ГоловнаЗворотній зв'язок

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Однак

для визнання таких прав спадкування необхідні деякі передумови:

-    об’єктом таких  прав має бути майно, що розташоване за кордоном;

-         спадкодавець мав  проживати  за кордоном;

-         суб’єкт прав, що визнаються, має  проживати  на території дії національного права.

 За концепцією визнання набутих прав, законодавство національної системи права щодо правосуб’єктності не впливає на визнання “іноземних” прав, що виникли при спадкуванні. Це обумовлюється тим, зокрема, що визнанню іноземного права не перешкоджає той факт, що здатність до володіння таким же правом не входить до змісту правосуб’єктності громадянина за законом даної країни бо, наприклад, її правова система взагалі не знає подібного права.

Так само не мають значення умови спадкування, що не відомі національній системі права, але встановлені за іноземним законом – останній буде визнаватись. Тому, громадянин буде вважатись спадкоємцем, якщо він може спадкувати за іноземним законом, і навпаки, якщо громадянин згідно з іноземним законом не визнається спадкоємцем – він не буде суб’єктом спадкування за національним законом.

Аналогічно з цим, майно, яке не може спадкуватись за іноземним законом не може бути успадковане за національною системою права.

У тому випадку, якщо іноземний закон визнає певні суб’єктивні права при спадкуванні – національний закон також повинен визнати правомірність таких прав, а також дії та їх наслідки, що витікають із вказаних прав [37, с. 88-116.].

               Описаний допуск дії іноземного права може бути лише в тому випадку, коли іноземні норми будуть відповідати  нормам  власної правової системи щодо  забезпечення недоторканості суб’єктивних  спадкових прав. Тому виключенням із концепції визнання суб’єктивних прав може бути їх протиріччя важливим основам національного законодавства країни.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що колізія в міжнародному спадкуванні постає у вигляді протиріччя  між системами права в цілому та нормами права, зокрема, що стосуються міжнародного спадкування у різних країнах через їх здатність до взаємодії. Тому,  колізію в міжнародному спадкуванні слід визначити як таку правову ситуацію, в якій правовідносини по спадкуванню через іноземний елемент пов’язані з двома або більше національними системами права, що шляхом взаємодії здатні їх регулювати.

 

Висновок.

 

У підрозділі знайшов відображення комплексний розгляд колізії як масштабного правового явища, що має місце як на рівні внутрішнього права в цілому, так і на рівні МПП зокрема, що базується на основних доктринальних позиціях вітчизняних та іноземних представників науки МПП.

Вперше визначено та детально обгрунтовано обумовленість колізій в МПП трьома групами факторів, а саме: наявністю іноземного елементу, відмінностями між національними правопорядками та їх плюралізмом, а також згодою держави суду на взаємодію з іноземним правом. На основі їх комплексного та детального аналізу надається нове визначення поняття “колізія”, а на основі останнього та взаємообумовленого аналізу вищенаведених трьох груп факторів розроблено нове визначення поняття “колізія в міжнародному спадкуванні”, що постає такою правовою ситуацією, в якій правовідносини по спадкуванню через іноземний елемент пов’язані з двома або більше національними системами права, що шляхом взаємодії здатні їх регулювати.

 

22