ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->1.3 Прив’язки колізійних норм  щодо спадкування  в МПП

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

1.3 Прив’язки колізійних норм  щодо спадкування  в МПП

 

      В українському ЦК окреслено три види правових колізій застосування права, що регулює спадкування в МПП:

1)     колізії щодо об’єкта спадкового правовідношення;

2)     колізії відносно здатності до складання заповіту;

3)     колізії відносно форми заповіту.

Перша група колізій відносно об’єкта спадкового правовідношення визначається існуванням розподілу майна на рухоме та нерухоме, що обумовлює різні колізійні прив’язки для його спадкування. Через вказаний розподіл ЦК України [71, с. 463] закріплює  в  ч. 1 ст. 570, що відносини по спадкуванню визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання, а в ч. 3 цієї ж статті те, що спадкування будівель, які знаходяться в Україні у всіх випадках визначаються за українським законом. Таким чином, для спадкування рухомого майна, ч. 1  статті 570 ЦК України вважає основним критерієм по визначенню права останнє місце проживання спадкодавця, не зважаючи на його громадянство, національність чи інші варіанти особистого закону спадкодавця. Вітчизняна доктрина  МПП пояснює пріоритет прив’язки відносин по спадкуванню до закону постійного місця проживання тим, що вказані відносини є різновидом прояву відносин власності, де іноземний елемент у вигляді постійного місця проживання спадкодавця є тим чинником, який визначає зіткнення правовідносин спадкування з системою власності іноземної держави. У тому випадку, якщо спадкодавець проживає за кордоном, він створює кругом себе комплекс майнових відносин, які зазвичай включаються в систему власності певної країни, тому природно, що у разі смерті спадкодавця, відносини щодо переходу майна до спадкоємців є майновими відносинами, що входять в систему власності певної держави. На думку Л.А. Лунца, право власності та право спадкування є правовим  висновком  з економічної організації суспільства, що породжує певну залежність між ними, бо право спадкування отримує зміст від права власності, оскільки в МПП регулювання відносин власності та відносин спадкування в значній мірі пов’язані між собою [72, с. 411]. В.Ф. Яковлєв відзначає, що відносини спадкування є відносинами власності у їх динаміці при такій особливій обставині, як смерть власника. Відповідно, ці відносини охоплюються цивільно-правовим регулюванням не в силу відносної самостійності права, а через приналежність їх до основної групи відносин, що регулюються даною галуззю права [73, с. 42].

Що стосується громадянства у якості колізійного критерію, то воно само по собі не призводить до зв’язку спадкодавця з системою власності певної держави, не є тим чинником іноземного елементу, який веде до взаємодії правових систем, тому правило постійного місця проживання спадкодавця є більш обгрунтованим [67, с. 160-161]. Місце постійного проживання спадкодавця є тим місцем, де знаходиться його майновий центр, тут зосереджується його юридична діяльність, тут була його підсудність і, отже, в цьому саме місці вибуває він зі світу юридичних відносин як правовий суб’єкт [74, с. 473].

 

 

36