ГоловнаЗворотній зв'язок

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Першими,

 хто звернув увагу на існування проблеми “кваліфікації” були (у кінці ХІХ ст.) Франц Кан (1891) у Німеччині та Етвен Бартен (1897) у Франції, які, власне, обидва висловлювались за використання для цілей “кваліфікації” саме закону суду. Так, Ф. Кан, називаючи проблему “кваліфікації” “прихованою колізією”, вважав, що для її вирішення необхідно застосовувати lex fory, пояснюючи свою позицію тим, що визначення понять юридичної норми за статутом, до якої вона належить, призводить до порочного кола, адже визначення самого статуту залежить від визначення юридичних елементів норми, тому застосування lex fori є єдиним, причому механічним засобом “припинення інтернаціоналізування”. Крім того, колізійна норма, яка приписує використання певного закону є виразом волі законодавця, що повинна бути виявлена через внутрішнє законодавство, природу та зміст правових  поглядів. Як писав О.О. Піленко, якщо, наприклад, в конфліктній нормі говориться про те, що спадкові права чоловіка визначаються за особистим законом померлого, - то питання про те, чи є конкретна суперечка, що нами розглядається, саме суперечкою про спадкування чоловіка, повинна вирішуватись на основі legis fory. Можливо при цьому, що за іноземним законом, дана конкретна суперечка буде розглядатись не як спір про спадкування чоловіка, а як дещо зовсім інше, наприклад, як спір про посмертну ліквідацію дотальних відносин. Нехай іноземний закон розглядає даний спір із дотальної точки зору: ми бачимо в ньому спадкування вдови; і, відповідно, ми застосуємо до цього спору ту конкретну норму, яка стосується саме спадкування вдови [41, c.383].

Бартен, іменуючи проблему “кваліфікації” “конфліктом кваліфікації”, так само наполягав на застосуванні закону суду, пояснюючи свою позицію тим, що сфера дії законів даної держави пов’язана з уявленнями щодо її суверенітету, а судді зв’язані обов’язком застосовувати саме свою власну систему права. Тому, на його думку, застосування іноземного закону є брутальним обмеженням власного суверенітету. Крім того, через те, що і колізійні і матеріальні норми права, є складовими однієї системи національного права, вони, на думку Бартена,  в однаковій мірі обов’язкові для суддів та законодавців.

Подальші прибічники “кваліфікації” за законом суду в основному дотримувались аргументації Кана й Бартена, зазначаючи, що оскільки колізійна норма є нормою внутрішнього законодавства даної держави, то її зміст визначається волею національного законодавця. Відповідно, терміни та поняття, якими оперує колізійна норма є в свою чергу  відображенням внутрішнього права. І.С. Перетерський зазначав, що застосування іноземного закону основується на постановах закону місцевого, і допускається лише в межах, що вказані місцевим законом. Це застосування основане на конфліктній нормі, а остання є складовою частиною всього законодавства, і загальні правила закону, що визначають ті чи інші поняття, підкоряють  собі і конфліктну норму [44, c.42].

 

61