ГоловнаЗворотній зв'язок

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

На думку

Л. Еннекцерус, колізійні норми самі по собі не є ні імперативними, ні доповнюючими; вони є  обмеженнями імперативних чи доповнюючих законоположень, або відсилки до тих чи інших [40, с. 218]. 

Доктрина МПП інколи здатна до абсолютизації правових норм: виходячи з того, що норми конфліктного права абсолютні.  В цьому відношенні вони повністю відрізняються від норм матеріального права. В той час, як матеріальні норми гнучкі та покладливі,  поступаються у незліченній кількості випадків чужому праву – норми права конфліктного, як сталевий спис, відображають усякий намір іноземців захопити частину сфери їхнього впливу. У цій галузі не може бути ні конфліктів, ні поступок: усяке конфліктне право тримається mordicus. Відбувається така абсолютність конфліктних норм  від того, що вони складають частину місцевого публічного права і знаходяться в органічному зв'язку з місцевим суверенітетом. Усупереч цьому, О. Піленко вважає, що норми конфліктного права, як норми приватного міжнародного права – і є саме тим шляхетним грунтом для всякого роду компромісів та угод, а норми матеріального права, які не залежать від міжнародних відносин, є абсолютними та суворо територіальними [41, с. 280-281].

Згідно з точкою зору А.А. Тілле, колізійна норма є правилом поведінки, регулятором при  виборі закону, хоча зміст колізійній нормі надає та правова норма, до якої колізійна норма прив’язує певне правовідношення. Предметом регулювання колізійної норми за даною концепцією є специфічна поведінка, діяльність правозастосовчого органу щодо вибору й порядку застосування конкретної норми права [24, c. 157-165]. З таким трактуванням колізійних норм та їх предмету  погоджується Черданцев А.Ф., який відмічає, що колізійні норми визначають порядок, принципи дії інших норм права, вони є “регулятором всередині регулятора”, надають системі права в певній мірі якість “саморегулюючої системи”. Образно висловлюючись, колізійні норми слугують наче коробкою передач, за допомогою якої включається в дію одна із декількох можливих норма права [42, с. 57-58].

Певні розбіжності викликає визначення предмету регулювання колізійних норм. Якщо не визнавати колізійні норми самостійним регулятором суспільних відносин, то  останні можна вважати лише опосередкованими регулюванням колізійних норм, оскільки повне, всеохоплююче, всеосяжне регулювання колізійними нормами  суспільних відносин досягається лише шляхом комплексного впливу  колізійних та інших норм.  Якщо ж  визнавати колізійні норми  самостійним регулятором суспільних відносин, необхідно теоретично визначити їх предмет регулювання. Будь-яка норма права є регулятором суспільних відносин; не є виключенням і колізійна норма,  однак вона безпосередньо не  встановлює права і обов’язки  суб’єктів права, дії яких повинна регулювати. Для реалізації своїх функцій суспільного регулятора вона взаємодіє з відповідними нормами права (регулятивними чи  правоохоронними) залежно від конкретної правової ситуації. Тому предметом колізійної норми є, очевидно, діяльність  суб'єктів права щодо вибору норм, які створені для регулювання певного  фактичного складу суспільних відносин. Основним завданням колізійних норм є вирішення юридичних колізій, що гарантує правову взаємодію суб’єктів права зокрема, та нормальний правовий розвиток суспільства в цілому.

Колізійні норми мають першочергове значення в регулюванні суспільних відносин, адже у випадку колізії всі інші норми будуть підпорядковуватись дії  саме колізійних норм, тобто підкорятись вказаному колізійною нор-

мою вибору (вказівці); вони окреслюють певну ситуацію, вказують на обставини в залежності від яких має бути здійснено  вибір між нормами, чи, іншими словами, прикріплюють певні фактичні обставини до дії певних норм права. Матеріальні норми, що регулюють  міжнародні цивільні відносини, можуть бути застосовані тільки після того, як буде вирішено колізійне питання, тобто, визначені межі дії тієї чи іншої матеріально-правової норми у просторі та по колу осіб [43, с. 14-15].

 

24