ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->На основі проведеного аналізу

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

На основі проведеного аналізу

 можна визначити колізійні норми у якості особливого комплексу правових норм, що покликані регулювати відносини приватно-правового характеру у випадку, якщо на їх регулювання претендують два чи більше правопорядків.

За визначенням П. Каленського, колізійна норма держави суду стає інструментом, завдяки якому  законодавець робить дійсним іноземне право в межах дії власної системи права [51, с. 176]. Колізійна норма МПП має відсилочний характер, що обумовлюється необхідністю вибору права, яке було б компетентним регулювати правовідносини з іноземним елементом. На думку М.Н. Кузнєцова, колізійна норма права (національного чи міжнародного), вказує на те, право якої країни чи яка міжнародна угода підпадає під застосування до даного правовідношення [12, c.59].

Однак поряд із простою відсилкою колізійна норма вказує правовідношенню напрямок його регулювання компетентною правовою системою, що

виявляється у виборі правопорядку та в кінцевому рахунку у вирішенні пи-

тання по суті за допомогою віднайдених матеріальних норм права. Тому ко-

лізійну норму слід вважати важливою передумовою, основою для дії правової системи та застосування норм відповідного правопорядку.

Для повної характеристики юридичної природи колізійних норм слід розглянути ще один аспект, а саме, до яких суб’єктів звернена колізійна норма? Щодо цього питання в правовій літературі є дві точки зору. Так, одні автори вважають, що колізійна норма разом із тією матеріальною нормою, до якої вона відсилає, створює правило поведінки для учасників цього правовідношення (Л.А. Лунц, С.Н. Лєбєдєв), тобто звернена до фізичних та юридичних осіб – суб’єктів цивільно-правових відносин міжнародного характеру, вказуючи компетентний порядок щодо регламентації  їх прав і обов’язків у спірному правовідношенні за їх участі. Протилежна тенденція визначення  цього питання зводиться до того, що колізійні норми звернені не до суб’єктів приватного права, а до органів державної влади – суб’єктів права публічного, тобто, до правозастосовчих органів. Так, А.М. Ладиженський визначав, що колізійні норми зобов’язують (публічну) владу різних держав застосовувати їх, тобто створюють публічні права одних держав по відношенню до інших у частині вимоги і права застосовувати ці норми [52, с. 17]. На думку Є.Т. Усенко, норми, направлені на вирішення колізій законів різних держав, які підлягають застосуванню до цивільно-правових відносин з іноземним елементом безумовно регулюють міжнародні, а саме міжвладні відносини [53, с. 120-121]. Колізійна норма “регулює певну частину міжвладних відносин держав, але регулює їх особливим чином – шляхом одностороннього санкціонування державою застосування владних актів (законів) інших держав на своїй території або ж визнання наслідків цих актів [54, с. 83]. К.Л. Разумов відмічає, що колізійна норма звернена тільки до органів державної влади, вповноважених визначати право, що буде застосовуватись. Колізійна норма має свій специфічний об’єкт регулювання,  яким є відносини між  державами щодо визначення компетентного правопорядку, який регулює міжнародні цивільні відносини. Регулювання таких міждержавних відносин здійснюється особливим методом, одним із ознак якого є підпорядкування кожною державою певної частини міжнародних цивільних відносин за участі своїх фізичних і юридичних осіб нормам власного правопорядку  (односторонні колізійні норми) і підпорядкування іншої частини критеріїв (прив’язок) нормам або власного, або іноземного правопорядку [43, c.13].

 

27