ГоловнаЗворотній зв'язок

Запалення

Фактори росту

 

Окрему групу білків, що беруть участь у здійсненні проліферативних процесів у запаленій тканині, складають фактори росту. Докладніше про них мова піде далі.

 

 

Калікреїн-кінінова система

 

До гуморальних медіаторів запалення належать продукти, що утворюються під час активації калікреїн-кінінової системи плазми крові: протеолітичний фермент калікреїн та пептиди, що отримали назву кініни, - брадикінін, лізил-брадикінін (калідин) та метіоніл-лізил-брадикінін.

Вихідними компонентами цієї системи є (1) фактор Хагемана (ф XII), (2) калікреїноген і (3) високомолекулярний кініноген (α2-глобулін) - сполуки, що постійно містяться в плазмі крові.

Активацію калікреїн-кінінової системи можна розглядати як процес, що складається з кількох етапів (рис. 12).

I Активація фактора Хагемана. Вона відбувається після прямого його контакту з поліаніонними та негативно зарядженими поверхнями чи молекулами: базальною мембраною судин, колагеном, ендотоксинами бактерій тощо.

II Активація калікреїну. Здійснюється завдяки відщепленню поліпептидного фрагмента від молекули калікреїногену, внаслідок чого відкривається активний центр молекули і фермент набуває протеолітичної активності.

Перетворення калікреїногену в калікреїн може відбуватися під впливом (1) активного фактора Хагемана (ф XII) - контактний механізм активації системи, або ж під дією (2) активних протеаз крові: клітинного (лізосомні ферменти), позаклітинного (тромбін, плазмін, трипсин, комплемент) та екзогенного (ферменти бактерій, компоненти отрут) походження - ферментний механізм активації.

III Утворення кінінів. Під впливом калікреїну від високомолекулярного кініногену (α2-глобуліну плазми крові) відщеплюються молекули брадикініну - пептиду, що складається з 9 амінокислотних залишків. Аналогічні реакції в позаклітинній рідині та деяких секретах (слина, підшлунковий сік) ведуть до утворення  лізил-брадикініну (калідину)  та метіоніл-лізил-брадикініну. Зазначені перетворення отримали назву реакцій обмеженого протеолізу.

IV Руйнування кінінів. Час напіврозпаду кінінів складає приблизно 30 с. Це пов'язано із швидким розщепленням кінінів ферментами кініназами (карбоксипептидазами). Один з них (кініназа I) міститься в плазмі крові  та в лейкоцитах, а другий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(кініназа II) - зв'язаний з мембранами ендотеліоцитів кровоносних судин, особливо в легенях, а також у нирках.

Біологічні ефекти кінінів в осередку запалення аналогічні до тих, що виникають під впливом гістаміну:

● розширення артеріол (артеріальна гіперемія);

● підвищення проникності стінки кровоносних судин (набряк);

● подразнення нервових закінчень (біль);

● спазм гладких м'язів бронхів, матки, кишок (порушення функції цих органів).

Основні ж відмінності  між кінінами та гістаміном полягають у тому, що зазначені вище ефекти під впливом кінінів (1) виникають значно пізніше і (2) вираженість їх істотно більша.

Біологічну дію у вогнищі запалення має й калікреїн, який, крім ефектів, пов'язаних з його ферментною активністю (утворення кінінів, активація систем зсідання крові, фібринолізу, комплементу), ще й посилює сам собою хемотаксис лейкоцитів, сприяючи їхній еміграції.

 

Система комплементу

 

У вогнищі запалення активація комплементу може здійснюватися не тільки двома відомими фізіологічними механізмами (класичним та альтернативним), а й третім - патофізіологічним, суть якого полягає в розщепленні, а отже, і в активації різних компонентів системи за участю активних протеолітичних ферментів (лізосомних і бактеріальних протеаз, тромбіну, плазміну, трипсину).

Під час активації комплементу утворюється три групи сполук, що можуть бути позначені як медіатори запалення: (1) побічні продукти активації (C2a, C3a, C4a, C5a), (2) проміжні продукти (C3b, C4b), (3) власне активований комплемент - "комплекс мембранної атаки" (C5b-9).

Участь комплементу в патогенезі запалення пов'язана з такими біологічними ефектами продуктів активації цієї системи:

● вторинна альтерація. Вона зумовлена лізисом клітин тканини під впливом  "комплексу мембранної атаки" (C5b-9);

● розширення кровоносних судин і підвищення їхньої проникності. Цей ефект пов'язаний з побічними продуктами активації комплементу, зокрема C3a і C5a, названими анафілотоксинами. Зазначені фрагменти діють на кровоносні судини як опосередковано через дегрануляцію тканинних базофілів, так і безпосередньо, впливаючи на ендотелій мікросудин (C5a, C2a);

● еміграція лейкоцитів і фагоцитоз. Їх здійсненню сприяють (1) посилене утворення і експресія на поверхні гранулоцитів і моноцитів адгезивних білків, причетних до крайового стояння лейкоцитів (C5a); (2) стимулювання хемотаксису лейкоцитів (C5a) і (3) ефект опсонізації, тобто полегшення прилипання клітин-фагоцитів до об'єкта фагоцитозу (C3b);

● утворення інших медіаторів запалення. Уже йшлося про те, що анафілотоксини (C3a, C5a) спричинюють дегрануляцію тканинних базофілів. Крім того, фрагмент C5a, активуючи  ліпоксигеназу лейкоцитів, збільшує утворення лейкотрієнів. Проміжні продукти комплементу, маючи протеазні властивості, можуть започатковувати активацію інших біохімічних систем, зокрема калікреїн-кінінової, фібринолітичної та системи зсідання крові.  

 

Система зсідання крові і фібринолізу

 

З-поміж продуктів активації зсідання крові і фібринолізу в патогенезі запалення беруть участь (1) фібринопептиди - фрагменти фібриногену, що відщеплюються від нього під дією тромбіну, (2) продукти деградації фібрину - сполуки, на які розпадається фібрин під впливом плазміну, (3) активні протеази - тромбін, плазмін.

Роль зазначених медіаторів запалення полягає в тому, що вони:

● збільшують проникність судин мікроциркуляторного русла (фібринопептиди, продукти деградації фібрину);

● посилюють хемотаксис лейкоцитів (фібринопептиди);

● активують інші біохімічні системи плазми крові - калікреїн-кінінову, систему комплементу (тромбін, плазмін).

Ексудація

Ексудація як другий компонент патогенезу запалення охоплює три пов'язані між собою події:

1) порушення місцевого кровообігу;

2) власне ексудацію (екстравазацію рідини);

3) еміграцію лейкоцитів.

 

9