ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Принципами визначення  їх природного місця є:

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Принципами визначення  їх природного місця є:

доміцілій особи, яка знаходиться під дією правовідношення;

місце, де знаходиться річ – об’єкт правовідношення;

місце, де вчиняється юридичний акт;

місце, де знаходиться суд [26, с.24].

Хоча формула Ф.К. Савіньї зустріла багато негативної критики (за словами Нібуайе, вона є чистою метафорою, призводить  до юридичного імпресионізму [57, c. 52]), вона мала багатогранний вплив в Німеччині, Англії, США, Австрії, Франції, Італії, Греції, і т.ін. Зокрема, завдяки Ф.К.Савіньї в МПП з’явилась можливість розробки гнучких колізійних норм та відшукання найтіснішого зв’язку правовідношення з правопорядком (Вестлейк, Гірке, Дайсі).  У сучасній вітчизняній доктрині формула прикріплення, яка відсилає до права найбільш тісного зв’язку має універсальний характер і здатна обслуговувати взагалі всі відносини з іноземним елементом, у той час як інші формули прикріплення, які також отримали достатньо широке розповсюдження, можуть бути застосовані тільки по відношенню  до певної групи правовідносин цивільного права [55, c. 219].

Іншою важливою колізійною прив’язкою є національність. Її автором слід вважати Паскуаля Станіслао Манчіні, який в своїй роботі “Про громадянство (національність) як основу міжнародного права”, підкреслював основоположний характер національного закону, тобто закону громадянства, чи іншими словами, закону держави, до якої особа належить за своїм громадянством. П.С. Манчіні вважав, що національний закон повинен слідувати за кожною  особою, і тому пріоритет завжди має надаватись національному закону. Згідно з цією теорією, національність – основний колізійний  принцип МПП. Складовими елементами громадянства, говорив він, є ландшафт країни, її клімат, релігія, життєві звичаї, мова, расова приналежність народу, його історичні традиції,- все це  разом створює духовну єдність через загальне усвідомлення (сoscierza) громадянства. Особисті права окремого індивіда, вважав Манчіні, також визначаються тільки його громадянством [57, c.53]. Концепцію національності сприйняли  в Італії, Франції, Бельгії. Національний принцип має важливе значення при вирішення колізій спадкування рухомого майна у якості різновиду особистого закону спадкодавця, хоча діє з певними обмеженнями через регулювання всього процесу спадкування в тому числі і деякими іншими колізійними принципами (locus regit actum, lex voluntaris, lex rei sitae, etc.).

Застосування територіальної колізійної прив’язки як для особи, так і для нерухомості пояснював соціальною метою закону А. Піле, який вважав, що  до неповнолітнього повинен застосовуватись його територіальний закон, оскільки це забезпечує постійність закону  особи, в той час як нерухомість, яка розташована у Франції, підкорена французькому закону, оскільки єдність її режиму необхідна для публічного спокою [46, c. 41]. Територіальний принцип повністю заперечував Асер. Він вважав, що природа кожного акту чи правовідношення, громадянство, доміцілій, місце акту чи виконання зобов’язань є критеріями вибору колізійної прив’язки, тому вони, а не територіальний принцип, можуть вказувати на закон, якому підкоряється правовідношення [46, c.43]. І напроти, Батіфоль пояснював застосування lex rei sitae до нерухомості через те, що речі прикріплені до державної території, оскільки  за державою визнається географічний простір, в межах якого вона може вільно здійснювати … компетенцію, встановлювати закони відносно нерухомості. Батіфоль вважав, що законодавча прикріпленість нерухомості до землі є звичайним порядком речей, а тому законодавство про нерухомість наче повертається до її місця знаходження [28, c.141].

Напевне, в теорії МПП критиці піддавалась будь-яка колізійна прив’язка. Так, доктрина mobilia sequuntur personam критикувалась шляхом проголошення її абсурдності щодо застосування до іноземної власності англійським професором Сторі, який відмічав, що коли ми говоримо про рухомість як таку, що слідує за особою її власника, і як таку, що регулюється законом його доміцілію, ми повинні обмежити цю доктрину щодо випадків, в яких необхідно залишити їх оригінальний і національний характер; не тільки земля і будинки, а також сервітути і прав з них, а також інші      навантаження щодо землі, такі як іпотека, рента, трастове майно, повинні вважатись у розумінні закону нерухомістю згідно з lex rei sitae [64, c. 395].

В МПП певний розвиток досягла “універсалістська концепція”, представники якої (Цительман, Франкенштайн, Бар, Лоран, Дайсі, та ін.), намагалась вивести єдині колізійні правила та універсальну систему колізійного права з довільно вибраних аксіом персонального та територіального начал та  “вищих принципів” права цивілізованих народів, які були б обов’язковими для всіх держав. Вказана доктрина не витримала перевірки практикою, та була піддана критиці партикуляристською теорією права (Кан, Цвайгерт, Чешир, Бустаманте та ін.) [15, c.65].

 

32