ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Досить часто

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Досить часто

принцип свободи заповіту обмежується на користь сім’ї спадкодавця, що неоднаково виражається в праві різних країн. Так, право Угорщини надає обов’язкову долю дітям, онукам, правнукам спадкодавця та його дружині (чоловіку), а також у другу чергу батькам. Розмір обов’язкової долі складає половину майна, яке б ці особи отримали у разі спадкування при відсутності заповіту. За правом  Іспанії право на обов’язкову долю мають діти та їх нащадки по відношенню до їх батьків та їх висхідних. Розмір обов’язкової долі дітей складає 2/3 долі, яку б вони отримали у разі спадкування за законом. Обов’язкова доля батьків та їх висхідних складає половину долі, яку б вони отримали при спадкуванні без заповіту. Ця доля буде зменшена до 1/3, якщо ця категорія спадкоємців буде конкурувати з пережившим чоловіком чи дружиною. Згідно з законами Сербії, Чорногорії, Хорватії, Словенії, незалежно від змісту заповіту діти померлого отримають половину, а батьки та один з подружжя  1/3 тієї долі, яку б вони отримали у разі спадкування за законом.

Зазвичай до числа спадкоємців за законом законодавець прираховує найближчих родичів померлого та його чоловіка (дружину). Проте коло таких спадкоємців неоднакове в різних законодавствах. Для Болгарії - це діти, брати, сестри, один із подружжя. Для Угорщини - це діти, онуки, правнуки, переживший чоловік (дружина), батьки померлого. У законодавстві ФРН встановлені парантели (групи кровних родичей, що походять від загального предка та його низхідних). Спершу спадкують низхідні спадкодавця, потім: батьки, їх низхідні, дід і бабка, їх низхідні, прадід, прабабка, їх низхідні. Поряд із родичами по парантелам спадкує чоловік (дружина) спадкодавця. Для права Італії характерно те, що в коло спадкоємців входять низхідні спадкодавця, його батьки, брати, сестри, висхідні родичі: дід, бабка, прадід, прабабка, і т.д.; родичі за боковими лініями. За законодавством Румунії спадкують діти, їх низхідні. Якщо вони відсутні – спадкують батьки, брати, сестри померлого. Якщо їх не залишилося – спадкують родичі (дід, бабка і т.д.). Переживший чоловік (дружина) спадкує самостійно і одноособово тільки в тому випадку, якщо не лишилося родичів ближче четвертого  ступеню. В інших випадках він (вона) спадкує разом з батьками, братами чи сестрами спадкодавця. У Франції  є чотири категорії спадкоємців за законом: діти, інші низхідні та висхідні родичі спадкодавця, а також родичі спадкодавця за боковою лінією, переживший чоловік (дружина). У Чехії є чотири черги спадкоємців, у Швейцарії – 3 парантели і т.ін. [34, с. 489-570].

Окрему групу країн у плані спадкового права  становлять країни мусульманського права. Мусульманське право значно обмежує свободу заповіту; основним тут є спадкування за законом: спадкодавець не вправі змінити встановлений правом порядок спадкування і в змозі розпорядитися у заповіті лише 1/3  частиною спадкового майна на користь осіб, які не входять  в коло спадкоємців за законом. Відсутня рівність чоловіка і жінки: жінка може отримати лише половину долі чоловіка; спадкоємцем не можуть бути особи, які належать до інших релігій чи віросповідань. Залежно від школи і толку мусульманського права  є розбіжності і у визначенні кола спадкоємців та черги їх спадкування. За шинітському і ханіфітському толку є три класи

спадкоємців, які спадкують у  порядку черговості. Всередині цих класів також встановлюється певна черговість. Долі спадкоємців  рівні, за виключенням часток жінок. Особи жіночої статі можуть спадкувати лише тоді, коли одночасно з ними спадкують чоловіки того ж ступеню рідства.

У спадковому праві країн  тропічної Африки частіше за все визначено, що спадок ділиться між найближчими родичами померлого. Традиційно спадкує старший син, або сини спадкодавця. Якщо їх немає – старша дочка. Лише в деяких країнах пережившому чоловіку (дружині) надається право отримати половину майна померлого. У полігамних сім’ях жінки отримують долі, які залежать від кількості дітей  кожної з них. За окремим порядком спадкуються сільськогосподарські землі, врожай та домашня худоба: на їх спадкування впливають право чи звичай громади, племені, релігії, секти померлого [35, с. 152-164].

 

19