ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Недоліки всіх трьох методів призвели до появи компромісних поєднань засобів,

Застосування колізійних норм щодо спадкування у міжнародому праві

Недоліки всіх трьох методів призвели до появи компромісних поєднань засобів,

 прийомів та способів, що в них використовуються для використання, наприклад, одного методу для “кваліфікації” об’єму колізійної норми  та іншого – для “кваліфікації” прив'язки, чи використання одного методу для первинної “кваліфікації” та іншого – для вторинної (Л.А. Лунц, М.М. Богуславський). Подібне узгодження антагонізму розбіжностей в існуванні різних методів кваліфікації не призвело до кардинального вирішення її проблем. Такий підхід, зберігаючи недоліки всіх методів що, застосовуються, фактично  лише ускладнює процес правозастосування. 

Вирішення проблем “кваліфікації” інколи пов’язують з абсолютно відмінними підходами. Так, Л. Меріджі вважав, що  якщо виникає сумнів, чи кваліфікувати спірне питання, наприклад, як таке, що відноситься до шлюбно-сімейних відносин чи до спадкування, цей сумнів вирішується на користь шлюбно-сімейної кваліфікації. Критеріями в такій побудові є більша чи менша ступінь особистого елементу. Крім того, всередині однорідних кваліфікацій слід надавати перевагу елементу волі, наприклад, кваліфікація спадкування за законом повинна поступитись кваліфікації спадкування за заповітом [154, c.187-188]. Як видається, такий підхід характеризується  відсутністю критеріїв “більшого чи меншого” ступеню особистого елементу та складностями у виявленні елементів волі. Напевне тому вказаний шлях вирішення  “кваліфікаційних” труднощів не знайшов відображення на практиці та не набув підтримки в інших представників доктрини МПП.

Очевидно, що за наявності такої неоднозначності та невизначеності щодо шляхів вирішення складностей кваліфікації та тлумачення слід врахувати всі позитивні риси та прийнятні положення застосування кожного з вироблених доктриною та практикою методів.

Тому, напевне, попри всі недоліки основним засобом кваліфікації може використовуватись кваліфікація за законом суду, яка основана на тому, що кваліфікація фактичних обставин  та віднесення їх до певних інститутів права здійснюється відповідно до національного законодавства. Застосування кваліфікації виключно за lex causae є нездійсненною через неможливість передчасного визначення закону – статуту правовідносин. Відповідно, використання кваліфікації тільки на основі порівняльного методу не є доцільним через те, що вона більше пристосована для тлумачення норм  міжнародних договорів, а не кваліфікації фактичних обставин справи.

Таким чином, віднесення та підпорядкування фактичних обставин справи до відповідних інститутів права повинно бути підпорядковане компетенції країни суду та провадитись у відповідності з її правовими уявленнями. Через те, що процес кваліфікації фактичних обставин справи здійснюється до визначення права, яке б регулювало спірне правовідношення, не виглядає можливим саме правове визначення останнього, адже воно повинно бути підпорядковане певній правовій системі, яка до вирішення проблеми кваліфікації залишається невизначеною, як і саме правовідношення, визначеність якого залежить від результату кваліфікації.

 

64