ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Необхідність у тлумаченні мають всі правові норми,

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Необхідність у тлумаченні мають всі правові норми,

в тому числі і колізійні норми МПП, а кваліфікації потребують в свою чергу всі фактичні обставини справи, в тому числі і фактичні обставини з іноземним елементом в приватній сфері.  На необхідність їх розмежування вказував ще Л.А. Лунц, стверджуючи, що кваліфікація  є елементом тлумачення колізійної норми, що направлений на встановлення змісту та мети даної колізійної норми. Немає взагалі проблеми кваліфікації у відриві від тлумачення та застосування колізійної норми [152, с. 28]. Таким чином, оскільки кваліфікація є елементом тлумачення, то тлумачення є складовою загальної важливої проблеми - застосування колізійних норм.

Однак описане розмежування двох різних юридичних понять “тлумачення” та “кваліфікації” майже завжди не спостерігається в роботах представників доктрини МПП.  Так, за визначенням В.В. Гаврилова,  під кваліфікацією слід розуміти визначення правової природи правовідношення з врахуванням права, що до нього застосовується, та умов такого застосування [153, с. 76]. Частіше за все категорія “тлумачення” взагалі не зазначається, а її безпосередній  об’єкт передається до категорії “кваліфікація”1). Тому в теорії МПП загальновживаним є саме термін “кваліфікація”, сутність якої, як зазначає Б.І. Кольцов,  розуміють у якості:  1) попереднього питання, що передує вибору та застосуванню матеріальної норми (Бартен), або як 2) тлумачення норми (Рабель), або ж як 3) поєднання того й іншого (Робертсон)”, а її об’єкт розуміють у якості: 1) правовідношення (Кан, Бартен), 2) як фактичного складу (Рабель, Вольф), 3) як намагання (Венглер), 4) як матеріальної норми (Ноймер), 5) як питання права (Фалконбрідж) [154, с. 134].

Необхідно також вказати, що саме поняття “кваліфікація” визначається за допомогою ряду синонімічних термінів у доктрині МПП різних країн, а саме, характеристики, класифікації тощо.

У свою чергу, Robertson A. X., присвячуючи одну з своїх праць “характеристиці” в колізійному праві, вказує на неоднозначність розуміння об’єкту проблеми, що досліджується. Так, Фалконбрідж говорить про “характеристику предмету чи питання”, Бекет про класифікацію “даного стану фактів”, Ангер про “правову характеристику обставин справи”, Чешир про класифікацію “питань, що піднімаються у позові”, Бартен говорить про “правовідношення, що кваліфікується”, Деспаньє застосовує слова “юридичне відношення”. Багато французьких авторів продовжують говорити  про “правові питання” чи “правові інститути”, що кваліфікуються. Кан говорить про “абстрактне правове відношення” [155, с. 59-60]. Як зазначає  O. Kahn-Freund, Бартен і Кан говорять термінами “правового відношення” – тісно та свідомо слідуючи Савіньї в цьому аспекті, тоді як Вольф має справу з класифікацією правових норм [156, с. 225]. До того ж  “Фалконбрідж припускає, що саме фактичні обставини, а не правовідносини необхідно пов’язувати з певною системою права за допомогою прив’язок. І все одно він пише, що не фактична ситуація повинна бути характеризована, а  саме питання”[154, c. 61].

Необхідність викликає, зокрема,  розгляд причин “кваліфікації”. Ф. Кан розподіляв причини конфлікту кваліфікації на три групи. Перші залежали від того, що конфліктні норми різних країн явно різні, як у тому випадку, коли Англія регулює спадкування за законом доміцілія, а Німеччина – за законом національності померлого. Друга група конфліктів виникає через те, що конфліктні норми приблизно однакові, як тоді, коли обидві країни регулюють спадкування нерухомості за однією прив’язкою - законом доміцілія, тоді як останній має різне значення в різних законодавствах. Третя група колізій виникає через те, що сама спірна категорія, наприклад, спадкування, по різному розуміється в праві різних країн [41, с. 381], [155, с. 95]. Інші дослідники  у загальних рисах дотримуються наведеної класифікації.

 Так,  за визначенням Graveson R.X. [59, с.39-40], проблема класифікації постає через три основні фактори:

1) Різні правові системи надають однаковим правовим термінам різного значення, отже, ідентична назва охоплює різну природу чи зміст правової ідеї;

2) Різні системи права можуть містити ідеї чи концепції, повністю невідомі одна одній;

3) Різні правові системи призначають різні галузі права для проблем, які в загальних рисах мають однакове походження.

Б.І. Кольцов, при розгляді питань “кваліфікації” виділяв лише дві відмінності, до яких призводять розбіжності національних правових систем: 1) різне відображення одних фактів і, відповідно, різне розуміння юридичних правовідносин та 2) різне розуміння термінів колізійної норми. У першому випадку спірні питання містяться в об’ємі колізійної норми, а в другому – в її прив’язці [157, с. 18].

 

58