ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Як видається,

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Як видається,

 в даному питанні слід знову таки розмежовувати причини необхідності кваліфікації та тлумачення. Через це, необхідність у кваліфікації пояснюється тим, що існує різне відображення фактичних відносин та відповідне віднесення їх до різних інститутів права. І, відповідно,  потребу в тлумаченні викликають об’єктивно існуючі розбіжності національних правових систем, які включають різне змістове навантаження однакових термінів, що вживаються в колізійних нормах, та існування термінів і понять в іноземних системах права, що не відомі національній системі права.

Так, один із перших розробників ідеї “кваліфікації” в МПП Бартен зазначав, що однакових конкретних рішень не можна було б досягти навіть тоді, коли б існували єдині колізійні норми, саме через різну кваліфікацію [84, c.171]. Різне змістове навантаження  однакових термінів І.С. Перетерський називав “внутрішнім зіткненням законів” [44, c.41], та пояснював їх існування розбіжностями класової структури держав та іншими обставинами. На змістову розбіжність однойменних термінів і понять різних правових систем указував Л.А. Лунц як на такі, що далеко не завжди мають однаковий зміст у внутрішніх правових системах різних держав, особливо при порівнянні інститутів англо-американського загального права з інститутами цивільного права країн континентальної Європи [158, с. 213].

Через неоднозначне розуміння певних юридичних понять різними правовими системами  результат застосування колізійних норм, а через них  і норм матеріального права, може бути абсолютно різним. Яскравим прикладом  цього може бути визначення поняття “нерухомість” різними законодавствами. Згідно з англійським правом ключ від будинку чи документи, що підтверджують правовий титул на землю, вважаються невід’ємними частинами нерухомості, а їх власник розглядається як такий, що має інтерес у нерухомості. За французьким правом нерухомістю є земля і пов’язані з нею рослини, будівлі, а також речі хоча і рухомі за своєю природою, проте пов’язані з нерухомістю своїм призначенням: насіння, що має бути посіяне, сільськогосподарське знаряддя, худоба у маєтку та ін. Крім того, до нерухомості французький цивільний кодекс відносить майнові права, встановлені на нерухомість, - узуфрукт на нерухоме майно, іпотеку. За німецьким правом нерухомістю є земельні ділянки, а все інше належить до рухомого майна [159, с. 14-15]. За італійським законодавством вода також відноситься до нерухомості. Окремі законодавства включають до складу нерухомого майна потяги, судна тощо. І відповідно, за одним законодавством певне майно може бути визнано нерухомим, а за іншим – рухомим. Так, наприклад, голуби в голуб’ятнях, кролики в садках, вулики з бджолами є нерухомим майном у Франції та рухомим майном у Німеччині. Іншим не менш яскравим прикладом є різне розуміння  доміцілію, який пов’язується то з постійним місцем перебування у певній місцевості з метою проживання, то з доміцілієм батька, або з місцем постійного облаштування особи, то з місцем домашнього вогнища тощо.

Такі та інші юридичні  поняття є певною мірою відносні та не можуть бути однаково визначені в праві всіх країн світу через  історичні, культурні, економічні та інші традиції певного суспільства, тому їх тлумачення буде залежати від розгляду обставин конкретної справи конкретним юрисдикційним органом. 

Як зазначалось, необхідність у тлумаченні викликає існування в іноземних системах права термінів, інститутів та  понять, що не відомі національній системі права. Прикладами можуть бути категорії “доміцілію”, “таємного заповіту”, “вдовиної частки”, “незаконнонародженої дитини”, “сумісного заповіту”, “духовного заповіту”, “договору за життя”, “реальне та персональне майно“, “шлюб анулює попередній заповіт” тощо, які не використовуються у вітчизняній  системі права.  Зокрема, в договорах про правову допомогу СРСР з іншими країнами завжди містилась категорія “нерухомого майна”, що не була відома та не використовувалась у внутрішньому законодавстві СРСР. Тлумачення таких понять викликає найбільше складностей, адже навіть аналогія права чи закону, яка пропонується до застосування в інших випадках термінологічних розбіжностей не завжди може бути використана за наявності наведених та подібних  прикладів.

Проте особливі складнощі виникають у юрисдикційного органу саме у разі здійснення  кваліфікації - при розбіжностях у законодавствах щодо віднесення фактичних обставин справи до різних галузей, інститутів  чи інших  юридичних конструкцій. Так, конфлікт кваліфікації може виникнути тоді, коли питання про те, чи анулюється заповіт наступним шлюбом, може бути віднесене за однією системою права до сімейного, а за іншою системою права – до спадкового права. Іншими прикладами є спірне питання віднесення проблеми коморієнтів до матеріального чи процесуального права; віднесення передачі в дарунок майна безпосередньо перед смертю до категорії спадкування чи до трансферу між живими; розгляду претензій удови на майно померлого чоловіка за шлюбним контрактом чи за нормами спадкування; переходу майна при спадкуванні за законом до держави як спадкоємця чи як суверенної влади, що конфіскує майно як безхазяйне; віднесення переходу майна після смерті до адміністратора чи до спадкоємця тощо.

 

59