ГоловнаЗворотній зв'язок

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Крім того,

 якщо національне законодавство передбачає здійснення заповіту за певною формою, заповіт  не буде визнаний дійсним за національним законодавством у разі протиріччя національній нормі колізійного права (Іспанія, Нідерланди), хоча не виключене визнання  заповіту дійсним  за іншими правовими системами.

В найбільш розвинених цивільних законодавствах світу прив’язка locus regit actum доповнюється рядом прив’язок до особистого закону спадкодавця (постійного місця проживання, доміцілію місця перебування місця знаходження нерухомості чи до права, яке регулює правонаступництво на випадок смерті (ФРН, Югославія, Швейцарія, Ліхтенштейн, Італія, Угорщина, Румунія, і т.д.) За визначенням Нольде, норма, що містить подібну розгалужену систему альтернативних прив’язок створює правило locus regit actum в його факультативній формі [14, c.123]. Так, згідно зі ст. 1 Wills Act у Англії, встановлено сім колізійних прив’язок щодо форми заповіту: місця доміцілію спадкодавця, постійного місця проживання, національності на момент смерті чи укладання заповіту, місця вчинення заповіту, місця смерті спадкодавця, місця знаходження нерухомого майна [26, с.94-95]. Причому достатньо укласти заповіт за формою, яка визначається  за будь-яким із вказаних законів.

У разі дії альтернативних колізійних прив’язок щодо форми заповіту не виключена і така ситуація, при якій дійсним буде визнано заповіт, що не відповідає за формою національному праву спадкодавця (наприклад, усний чи взаємний заповіт). В такому випадку іноземний заповіт, не відомий за формою національному праву, буде мати таку ж юридичну силу, що і заповіт, укладений відповідно до національного законодавства.

Як видається, на законодавство країн, що встановлюють розгалужену систему альтернативних прив’язок щодо форми заповіту безпосередньо вплинули багатосторонні нормативні акти (див. підрозділ 2.1.).

Ще в середині ХІХ століття Роберт Філлімор зазначав, що континентальна юриспруденція мудро, справедливо та філософсько передбачає можливість по відношенні до форми застосовувати декілька перелічених прив’язок, в той час як Англія, Північна Америка немудро, деспотично та нефілософсько змушують спадкодавця використовувати формулу lex domicilii [64, c.628]. Тому можна зробити висновок, що встановлення багатьох (7-8) колізійних прив’язок по відношенню до форми заповіту є прогресивним кроком у МПП, що в повній мірі здатне забезпечити виконання волі спадкодавця та можливість безперешкодно укладати заповіт, який буде визнаний дійсним за законодавствами багатьох країн, з якими так чи інакше пов’язаний спадкодавець.

 

 

46