yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Запалення

ВСТУП

Запалення – це типовий патологічний процес, який виникає при ушкодженні тканин і виявляє себе поєднаними порушеннями місцевого кровообігу, крові та сполучної тканини, що їх позначають як альтерація, ексудація  і   проліферація.

Запалення належить до найпоширеніших патологічних процесів, воно є основою багатьох недуг, які часто зовні  мало чим схожі одна на одну (пневмонія, ангіна, апендицит, фурункул  тощо).

Запалення розглядають як типовий патологічний процес, бо основні закономірності його розвитку виявляють себе завжди – незалежно від конкретної причини (напр., механічна травма, термічні й хімічні опіки, мікроби тощо), локалізації (напр., шкіра,  легені, підшлункова залоза і т.п.), виду тварин (жаба, щур, собака і т.п.) та індивідуальних особливостей організму людини.

Як і будь-який патологічний процес, запалення поєднує в собі власне патологічні зміни, які порушують діяльність органів і тканин та організму в цілому, і захисні компенсаторні реакції. Останні спрямовані на локалізацію, ізолювання, розведення та знищення патогенного агента, а також на відновлення (репарацію) ушкодженої ним тканини.

Неодмінною умовою розвитку запалення є ушкодження тканини. Запалення виникає тільки тоді, коли інтенсивність та обсяг ушкодження досягають певного критичного рівня, який, у свою чергу, залежить від сили патогенного чинника (рис. 1)  та резистентності організму до його дії (рис. 2).

Головними "дійовими особами" запалення з боку організму є кровоносні судини, кров та сполучна тканина, що утворює строму органів (рис. 3). Чи не найбільше значення мають кровоносні судини. Про це свідчить той факт, що тільки у хребетних разом із розвитком судинної системи відбувається становлення запалення з усіма його "класичними" компонентами. В органах і тканинах, позбавлених васкуляризації (хрящ, склисте тіло, клапани серця, рогівка), запалення може розвиватися тільки в міру вростання в них кровоносних судин із навкружної тканини.

Мережа судин мікроциркуляторного русла забезпечує транспорт компонентів плазми крові і лейкоцитів у запалену тканину.  Там  вони  здійснюють  свою  захисну функцію завдяки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1 -  Залежність між силою ушкоджувального чинника та інтенсивністю ушкодження тканини:

А – зона допорогового ушкодження (без запалення); Б – зона запалення; В – зона некрозу.

Довжина та товщина стрілок відображають силу ушкоджувального чинника

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок  2 -  Залежність між резистентністю організму та інтенсивністю ушкодження тканини за умов дії ушкоджувального агента однакової інтенсивності:

А – зона допорогового ушкодження (без запалення;, Б – зона запалення; В – зона некрозу. Стрілкою показано силу ушкоджувального чинника

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

гуморальним (антитіла, неспецифічні антибактеріальні і противірусні білки тощо) і клітинним (фагоцитоз, цитотоксичність) механізмам. До подій в осередку запалення долучаються й клітини сполучнотканинної строми (макрофаги, тканинні базофіли, фібробласти). Особливо велику роль вони відіграють на етапі репарації ушкодженої тканини.

Суть подій, що відбуваються в осередку запалення, коротко характеризують  термінами: альтерація, ексудація і проліферація.

Альтерація у буквальному розумінні слова означає ушкодження, яке виникає  під впливом патогенного чинника (первинна альтерація) і факторів, що утворюються в ушкодженій тканині (вторинна альтерація).

Ексудація охоплює низку подій, серед яких: 1) розлади місцевого кровообігу; 2) власне ексудація - вихід рідини із кровоносних судин у тканину; 3) еміграція лейкоцитів.

Проліферація позначає процеси розмноження клітин, новоутворення кровоносних судин (ангіогенез), синтез позаклітинних компонентів сполучної тканини - одним словом, події, які є основою відновлення структурної цілості ушкодженої тканини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Альтерацію, ексудацію і проліферацію часто називають компонентами, інколи стадіями (фазами) запалення. Слід мати на увазі, що зазначені компоненти у часі нашаровуються один на одного - чітку межу між ними провести важко. Щоправда, певна послідовність все ж таки існує: на початку запалення переважають явища альтерації, а наприкінці - проліферації (рис. 4). Це й дає  підстави саме в такому порядку - альтерація, ексудація, проліферація - розглядати патогенез  запалення як до певної міри стадійний процес.

 

 

 

3