова, М.І.Козюбри, В.М.Кудрявцева, В.С.Нерсесянца, Г.В.Мальцева, Л.С.Мамута, М.В.Цвіка, Л.С. Явича; проблема взаємозв’язку сутності і явища у праві розглядалися в роботах А.М.Васильєва, Д.А.Керимова, І.Є.Фарбера; змісту і форми права - О.С.Іоффе, С.А.Зівса, В.А.Кучинського, А.А.Ушакова.

Однак, цілісного філософсько-правового дослідження європейського права як феномена духовно-практичного освоєння дійсності у вітчизняній літературі здійснено не було. Актуальність, джерелознавчі засновки, об’єкт і предмет дослідження дають підстави для формулювання мети і завдання.

Методологічну основу роботи визначають загальнонаукові принципи об’єктивності, історизму, дослідницької повноти. В процесі дослідження були застосовані методи системного, порівняльного і структурно-функціонального аналізу. Широко залучалися методи та методики історико-філософського, соціального, культурологічного, філософсько-правового дослідження. Дисертантом були використані теоретичні здобутки та методологічні розробки сутності і механізму духовно-практичного освоєння дійсності українських дослідників. Для досягнення поставленої мети автор спирався на методологічні принципи природничо-правового дослідження. Об’єктом дослідження є європейське право як феномен соціокультурної реальності. Предметом дослідження є сукупність системних зв’язків європейського права, яка постає як феномен духовно-практичного освоєння дійсності.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ та її кафедри філософії.

Мета і задачі дослідження: дисертант ставить за мету системно проаналізувати сутнісні складові, підстави формування та дієві чинники європейського права як особливого типу права, з’ясувати смисл духовно-практичних аспектів європейського права, які у своїй сукупності давали б цілісне уявлення про його сутність.

Означена мета дослідження зумовила відповідну сукупність задач:

-         визначити історичні, соціокультурні та філософські передумови формування європейського права як особливого типу права;

-         розглянути європейське право в контексті особистісних вимірів людини;

-         означити буттєві підстави європейського права як соціального інституту;

-         системно проаналізувати поняття «духовно-практичне освоєння». Розглянути взаємозв’язок зазначеного поняття із суспільно-правовою сферою;

-         дослідити дієву чинність рефлексії у філософсько-правовому пошуку європейської спільноти.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено філософсько-правовий аналіз європейського права як феномена духовно-практичного освоєння дійсності. Право розглядається у двох аспектах буттєвих вимірів – як сутнісний індивідуалізований тип діяльності духовно-практичного освоєння дійсності та в іпостасі чітко структурованого інституалізованого явища. Єдність цих аспектів забезпечує буттєву цілісність європейської цивілізації.

Наукова новизна дисертації деталізується в теоретичних положеннях, які виносяться на захист:

-         визначено, що європейське право як тип права виникає на грунті елліністично орієнтованих правових концепцій. Його особливість забезпечується тим, що концептуальні чинники формування європейського права визначають його як певний спосіб буття людини в соціокультурному середовищі. Контекстом існування європейського права є культура як система ідеальних та опредметнених смислів буття і традиція, яка трактується як сфера культурних очевидностей. Європейське право моделюється у головному протиставленні: іманентне – трансцендентне, що знаходить свій вияв у існуванні двох типів ідей рівності, свободи, справедливості у двох площинах – ідеї-трансценденціїї та ідеї-компроміси;

-         обгрунтовано вагоме значення індивідуалізованого, особистісного характеру прояву європейського права. Як явище інтелектуальної культури європейське право зумовлює ідентифікацію мешканця Європи саме як європейця. Воно ж стає інтегруючою частиною європейської ідеї, як ідеї єдності європейських народів;

-         доведено, що як інституалізоване явище європейське право визначає існування правового підпростору єдиного соціального простору. Останній постає як результат інкорпоративації об’єктивованих структур;

-         визначено, що соціальна інституалізація європейського права є втіленням іманентності духовно-практичного освоєння дійсності. Часово-просторове зосередження європейського права в якості соціального інституту передбачає наявність координаційно-ієрархічної визначеності права, якою є організація. Організація права або правова технологія є сферою конструювання права в межах конкретного історичного середовища;

-         встановлений безпосередній зв’язок функціональних особливостей європейського права з інтелектуальною рефлексією, яка як європейський феномен спирається на тривалу філософську та культурну традицію. На відміну від філософської рефлексії, філософія права як особливий вид рефлексії виконує практичні завдання стосовно правового підпростору соціуму – роз’яснює, обгрунтовує, критикує методи і установки, які застосовуються в реальній юридичній практиці;

-         подальшого розвитку одержала проблема виокремлення типів і функцій правосвідомості та її структури; проблема правової рівності та її прояву у праві.

Практичне значення одержаних результатів  визначається тим, що одержані результати і вироблені методологічні підходи можуть бути використані:

-         для подальшої науково-теоретичної розробки проблем розвитку та сутності права у вітчизняній науковій практиці, для виявлення закономірностей функціонування права в якості соціального інституту, для розробки проблем правової онтології, аксіології та епістеміології;

-         у викладацькій діяльності в курсі лекцій та семінарських занять із філософії права, історії правових вчень, загальної теорії держави і права з тем: історія вітчизняної та європейської філософсько-правової думки, сутність права, походження права.

Апробація результатів дисертації здійснена на науково-методичних та теоретичних семінарах кафедр академії, оприлюднені у виступах на наукових конференціях:

“Європа на порозі нового тисячоліття” (Київ, 1999 р.); “Україна на перехресті третього тисячоліття: духовність та проблеми гуманізму” (Київ, 1999 р.) “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть”( Київ, 1999 р.);

окремі положення та висновки використані під час викладання навчальних курсів «Філософія» та «Філософія права» слухачам і курсантам Національної академії внутрішніх справ України.

Результати дисертації опубліковані у 6 наукових статтях:

-         «Право, свобода та … утопія»;

-         «Новітня німецька філософія права в контексті світової філософії права: ретроспективний погляд»;

-         «Світ як основна категорія духовно-практичного освоєння дійсності»;

-         «Європейське право як явище соціокультурного ряду»;

-         «Право як соціальний інститут»;

-         «Право та його духовні виміри».

 

 

3